Соломон та Ісус: орієнтація на Бога та єдність у Бозі Solomon and Jesus: Orientation Towards God and Unity IN God

Цей уривок у Євангелії від Йоана зазвичай називають «Архиєрейською молитвою Ісуса». Ця молитва є анафорою Господа Ісуса, якою Він молиться до Отця безпосередньо перед тим, як увійти в Свої страждання. Він вільно жертвує Себе Отцеві, а також просить про плід усього, що Він зробив: заснування Церкви, яка відновить Сотворіння, знищить гегемонію демонів над Сотворінням і знову положить людського роду на шлях, що веде до Бога. Цією молитвою Господь Ісус освячує новий Храм. Саме тому цей текст називають «архиєрейською молитвою». Вона дуже нагадує та виконує молитву, яку висловив предок Господа, цар Соломон, коли Він освятив перший храм в Єрусалимі.

This passage in the Gospel According to Saint John is usually referred to as "The High Priestly Prayer of Jesus." This prayer is the Lord Jesus' anaphora, which He prays to the Father immediately before entering into His suffering. He is offering Himself freely to the Father, as well as asking for the fruition of all that He has done: the foundation of the Church, which will renew Creation, destroy the hegemony that the demons have over Creation and put the human race back on a path that leads to God. By this prayer, the Lord Jesus is dedicating a new Temple. This is precisely the reason why this text is referred to as "the High Priestly Prayer." It closely parallels and fulfills the prayer offered by the Lord's ancestor, King Solomon, when He dedicated the first Temple in Jerusalem.

Архиєрейську молитву царя Соломона можна знаходиться у восьмому розділі Першої книги Царств. Молитва зосереджена на темі єдності, спочатку народу Ізраїлю, а потім усього людства, тому що Соломон благає Бога почути ізраїльтян, коли вони моляться до Єрусалимського храму. Потім він благає Бога почути голос навіть іноземця, який прибув із далекої країни, але молиться до храму. Таким чином, ми бачимо, що людство об’єднане в єдність через спільну орієнтацію на Бога.

King Solomon's High Priestly Prayer can be found in the eighth chapter of the First Book of Kings. The prayer centers on the theme of unity, first of the nation of Israel and then of all mankind, because Solomon begs God to hear the Israelites when they pray towards the Temple in Jerusalem. Then he petitions God to hear the voice of even the foreigner, who comes from a far country, but prays towards the Temple. Thus, we see mankind drawn into unity through a common orientation towards God.

Таким же чином молитва Господа Ісуса зосереджена на Його проханнях про єдність Його Церкви. Його молитва інша, бо Його учні вже є «живими каміннями» Нового Храму. Саме їх існування є новою орієнтацією на Бога, Пресвяту Трійцю. Вони є членами Його, Його Тіла. Вони є органічним продовженням Його Воплочення у світі. Коли вони говорять, вони говорять Його голосом; коли вони діють, діє Він. Таким чином Він дарує їм набагато більшу користь, ніж Він дарував храму Соломона за Старим Законом. Це не просто об’єднуюча орієнтація на Бога. Це єдність у Бозі. Він продовжить пояснювати саме цю думку, коли вони встануть з-за вечері, щоб піти на Оливкову гору. Коли вони проходитимуть через виноградник біля підніжжя гори, Він скаже їм: «Я є виноградна лоза. Ви — гілки. Перебувайте на виноградній лозі».

In the same way, the prayer of the Lord Jesus centers on His petitions for the unity of His Church. His prayer is different, because His followers are already the "living stones" of the New Temple. Their very existence is a new orientation towards God, the Holy Trinity. They are members of Him, of His Body. They are the organic continuation of the His Incarnation in the world. When they speak, they speak with His voice; when they act, it is He who acts. In this way, He confers on them a benefit far greater than He conferred on Solomon's temple under the Old Law. This is not just a unifying orientation towards God. It is unity IN God. He will go on to explain just that point, when they rise from the supper table to go to the Mount of Olives. When they pass through the vineyard at the base of the Mount, He will tell them, "I am the Vine. You are the branches. Abide in the Vine."

