Бідних завжди маєте зі собою The Poor You Always Have With You

 

Хіба Бог не присутній скрізь?
Isn’t God present everywhere?

Сьогодні в євангельському читанні ми почули про останню трапезу Господа нашого Ісуса Христа з Його друзями у Вифанії перед Його тріумфальним входом в Єрусалим. Євангеліє від Івана розповідає, що бенкет і помазання у Вифанії відбулися за шість днів до Пасхи. Отже ми згадуємо його сьогодні, тому що ми стоїмо за шість днів до пам’яті животворних страждань і смерті Господа нашого.

Today in the gospel reading we heard about the last meal of Our Lord Jesus Christ with His friends in Bethany before His triumphal entry into Jerusalem. The Gospel According to Saint John tells us that the banquet and the anointing at Bethany happened six days before the Passover. For this reason, we commemorate it today, because today we stand at six days before the commemoration of Our Lord's life-giving suffering and death.

Чи не варто продавати дорогоцінні речі Церкви, щоб допомогти бідним?
Shouldn’t the precious things of the Church be sold to help the poor?

Сьогодні ми чули, як Господь Ісус докоряв Юді, сказавши йому та всім присутнім: «Бідних завжди маєте зі собою, а Мене не завжди маєте». Це твердження, яке вагоме за змістом. По-перше, ми повинні зазначити, що Христос говорить про Свою фізичну, тілесну присутність. Це важлива відмінність, яку потрібно зробити, тому що ми знаємо, що Господь присутній скрізь. Як ми так часто говоримо в наших службах: «Ти, що всюди єси і все наповняєш», і знаємо, що Христос справді присутній для нас сакраментально в Божественній Євхаристії, яка є Його справжнім Тілом і Кров’ю. Проте Його фізична, тілесна присутність справді припинилася, доки Він не прийде знову судити живих і мертвих наприкінці віку.

Today we heard the Lord Jesus rebuke Judas, telling him and all present, "the poor you always have with you, but Me, you do not always have." This is a statement that is pregnant in meaning. First, we should note that Christ is speaking about His physical, corporeal presence. This is an important distinction to make, because we know that the Lord is present everywhere. As we say so often in our services, "You Who are everywhere present and fill all things," and we know that Christ is really present for us sacramentally in the Divine Eucharist, which is His real Body and Blood. Yet, His physical, corporeal presence has indeed ceased until He comes again to judge the living and the dead at the end of the age.

Проте в цьому вислові ми маємо певне правило, тобто, що присутність Господа в Євхаристії, читанні Божого Письма та в службах Церкви завжди матиме більше значення, ніж Його присутність серед бідних. Це важливий пункт, який слід зазначити, тому що в сучасній культурі ми знаходимо те, що означає інверсію цього пріоритету. У сучасній культурі ми часто чуємо, що дорогоцінні речі, присвячені поклонінню Богу, слід продавати, щоб виручені дохо́ди могли приносити користь бідним, і що простіші, менш дорогі речі повинні бути віддані Богу, щоб стан бідних міг покращитися.

Nevertheless, what we have in this saying is a certain rule, namely that the Lord's presence in the Eucharist, the reading of the Divine Scriptures and in the services of the Church will always be of greater importance than His presence in the poor. This is an important point to make, because in today's culture we find what amounts to an inversion of that priority. So often we hear in contemporary culture that precious things dedicated to the worship of God should be sold, so that the proceeds can benefit the poor, and that simpler, less costly things should be given to God, so that the condition of the poor can be ameliorated.

Аргумент ґрунтується на практичному атеїзмі. Він вважає осіб бідних більш реальними, від Божественних осіб, тому що бідних можна побачити, почути та доторкнутися. Природно, надзвичайно важливо, щоб ми поважали божественний образ, який з’являється у кожній людині. Це послання 25-го розділу Євангелія від Матея, яке ми читаємо щороку в м’ясопусну неділю. У цьому читанні ми чуємо, що Бог нас судитиме на основі того, як ми шанували образ Божий у наших братах і сестрах. Так, істинність цього не заперечується, ми маємо серйозні обов’язки перед нашими братами і сестрами, але наші обов’язки перед Богом більші. Так, ми повинні виконувати одне, не нехтуючи іншим.

The argument rests upon practical atheism. It regards the persons of the poor as more real that the Divine Persons, because the poor can be seen, heard and touched. Naturally, it is extremely important that we respect the divine image as it appears to us in every human being. This is the message of the 25th chapter of the Gospel According to Saint Matthew, which we read every year on the Sunday of Meatfare. We hear in that reading that we will be judged according on the basis of how we have honored God's image in our brothers and sisters. Yes, there is no disputing the truth of it, we have grave obligations to our brothers and sisters, but our obligations to God are greater. Yes, we must fulfill the one without neglecting the other.

