Світова опозиція жити в присутності Бога The World’s Opposition to Living in the Presence of God

Вісімнадцятий розділ Євангелія від Луки починається розповіддю про молитву і закінчується розповіддю, яка, по суті, міс́тить те саме. Він починається з притчі про несправедливого суддю. Там Господь Ісус розповідає історію про розбещеного суддю, який, однак, переконаний винести рішення на користь бідної вдови, бо вважає її такою дратівли́вою, і сподівається, що його прихильне рішення змусить її залишити його в спо́кої. Суть притчі полягає в цінності наполегливості в до́воді до власної аргументації. Вдову врешті чують через її наполегливість. Господь Ісус, типово для ра́бинів, міркує від меншого до більшого. Якщо розбещений суддя вирішує на користь бідної вдови через її наполегливість, наскільки більше Бог, Який досконало справедливий і любить Свій народ, почує молитви тих, хто наполегливо благає Його в молитві.

The eighteenth chapter of the Gospel According to Saint Luke begins with a story about prayer and ends with a story that makes essentially the same point. It begins with the parable of the unjust judge. There the Lord Jesus tells a story about an corrupt judge, who, nevertheless, is convinced to rule in favor of a poor widow, because he finds her so annoying that he hopes that his favorable ruling will make her go away and leave him in peace. The point of the parable is the value of persistence in making one’s case. The widow is ultimately heard because of her perseverance. The Lord Jesus, in typical rabbinical fashion, reasons from the lesser to the greater. If the corrupt judge rules in favor of a poor widow on account of her persistence, how much more will God, who is perfectly just and loves His people, hear the prayers of those who persistently entreat Him in prayer.

Остання історія в розділі, читання, яке ми сьогодні почули, повертається до цієї теми. Сліпий, випрошуючи гроші біля воріт в Єрихоні, наполегливо молиться (незважаючи на тиск, який світ чинить на нього, щоб він зупинився). Його наполегливість у молитві винагороджується відновленням зору. Є особливість цієї другої історії, яка не так чітко ви́кладена в першій. Щоразу, коли ми збираємося благати Бога в молитві, навколо нас у нашому житті є сили, які воюють проти нас, щоб змусити нас припинити. Чому це так? Тому що ми живемо у паде́нному світі. «Паде́нний» означає «під владою демонів». Коли сліпий відкриває уста, щоб благати Господа, у натовпі одразу з’являються ті, хто намагається його змусити замовкнути. Точно так само нас завжди оточує метафоричний натовп, який досить добре співпрацює з нами, коли ми займаємося повсякденними і легковажними речами, але відразу, коли ми починаємо молитися, він починає піднімати свій галас заперечень. Іноді ці відволікання набувають форми занепокоєння, яке ми маємо, занепокоєння щодо того, що ми повинні зробити. В інших випадках відволікання набуває форми втоми, яка раптово опановує нас під час молитви. Інколи відволікання набуває форми спокуси сумніватися, або до чогось ще нижчого, коли наші низькі бажання збуджуються саме в той момент, коли ми починаємо розмовляти з Богом.

The last story in the chapter, the reading that we heard today, returns to this theme. The blind man, begging at the gate in Jericho, prays perseveringly (despite the pressure that the world exerts on him to stop). His perseverance in prayer is rewarded with the recovery of his sight. There is a feature of this second story that is not stated so clearly in the first. Whenever we set out to entreat God in prayer, there are forces all around us in our lives that militate against us to make us cease. Why is this so? Because we live in a fallen world. “Fallen” means “in the control of the demons.” When the blind man opens his mouth to entreat the Lord, immediately there are those in the crowd, who try to silence him. In just the same way, we are always surrounded by a metaphorical crowd that cooperates well enough with us when we are attending to mundane and frivolous things, but, at once, when we begin to pray, it begins to raise its din of objection. Sometimes, these distractions take the form of concerns, which we have, anxieties about what we must accomplish. At other times, distraction takes the form of fatigue that comes suddenly upon us at the time of prayer. At still other times, the distraction takes the form of temptation to doubt, or to something even lower, with our base desires being stirred up at that very moment when we begin to converse with God.

