Рани Христа: ідентичність і докази The Wounds of Christ: Identity and Proof

У сьогоднішньому євангельському читанні ми маємо розповідь про два явлення Господа нашого Ісуса Христа після того, як Він воскрес із мертвих. У першому з цих об’явлень Він з’являється десятьом Своїм апостолам і «показує їм Свої руки і Свій бік». Слід зазначити, що для цього запрошення є дві причини. По-перше, це ідентифікація. Свідком усього, що сталося на Голгофі, був один з апостолів, Іван, син Зеведеїв. Він особисто був свідком страждань Христа і подав іншим апостолам повну розповідь про все, що сталося. Отже, рани Христа, Його руки та Його бік, як говорить Євангеліє, були доказом того, що людина, що стоїть перед ними, насправді була їхнім Вчи́телем, Ісусом, а не просто тим, хто був схожий на Нього.

In today's gospel reading we have the account of two apparitions of Our Lord Jesus Christ after He rose from the dead. In the first of these apparitions, He appears to ten of His Apostles and "shows them His hands and His side." We should reflect that there are two reasons for this invitation. First, it is identification. One of the Apostles, John the son of Zebedee, was a witness of everything that happened at Golgotha. He personally witnessed the sufferings of Christ, and he related to the other Apostles the full of account of everything that happened. Therefore, the wounds of Christ, His hands and His side as the Gospel says, were proofs that the person standing before them was actually their Master, Jesus, and not just someone who looked just like Him.

По-друге, мета Господа Ісуса, показуючи Свої руки і Свій бік Своїм апостолам була доказом самого Його воскресіння. Усі апостоли знали, виходячи з опису Івана, що Господь Ісус був розп’ятий. У культурному стані, всі апостоли були б більш ніж знайомі з деталями римської страти. Вони добре знали, що рани, які їм показували, були смертельними. Ніхто не міг їх пережити.

Secondly, the purpose of the Lord Jesus showing His hands and His side to His Apostles was proof of His resurrection itself. All the Apostles knew, based on John's description, that the Lord Jesus had undergone crucifixion. Culturally, all the Apostles would have been more than familiar with the details of Roman execution. They knew full well that the wounds that were being shown to them were death-dealing wounds. No one could have survived them.

Друге явлення, про яке йдеться в сьогоднішньому читанні євангелії, сталося через вісім днів. Тим часом, у про́міжку між явленнями, святий апостол Тома, якого не було при першому явленні, ставить ультиматум іншим апостолам. Нехай уважно розглянемо те, що він просить. Він вимагає отримати ту саму впевненість, яку вже отримали інші. Розповідь про першу появу розповідає: «Він показав їм Свої руки і Свій бік». Тома наполягає: «Якщо я не вставлю свого пальця в сліди від цвяхів і не вставлю свою руку в Його бік, я не повірю». Він наполягає на рівному ставленні до інших апостолів. Він помиляється, що робить це, як ясно показує ніжна докора Господа Ісуса, але Його вимога не кричуща.

The second apparition that is related in today's gospel reading happened eight days later. In the meantime, in the interim between the appearances, the Holy Apostle Thomas, who was not present at the first apparition, gives an ultimatum to the other Apostles. Let us regard carefully what he is asking. He is demanding to receive the same certainty that the others had already received. The account of the first appearance relates: "He showed them His hands and His side." Thomas insists: "Unless I put my finger into the marks of the nails and put my hand into His side, I will not believe." He is insisting on equal treatment with the other Apostles. He is wrong to do so, as the Lord Jesus' gentle chiding clearly shows, but His demand is not egregious.

Звернемося до тем ідентифікації та доказу воскресіння. По-перше, апостоли напевно знали Господа, бо Він поніс рани Своєї римської страти. Водночас вони знали, що Він воскрес із мертвих, бо ніхто не міг зазнати цієї страти й ще бути живим. Це те саме для нас, як членів Тіла Христового. Ми відомі як члени цього Тіла через рани, які ми несемо. Зі Святого Письма ясно, чого Господь вимагає від кожного такого члена Свого містичного Тіла. «Якщо хтось хоче бути Моїм учнем, нехай зречеться себе, візьме хрест свій і йде за Мною». Ми відомі як члени Тіла Христового, тому що ми несемо рани Христа. Як говорить святий апостол Павло, посилаючись на свій власний випадок: «Віднині нехай ніхто не турбує мене, бо я ношу на тілі знамена Ісуса».