Те, що ми бачимо в цій Архиєрейській молитві та її попередниці, Молитві царя Соломона, є дуже піднесеним прогресом історії спасіння. Молитва Соломона показує спільну орієнтацію на Бога, до якої Старий Закон закликав усе людство. Молитва Господа Ісуса, з іншого боку, показує нам єдність В БОЗІ, дану нам у Церкві, єдиному Тілі Христовому. Це Тіло ділиться одним і тим самим Життям. У Тілі Христовому, Церкві, ми розділяємо те саме безсмертне, нетлінне Життя з Богом. Сам Господь Ісус сказав нам, що Його Тіло було Храмом, коли передрік фарисеям: «Зруйнуйте цей храм, і за три дні Я відновлю його».

What we have illustrated in this Hierarchical Prayer and its forerunner, the Prayer of King Solomon, is the very sublime progression of salvation history. Solomon's prayer shows the common orientation towards God to which the Old Law called all mankind. The Prayer of the Lord Jesus, on the other hand, shows us the unity IN God provided to us in the Church, the one Body of Christ. This Body shares one and the same Life. In the Body of Christ, the Church, we share the same immortal, imperishable Life with God. It was the Lord Jesus Himself, Who told us that His Body was a Temple, when He predicted in the hearing of the Pharisees, "destroy this temple, and in three days I shall raise it up."

Як ми ростемо та діємо як живі члени цього містичного Тіла? Перш за все, ми маємо всіма силами прагнути до співпраці з Божою благодаттю. Бог хоче з’єднати нас із Собою досконало і довго, але ми повинні подолати свої пристрасті, щоб співпрацювати з Його бажаннями. Ми повинні усунути в собі будь-які претензії демонічних сил на нас. Треба покінчити з усіма способами, коли ми плекаємо гріх і прагнемо чогось, що суперечить волі Бога. Все це ми здійснюємо через приєднання до Бога через молитву. Молитва має бути наріжним каменем нашого життя, бо вона є живленням, а також захистом душі. Чи ваше тіло потребує їжі для свого існування? Що ж, душа потребує «страви» молитви, щоб підтримувати її на шляху до все більшої і більшої єдності з Богом. Ви не можете підтримати свою душу за пару годин, які ви проводите в церкві по неділях. Кожному з нас потрібне просте й реалістичне молитовне правило. Нам потрібно вирішити, що ми будемо робити, і тоді робити це, не звертаючи уваги на різноманітні фактори, які знеохочують нас: втома, нудьга, навіть фізичний біль тощо. Це єдиний спосіб, яким ми можемо дати своїй душі поживу, яка походить лише від Бога . Без харчування немає росту, немає життя, зрештою настає смерть.

How do we grow and operate as living members of this mystical Body? First of all, we have to strive with all our might to cooperate with God's grace. God wants to join us to Himself perfectly and enduringly, but we have to overcome our passions in order cooperate with His wishes. We have to eliminate within ourselves any and all claim that the demonic forces may have over us. Every way that we cherish sin and desire things that are contrary to God's will must be ended. We effectuate all this by means of adhering to God through prayer. Prayer has to be the cornerstone of our life, because it is the nutriment, as well as the defense of the soul. Does your body need meals for its sustenance? Well, the soul needs "meals" of prayer, in order to be sustained in its path to greater and greater communion with God. You cannot sustain your soul on a couple of hours that you spend at church on Sundays. Each one of us needs a simple and realistic rule of prayer. We need to decide what we will do and then do it, heedless of the various factors that discourage us: fatigue, boredom, even physical pain, etc. This is the only way that we can give our souls the nutrition that comes only from God. Without nutrition there is no growth, there is no life, eventually there is death.