РІЧКА НАШИХ ДУМОК ПРОТИ РІЧКИ СВЯТОГО ДУХА THE RIVER OF OUR THOUGHTS VERSUS THE RIVER OF THE HOLY SPIRIT

Сьогодні, Святе Євангеліє нам каже, що коли ми віруємо в Господа Ісуса, річки води живої течуть від нашого лона. Воно пояснює те, що Господь Ісус відносився до Святого Духа, коли Він це сказав. Багато речей, що Євангеліє не сказало, які є важливими, щоб розуміти. Перше, що таке є річка? Зрештою, ми не можемо розуміти слова Господні згідно буквального сенсу. Ми мусимо розуміти ці слова згідно духовного значення, бо ми знайдемо у Святому Письмі часто те, що річка є символом навчання. Наприклад, у книзі пророка Єзекиїла, пророк каже про річку, яка тече від східного храмового боку і дає світові нове життя, роблячи навіть море свіжою водою. Це символ животворного навчання, що його, у новому світі після месіянського приходу, Христос послав би з Єрусалиму на край світу. Тут, подібна річка є присутністю у світі Святого Духа, і, особливо, навчання Святого Духа, бо Святий Дух є Тим, Хто, згідно Господніх слів, приведе нас до всієї правди. Отже, Він називається «Духом Істини,» так, як ми співаємо: «Царю небесний, Утішителю Душе Істини....»

Today, the Holy Gospel tells us that when we believe in the Lord Jesus, rivers of living water flow from within us. It explains that the Lord Jesus was referring to the Holy Spirit when He said this. There are many things that the Gospel does not say, which are important for our understanding. First, what is this “river?” After all, we cannot understand the words of the Lord according to their literal meaning. We must understand these words by their spiritual sense, since we find in the Holy Scripture that, often, a river is a symbol of teaching. For example, in the Book of the Prophet Ezekiel, the prophet speaks about a river, which flows from the eastern side of the Temple and gives new life to the world, making even the sea into fresh water.  This is a symbol of the life-giving teaching, which, in the new world after the coming of the Messiah, Christ would send from Jerusalem to the ends of the earth.  Here, a similar river is the presence of the Holy Spirit in the world, and, especially, the teaching of the Holy Spirit, since the Holy Spirit is that One, Who, according to the words of the Lord, will lead us into all truth. Therefore, He is called “the Spirit of Truth,” just as we sing: “O Heavenly King, Comforter, Spirit of Truth….”

Якщо ми роздумаємо, ми пізнаємо те, що завжди річка у нас, тому що наші думки є неначе річкою, дійсно без початку і без кінця. І не тільки це, а також ми пізнаємо те, що річка наших думок (без початку і без кінця) не має берегів, і зміст цієї річки є непостійний і завжди змінений. Це дуже велика частина філософської проблеми тотожности, бо кожний час, коли ми дивимося на річку, вона інша від тієї, яка була перед тим. Хоча зміст річки постійно змінюється, знаємо те, що річка є завжди брудною пристрастями, особливо гнівом і прихильністю, бо ми навчалися гніву як відповідь до перешкод від наших батьків, які навчалися від їхніх батьків і так далі. У наших думках, постійно гнів породжує гнів, і обурення породжує обурення. Вкінці, гнів стає отруєнням у нашій свідомості, тому що наші відповіді до образи не залишають з нашого розуму, але ростуть гірше і гірше. Отже, коли наші відносини стають більш і більш отруєними, ми шукаємо утішання прихильности--задоволення, щоб скінчити нашу біль, але наша біль не скінчилася. Прихильність до задоволення робить біль легшою наразі, а тоді вона повернеться, і мусимо шукати іншу, більшу прихильність. 

If we consider, we realize that there is always a river in us, because our thoughts are like a river, truly without beginning and without end. Not only that—but we also realize that the river of our thoughts (without beginning and without end) does not have banks, and the contents of this river are impermanent and constantly changing. This is a very great part of the philosophical problem of identity, since each time we look at this river, it is different from what it was before. Although the contents of the river are constantly changing, we know that the river is always polluted by passions, especially by anger and attachment, because we learned anger as a response to injury from our parents, who learned it from their parents and so on. In our thoughts, constantly anger begets anger, and resentment begets resentment. In the end, anger becomes a poison in our consciousness, because our responses to injury do not leave our mind, but grow worse and worse. Therefore, when our relationships become more and more poisoned, we seek the consolation of attachment-- pleasure, in order to end our pain, but our pain does not end. Attachment to pleasure makes the pain better for a time, but then it returns, and we must seek another, greater pleasure.