Let us turn our thoughts to the themes of identification and proof of the resurrection. In the first place, the Apostles knew the Lord for certain, because He bore the wounds of His Roman execution. At the same time, they knew that He had risen from the dead, because no one could have undergone that execution and lived. It is the same for us as members of the Body of Christ. We are known as members of that Body by the wounds we bear. It is clear from the Scriptures what the Lord requires from every such member of His mystical Body. "If anyone wishes to be my disciple, let him deny himself, take up his cross and follow Me." We are known as members of the Body of Christ, because we bear the wounds of Christ. As the Holy Apostle Paul puts it in reference to his own case, "From now on, let no one trouble me, for I bear the brandmarks of Jesus in my body."

У той же час, коли ми відомі, як послідовники Христа через страждання, які ми переносимо в єдності з Христом, ми також даємо світу доказ воскресіння. Це таїнство, яке має на увазі святий Павло, коли каже, що «ми завжди несемо смерть Ісуса, щоб життя Ісуса ви́явилося в нашому смертному тілі». На основі цього той же Апостол проголошує, що «кожен, хто в Христі, став новим творінням».

At the same time that we are known as followers of Christ by the sufferings we endure in union with Christ, we also give the world a proof of the resurrection. This is the mystery that Saint Paul is referring to when he says that "we are always carrying about the dying of Jesus, so that the life of Jesus may be manifested in our mortal flesh." On the basis of this, the same Apostle proclaims that "anyone who is in Christ has become a new creation."

Ми були хрещені в смерть Христа, щоб ми могли йти за Ним на славу Його воскресіння. Ми містично включені в Його Тіло, яке постраждало, померло і воскресло з мертвих. І все-таки нерідко ми подібні до святого апостола Томи, охопленого сумнівом. У сучасних умовах набагато частіше ці сумніви стосуються практичної дії Божого провидіння в нашому відношенні, а не конкретних і́стин Віри. Ми, швидше за все, сумніваємося в тому, що Бог любить нас і піклується про нас, ніж сумніватися в тому, що Ісус Христос є однією, єдиною Божественною Особою, яка існує в двох природах. Тому доречно молитися з вірою: «Господи Ісусе Христе, Слово Боже, Боже наш, що прийшов у світ грішників спасти, благаю Тебе, уподібни мене до Себе, щоб з’явились в моєму тілі й душі́ Твої славні рани. Дай мені благодать справді взяти мій хрест і слідувати за Тобою в Твоїх стражданнях і смерті, щоб брати участь у славі Твого воскресіння. Розв’яжи мої сумніви щодо Твоєї любові і Твоєї допомоги, і дай мені проблиск мого славного призначення у Твоєму Царстві. Зміцни мене чеснотами, які мені потрібні, щоб просуватися дорогою цього життя, і захисти мене від відволікань, які приходять від світових речей і заня́ть, а також від спокус пристрастей. і допоможи тим, кого я люблю в цьому світі, бо Ти любиш їх більше. Приведи нас до повноти радості в Твоїй присутності».

We have been baptized into the death of Christ, so that we can follow Him to the glory of His resurrection. We are mystically incorporated into His Body that has suffered, died and risen from the dead. And yet, it is not uncommon for us to be like the Holy Apostle Thomas, beset with doubt. In today's circumstances it is far more common for those doubts to be concerned with the practical workings of God's providence in our regard, rather than about specific truths of the Faith. We are far more likely to doubt that God loves us and will care for us than to doubt that Jesus Christ is one, single Divine Person, Who subsists in two natures. Therefore, it is appropriate that we pray with faith: "Lord Jesus Christ, Word of God, our God, Who came into the world to save sinners, I implore you to conform me to Yourself, so that my body and soul will show forth your glorious wounds. Give me the grace to truly take up my cross and follow You in Your suffering and death, so as to share in the glory of Your resurrection. Assuage my doubts about Your love and Your help, and give me glimpses of my glorious destination in Your Kingdom. Strengthen me with the virtues that I need to advance along the road of this life, and guard me from the distractions that come from worldly things and pursuits, as well as the temptations of the passions. Exercise the same care and help for those whom I love in this world for You love them better. Bring us altogether to the fullness of joy in Your presence."