АНГЕЛ СІДАЮЧИ ПРАВОРУЧ ПОКАЗУЄ НАМ БОЖУ ЛАСКУ THE ANGEL SITTING ON THE RIGHT SHOWS US GOD’S FAVOUR

Брати й сестри у Христі—

Сьогодні ми чули історію про жінок- мироносиць, які прийшли до Христового гробу, щоб помазати Його померле тіло.  Євангеліє каже, коли жінки увійшли в гріб, побачили юнака, що сидів праворуч, одягнений у білу одежу.  Це здається некорисною деталлю у контексті, в якому нема некорисних дета́лей, ні випадковости.  Насправді, ця деталь є повна значенням. Перше, ми повинні подумати про оточення гробу. Євангеліє від Святого Йоана нам каже, що гріб був у саді, але воно не розказує про його структуру.  Він був типо́вим гробом, тому що включа́в дві кімнати: більшу кімнату оригінально без даху, висічену з каменю так, як менший внутрішній гріб.  У цій кімнаті, обряди юдейського похорону були поповнені увечері Святої Суботи. Сьогодні, ця більша кімната є каплицею Святого Ангела, і престіл у цій каплиці був висіченим з каменю, який Йосиф прикотив до входу гробу.  Після обрядів похорону, Ісусове тіло було положене у меншій кімнаті—внутрішньому гробі. Можна вхо́дити у внутрішній гріб через туне́ль дуже вузький і низьки́й.  У кінці туне́лю, внутрішній гріб відкривається вправо, а вліворуч тільки продовження каменистої стіни. Юнак у сьогоднішньому Євангелії сидів на похоро́нному ліжку. Отже, чому Євангеліє каже, що юнак «сидів праворуч?» Символічно, право є знаком Божої ласки.

Today, we heard the story about the myrrh-bearing women, who went to the tomb of Christ in order to anoint His dead body.  The Gospel says that, when the women entered the tomb, they saw a youth seated on the right, clothed in white apparel.  This seems like a useless detail in a context, in which there are no useless details, nor coincidences.  Actually, this detail is full of meaning.  First, we should consider the setting of the tomb.  The Gospel of St. John tells us that the tomb was in a garden, but it does not tell us about its structure.  It was a typical tomb, since it included two rooms: a larger room originally without a roof, hewn from the rock, just like the smaller burial chamber. In this larger room, the rites of the Jewish funeral were conducted on the evening of Holy Saturday.  Today, this larger room is the Chapel of the Holy Angel, and the altar in this chapel was hewn from the rock, which Joseph rolled against the entrance of the tomb. After the rites of the funeral, the body of Jesus was laid in the smaller room—the burial chamber.  One can enter the burial chamber through a tunnel that is both narrow and low.  At the end of this tunnel, the burial chamber opens to the right, but to the left is only the continuation of the rock wall.  The youth in today’s Gospel was sitting on the burial couch.  Therefore, why does the Gospel say that the youth sat “on the right side?” Symbolically, the right is the sign of God’s favour.

У старому завіті, багато разів, ми знаходимо цей символ.  Наприклад, у пророцтві Єзекиїла, чудове джерело тече «з-під порогу з правого боку храму, на південь від жертовника.» І також, у Новому завіті, Святий Архангел Гавриїл, коли він з’являється до священика Захарія, батька Святого Йоана Хрестителя, він стоїть праворуч кадильного жертовника (знову, на південь від жертовника). В нашому богослужінні також, ми завжди прирівнюємо «праворуч» і «на південь,» бо наш храм так, як Господній Храм Старого Ізраїля, стоїть лицем на схід.  Південні двері іконостасу є звичайним входом святилища, бо північні двері нормально є виходом.  Іншими словами, направо є вхід в Божу ласку—це шлях до приятельства з Богом. 