І ця річка не тільки діє у нас, але простягається від нас до наших ближніх, і отже обурення ісходить від людини до людини, бо наші думки не тільки внутрішні, але вони вирішують наше життя.  Ні, щоб стати свобідними від цього рабства до наших думок, ми потребуємо що-небудь, щоб очистити річку. Це дія Святого Духа. Святий Дух очистить річку наших думок, щоб річка стала Його річкою, повною Його навчанням, коли Він приведе нас до всієї правди.  Святий Дух нам дає правду Його навчання взамін нашому гніву і нашої прихильности до задоволення.  Коли ми маємо цю спорідненість зі Святим Духом, ми не довго потребуємо медицини задоволення, щоб ошелешити нашу біль, бо ми розуміємо те, що наша біль має мету. Бог дозволяє нашу біль, щоб рости у чесноті. 

This river not only acts in us, but stretches out from us to our neighbours, and, therefore, resentment proceeds from person to person, since our thoughts are not only interior, but they determine our lives.  No, to become free from this slavery to our thoughts, we need something to purify the river. This is the action of the Holy Spirit. The Holy Spirit purifies the river of our thoughts, so that the river becomes His river, full of His teaching, as He leads us into all truth.  The Holy Spirit gives His truth of His teaching to us in exchange for our anger and our attachment to pleasure. When we have this relationship with the Holy Spirit, we no longer need the medicine of pleasure to numb our pain, for we understand that our pain has a purpose. God allows our pain, so that we grow in virtue.

Коли Святий Дух діє у нас, Він примушує нас до дії. Наша дія під впливом Святого Духа називається «терпеливістю.» Коли-небудь ми відповідаємо на страждання, або біль, або образи терпеливістю, ми ростемо у нашій спорідненості з Богом так, як коли-небудь ми відповідали на ці речі гнівом і обуренням, ми підсилювали наше віддалення від Бога. Джерело терпеливости для нас є молитвою, бо у молитві Святий Дух діє свобідно у нашій душі. Ми не можемо відповідати на тиски нашого життя терпеливо, якщо ми не присвячуємо щоденний період молитви. Ми молимося кожного дня наші ранішні молитви і вечірні молитви, але нам ще треба найбільш зосереджений період молитви під час дня. Цей період повинен бути зосередженим на роздумуванні над словами Святого Письма і присутності Бога. Ми починаємо читати Святе Письмо, мабуть євангельське або апостольське читання дня, аж допоки ми знаходимо що-небудь, яке є цікавим або нам дає надхнення. Тоді, ми роздумаємо про цей уривок, повторюючи уривок знову і знову у собі і думаючи про злучення з іншими уривками. Тоді, ми молимося до Бога про уривок, і про злучені уривки, які наше роздумування являло. Вкінці, ми просто залишаємося у присутності Бога, будучи тихими, і слухаючи глиби́ни нашої душі.

When the Holy Spirit works in us, He compels us to action. Our action under the influence of the Holy Spirit is called “patience.” Whenever we respond to suffering, or pain, or insult with patience, we grow in our relationship with God, just as whenever we responded to these things with anger and resentment, we strengthened our alienation from God. The source of patience for us is prayer, since in prayer the Holy Spirit acts freely in our soul.  We cannot respond to the pressures of our life patiently, if we do not dedicate a daily period for prayer. We pray every day our morning and evening prayers, but we also need a more focused period of prayer during the day. This period should be focused on meditation on the words of Holy Scripture and the presence of God.  We begin by reading the Holy Scripture, perhaps the Gospel or epistle reading of the day, until we find something interesting or inspiring. Then, we meditate about this passage, repeating the passage again and again to ourselves, and thinking about connections with other passages. Then, we pray to God concerning the passage, and about the associated passages, which our meditation revealed. Finally, we simply remain in the presence of God, being still, and listening in the depth of our soul.