Господь Ісус дає нам урок про прихильність до створених речей The Lord Jesus Gives Us a Lesson About Attachment to Created Things

Нещодавно, у зв’язку з великим святом Різдва Господа Бога і Спаса нашого Ісуса Христа, ми мали нагоду поглянути на євангельське оповідання про народження Господа і вивести з нього суть чесноти убогості. Спостерігаючи за бідними обставинами життя Спасителя, коли Він прийшов у цей світ, і дивлячись на Його пізніші вчення, як ми їх маємо в сьогоднішньому читанні Євангелія, ми можемо зробити висновок, що Господь Ісус взагалі був проти придбання матеріальних багатств і що Він вважав, що набуття як гріховне. Хоча ці висновки можуть здаватися виправданими цим євангельським уривком, проте Євангеліє в цілому не підтверджує їх.

Recently, in connection with the great feast of the Nativity of Our Lord, God and Savior Jesus Christ, we had occasion to look at the Gospel account of the birth of the Lord and derive from it the essence of the virtue of poverty. Observing the poor circumstances of the Savior’s life as He came into this world, and looking upon His later teaching as we have it in today’s Gospel reading, we might conclude that the Lord Jesus was against the acquisition of material wealth altogether and that He regarded that acquisition as sinful. Although these inferences might appear to be justified by this Gospel passage, nevertheless, the Gospels as a whole do not bear them out.

Треба перш за все пам’ятати, що Господь Ісус мав чимало багатих друзів. Найкращим прикладом є Лазар з Віфанії (який жив зі своїми двома овдовілими сестрами, Мартою та Марією). Дім Лазаря був постійним притулком для Господа Ісуса та Його учнів, коли вони подорожували околицями Єрусалиму. Подібним чином автори Євангелія позитивно відгукуються про особу Йосипа Аріматейського, який також був дуже заможною людиною. Так само Господь Ісус також не зневажав багатих жінок. Святий Лука розповідає нам, що таких жінок було багато, які служили фінансистками для Господнього служіння. Серед цих жінок була Йоанна, дружина дуже високого чиновника в уряді царя Ірода.

We must remember, first of all, that the Lord Jesus had quite a number of rich friends. The best example is Lazarus of Bethany (who lived with his two widowed sisters, Martha and Mary). Lazarus’ home was a constant refuge for the Lord Jesus and His disciples whenever they were travelling in the neighborhood of Jerusalem. Similarly, the Gospel writers speak positively glowingly of the person of Joseph of Arimathea, who was also a very wealthy man. Likewise, wealthy women were not spurned by the Lord Jesus either. We are told by Saint Luke that there were a number of such women who served as financiers for the Lord’s ministry. Among these women was Joanna, the wife of a very high official in King Herod’s government.

Щоб зрозуміти все це, ми повинні пам’ятати, що Господь Бог є головним автором усього Святого Письма. Це, перш за все, Його голос, який ми чуємо, коли читаємо Біблію. Лише на другому місці ми чуємо голоси окремих людських авторів, яких Він надихнув передати Його слова у їхній манері. Таким чином, коли ми читаємо про поведінку багатих в посланнях святого Павла, ми насправді читаємо те, що Господь думає з цього приводу. У Першому посланні до Тимофія святий апостол Павло говорить нам про багатих: «Вони повинні творити добро, збагачуватися добрими ділами, щедрими, тим самим закладаючи собі добру основу для майбутнього, щоб вони могли оволодіти життям, яке є справді життям» (1 Тимофія 6:18-19). Крім того, якщо ми маємо сумніви щодо достовірності послання, яке Павло передає нам від нашого Господа, ми розуміємо, що, читаючи Слова Святого Апостола безпомилково нагадують слово Самого Господа, про яке розповідається в Євангелії. Там, у Євангелії від Св. Луки, Він заповідав: «Заводьте собі друзів, користуючись мамона лукавством, щоб, коли ви зазнаєте невдачі, вони могли прийняти вас у вічні оселі» (Луки 16:9). Це означає, «використовуйте матеріальне багатство, щоб статися улюбленими в очах інших через свою щедрість, щоб вони своїми молитвами допомогли вам увійти в Царство Небесне.»