Соціальна діяльність Церкви завжди повинна виходити з Літургії і повертатися до неї
The Church’s social work always needs to come forth from the Liturgy and lead back to it

Справжня небезпека інверсії наших пріоритетів виявляється в тому факті, що велика частина християнської релігії все більше зосереджена на людині, а не на Бозі. Церква дедалі більше, замість того, щоб орієнтуватися вгору, до Бога, що сидить на престолі в Його Царстві, дезорієнтована, будучи зверненою назовні, до своїх членів і за його межами. Сучасна Церква часто сприймається як місце запа́морочливої шале́ної діяльності, яка приймає доктрину «спасіння через програми». Саме ця Церква надає перевагу «соціальній діяльності» над Літургією.

The true danger of the inversion of our priorities is revealed in the fact that much of Christian religion is increasingly man-centered, rather than centered on God. The Church, increasingly, rather than being oriented upward toward God, enthroned in His Kingdom, is disoriented by being turned outward towards it owns members and beyond. The contemporary Church is often perceived as a place of dizzyingly frenetic activity, embracing a doctrine of "salvation through programs." It is precisely this Church that prioritizes "outreach" over Liturgy.

Однак Церква є Храмом Божим, а Храм Божий існує лише для поклоніння Богові. Природно, ми повинні мати прагнення, щоб залучити все людство до цього Храму, як говорить Господь через пророка Ісаю: «Мій дім назветься домом молитви для всіх народів». Проте найбільшу турботу слід приділяти Божественному Поклонінню, до якого ми прагнемо закликати своїх норовли́вих сусідів. Наші зусилля полегшити страждання тих, хто нас оточує, повинні органічно випливати з поклоніння Богові і повертатися до нього. Якщо це не так, наша робота є лише відволіканням від справжньої місії Церкви. Ми повинні усвідомити, що бідні не отримують благословення через те, що вони бідні. Вони мають таке становище особливого благословення і благодаті, лише якщо вони «убогі духом». Навіть найзаможніший з людей здатний бути вбогим духом.

The Church nevertheless is the Temple of God, and the Temple of God exists only, exclusively for the worship of God. Naturally, we must strive to draw all humanity into that Temple, just as the Lord says through the Prophet Isaiah, "My House shall be called a house of prayer for all peoples." However, the greatest care must be given to the Divine Worship to which we seek to call our wayward neighbors. Our efforts to relieve the sufferings of those around us must spring organically from the worship of God and lead back to it. If this is not the case, our work is merely a distraction from the Church's true mission. We should realize that the poor are not blessed on account that they are poor. They only have that position of special blessing and grace if they are "poor in spirit." Even the wealthiest of men is able to be poor in spirit. 

Наші особисті добрі справи народжуються з молитви і повертають нас до молитви
Our personal good works are born from prayer and lead us back to prayer

Якщо ми люди зі сильним життям у молитві, наші добрі справи природним чином випливають із наших стосунків з Богом. Якщо Бог стоїть на першому місці в нашому житті, тоді ми стаємо справжніми ознаками Божої любові до інших. Основою того, що ми робимо, є не розумно продумана програма на користь бідних, маргіналізованих чи навіть біженців від зруйнованої війною України. Основою наших дій є особисті стосунки з Богом, до Якого ми звертаємося і Який промовляє до нас у молитві. Я́кось, пам’ятаю, одна жінка сказала мені: «Бог ніколи не відповідає на мої молитви. Коли я молюся, Він мовчить». Я показав їй 12 000 сторінок Божого Писання і сказав: «Бог сказав багато. Нам потрібно слухати й розмірковувати». Так, якщо ми живемо близько до Бога, Він покаже нам багато добрих справ, які ми повинні робити.

If we are people with a strong life in prayer, our good works will spring naturally from that our relationship with God. If God comes first in our life, then we become true signs of God's love to others. The basis of what we do is not cleverly conceived program to benefit the poor, the marginalized or even the refugees from war torn Ukraine. The basis of our actions is a personal relationship with God, to Whom we speak and Who speaks to us in prayer. Once, I remember, a woman said to me, "God never answers my prayers. When I pray, He is silent." I showed to her the 12,000 pages of the Divine Scriptures and said, "God has said plenty. We need to listen and reflect." Yes, if we live our lives close to God, He will show us plenty of good that we should do.