In the Old Testament, many times, we find this symbol.  For example, in the prophecy of Ezekiel, a wonderful stream flows “from under the threshold on the right side of the temple, south of the altar.” Also, in the New Testament, the Holy Archangel Gabriel, when he appears to the priest Zechariah, the father of St. John the Baptist, he stands on the right side of the altar of incense (again, south of the altar). In our Divine Service, we also always equate the “right” with the “south,” since our temple, like the Lord’s Temple in Old Israel, faces the east.  The south door of the iconostas is the usual entrance to the sanctuary, since the north door is normally an exit.  In other words, the “right” is the entrance into God’s favour. It is the way to friendship with God.

Як «право» є символом Божої ласки, так воно є символом того, яке заслуговує Його ласку: справедливість, милість і добрі діла.  Ми завжди хрестимося нашою правою рукою так, як ми завжди привітаємо один одного приношенням нашої правої руки́.  В нашій Літургії, священник ніколи не повертається вліво, бо це символізувало б навмисний злий вибір.  «Право» є символом і Божої ласки, і того, що заслуговує Божу ласку. У цьому факті, ми бачимо виявлення природи правди. Визначення правди є «конформуванням дійсности до Божого розуму,» але також, «конформування наших розумів до дійсности.» Отже, ми маємо нагоду брати участь у Божій правді; тільки треба, щоб наші розуми відповідали до дійсної природи речей. Ми бачимо навколо нас всі серйозні проблеми цієї культури, тому що вона відмовляє в конформуванні її серця до простої правди Божого сотворення.  Тому, вони використовують мову, щоб не виражати правду згідно природи. Ні, замість цього, вони брешуть безсоромно з духом особистої вигоди, і, цим шляхом, самопожертва стає дуже чужою для них. Подібним шляхом, вони також неправильно вживають сексуальну здатність, щоб розділити її від шлюбу і дітонародження.

Так, як ми маємо нагоду брати участь у Божій правді через конформування наших розумів, ми також маємо нагоду успадковувати Божу ласку, яка «право» символізує. Юнак сьогоднішнього Євангелія сіда́ючи праворуч, продемонстрував нам, що ласка Бога доступна для нас через воскресіння і вічне життя нашого Господа.  Але, ми не успадковуємо цю ласку згідно шляху́, що ним ми уявляємо. Наша нагода бра́ти участь у Божій ласці є це—простягати наші ру́ки до бідних, робити добрі діла, і бути добросердечними і співчутливими до інших в ім’я Господа Ісуса.

As the “right” is a symbol of God’s favour, so it is a symbol of that, which deserves His favour: justice, mercy and good works.  We always make the sign of the Cross with our right hand, just as we always greet one another by offering our right hand.  In our Liturgy, the priest never turns to the left, since this would symbolize a deliberate choice for evil. The “right” is the symbol of God’s favour, and that, which deserves God’s favour. In this fact, we see a revelation concerning the nature of truth.  The definition of truth is “the conformity of reality to the mind of God,” but also, “the conformity of our minds do reality.” Therefore, we have an opportunity to participate in God’s truth; we only need to conform our minds to the true nature of things. We see around us all the serious problems of this culture, because it refuses that very conformity of its heart to the simple truth of God’s creation.  Thus, speech is used not to express the truth according to nature. No, rather, speech is used to shamelessly utter falsehoods in a spirit of self-interest, and, in this way, self-sacrifice becomes a very foreign thing. In the same way, the sexual faculty is abused in such a way as to separate it from marriage and procreation.

Just as we have an opportunity to participate in the truth of God through the conformity of our minds, we also have an opportunity to inherit the favour of God, which the “right” symbolizes.  The youth in today’s Gospel was sitting on the right in order to demonstrate to us that God’s favour is available to us through the resurrection and eternal life of our Lord.  But, we do not inherit this favour in the way that we imagine.  Our opportunity to take part in God’s favour is this: to extend our hands to the poor, to do good works, and to be kind and compassionate to others in the name of Jesus.