To make sense of all of this, we should remember that the Lord God is the principle author of all Holy Scripture. It is, first of all, His voice that we hear when we read the Bible. Only secondarily do we hear the voices of the individual human authors, whom He inspired to convey His words in their own manner. Thus, when we read about the conduct of the rich in the epistles of Saint Paul, we are actually reading what the Lord thinks about this issue. In the First Epistle to Timothy, the Holy Apostle Paul tells us concerning the rich, “They are to do good, to be rich in good deeds, liberal and generous, thus laying up for themselves a good foundation for the future, so that they may take hold of the life which is life indeed.”(1 Timothy 6:18-19) Further, in case we have any doubts concerning the authenticity of the message that Paul conveys to us from our Lord, we realize that, reading the Holy Apostle’s words, we are unmistakably reminded of a saying of the Lord Himself, which is related in the Gospel. There, in the Gospel According to Saint Luke, He commanded, “Make friends for yourselves using the mammon of wickedness, so that, when you fail, they may receive you into the everlasting dwellings.”(Luke 16:9) This means, use material wealth to endear yourself to others on account of your generosity, so that, by their prayers, they may then assist you to enter into the Kingdom of Heaven.

Проблема матеріального багатства, яку подає Святе Євангеліє, не є проблемою багатства як такого, а проблема прихильності. Це, звичайно, те, що ми спостерігали раніше. Проте ми все ще можемо бути здивовані запереченням, яке висувають учні наприкінці сьогоднішнього читання. Там вони запитують Господа, вигукуючи: «Тоді хто може бути врятований?» Святий Кирило Олександрійський зазначає, що на перший погляд питання здається безглуздим. Проте Кирило зазначає, що проблема прихильності до земних речей одна́ково є проблемою багатих і бідних. Святий Кирило просить уявити двох чоловіків, які змушені роздягатися догола́. Один з них одягнений у дуже багатий одяг, а інший — лише в бідний, грубий одяг. Обидва, зазначає Кирило, однаково соромляться своєю наготою. Обидва, лише з великою неохотою, роздягли одяг. Таким чином святий Кирило спрямовує нас до розуміння, яке ми повинні мати. Він показує нам, що все це міркування насправді стосується смерті, бо він явно має на увазі вчення апостола Павла, коли порівнює смерть із роздяганням догола. Апостол пояснює, що кожна людина боїться смерті, тому що не хоче бути роздягнутою догола, хоча хоче зодягнутися в безсмертя. Але ні, людину спочатку потрібно позбавити від смертності, а потім бути одягненою в безсмертя. Весь процес може бути зі́рваний не самими створеними речами, а прихильністю до створених речей.

The problem of material wealth, which the Holy Gospel is presenting is not a problem with wealth per se, but a problem of attachment. This, of course, is something we have observed before. Yet, we may still be surprised by the objection, which is raised by the disciples at the end of today’s reading. There, they ask the Lord, exclaiming, “Then who can be saved?” Saint Cyril of Alexandria points out that, at first glance, the question seems nonsensical, even foolish. Yet, Cyril points out that the problem of attachment to earthly things is equally a problem of rich and poor. Saint Cyril asks us to imagine two men who are forced to strip naked. One of them is dressed in very rich clothing, while the other one is dressed only in poor, coarse garments. Both, Cyril points out, are offended equally by their nakedness. Both of them, only with great reluctance, put off their clothes. In this way, Saint Cyril steers us towards the understanding we should have. He shows us that this whole consideration is really about death, for he clearly has in mind the teaching of the Apostle Paul, when he compares death to being stripped naked. The Apostle explains that every human being dreads death because he does not want to be stripped naked, although he does want to be clothed with immortality. But no, the human being must first be stripped of mortality and then clothed in immortality. The whole process can be frustrated not by created things themselves, but by attachment to created things.

Є доброчесні вправи, які ми можемо виконувати, щоб допомогти нам розвинути відстороненість, яка нам потрібна. Ці вправи можуть бути такими ж, як і інші, але коли ми робимо це, вони облагороджуються вірою, і віра приємна Богові. Наприклад, коли ми вирішуємо вибраковувати наше майно, вилучаючи те, що ми не використали протягом розумного періоду часу (наприклад, рік).

There are virtuous exercises, which we can do to aid us in developing the detachment that we need to have. These exercises might be the same ones that others do, but when we do these things they are ennobled by faith, and faith is pleasing to God. For example, when we decide to cull our possessions, eliminating those that we have not used in a reasonable period of time (a year, for example).