Яка відповідь на труднощі, з якими ми зіткаємося в цьому аспекті нашого життя? Як нам жити молитовним життям у присутності Бога, коли здається, що все навколо нас постійно протистоїть цьому? Корінь усього, що потрібно, - це наполегливість, яка народжується з любові. Міфологія і фольклор кожної людської культури сповнені героїчних історій про те, що прихильники зробили для тих, кого вони люблять. Ці історії розповідають про, здавалося б, нездоланні перешкоди, які долаються, щоб любимий міг бути з любимими, про жертви подружжя заради своїх подруж, про жертви батьків заради своїх дітей, то́що. Справжній сенс цієї літератури — це прагнення людини володіти Добром. Нам потрібна така сама героїчна чеснота в нашому прагненні володіти повнотою Добра, Люблячим Богом, Який показав саме цю чесноту для нас. Немає такої героїчної історії, як страждання Христа, саме тому, що героїчна битва не є зовнішньою, як у міфах та історіях світу. Ні, тріу́мф Христа виглядає як найглибша і найприни́зливіша поразка за своїми зовнішніми обставинами, але всередині, містичним і прихованим способом, Христос перемагає над духовними супротивниками, які досі правили нашим світом. Містичний і прихований тріумф страждань Христа тоді підтверджується у фізичному та відчутному, тому що Він воскресне з мертвих, перемігши Своїх ворогів.

What is the answer to the difficulties we face in this regard? How do we live a prayerful life in the presence of God when everything around us seems to continually oppose it? The root of everything that is needed is perseverance that is born of love. Mythology and folklore of every human culture is filled with heroic stories about what lovers have done for those they love. These stories tell of seemingly insurmountable obstacles that are overcome so that the lover can be with the beloved, the sacrifices of spouses for their mates, the sacrifices of parents for their children, etc. The true meaning of this literature is the human aspiration to possess the Good. We need the same heroic virtue in our drive to possess the fullness of Good, the Loving God, Who displayed that very virtue for us. There is no heroic story like the sufferings of Christ precisely because the heroic battle is not exterior as it is in the myths and stories of the world. No, Christ’s triumph looks like the most profound and humiliating defeat in its exterior circumstances, but interiorly, in a mystical and hidden way, Christ triumphs over the spiritual adversaries that hitherto ruled our world. The mystical and hidden triumph of the sufferings of Christ is then confirmed in the physical and tangible, because He rises from the dead after having defeated His enemies.

Наполегливість помітно присутня в читанні Євангелія. Елементи в натовпі намагаються втихоми́рити сліпого, але він кличе ще більше. Так само нам потрібна наполегливість, щоб постійно відкидати світ, що відволікає, і знову зосередитися на стосунках з Богом. Ми повинні пам’ятати, що деякі з цих відволікань виходять зсередини. Ми повинні визнати, що почуття знеохочення в духовному житті завжди є спокусою. Думки, які призводять до такого знеохочення, повинні бути відкинуті, так само, як ми знаємо, що ми повинні відкинути інші злі думки. Ми повинні визнати, що знеохочення суперечить вірі. Якщо Бог Всемогутній і Творець, немає місця для знеохочення.

Perseverance is prominently present in the Gospel reading. Elements within the crowd try to silence the blind man, but he calls out all the more. In the same way, we need perseverance to continually reject the distractions of the world and refocus ourselves on having a relationship with God. We should bear in mind that some of these distractions come from within us. We should recognize that a sense of discouragement in the spiritual life is always a temptation. Thoughts that conduce to such discouragement must be rejected, just as we know we must reject other evil thoughts. We must recognize that discouragement is contrary to faith. If God is All-Powerful and the Creator there is no room for discouragement.