Теологія входу A Theology of Entrance

 

 

Вхід Господа в Єрусалим: Ми проголошуємо, що Христос є Царем
The Lord's Entrance into Jerusalem: We Acclaim That Christ is King

Сьогодні ми вшановуємо та святкуємо тріумфальний вхід Господа Ісуса у Святе місто Єрусалим. Це рідне свято візантійського обряду Христа як Царя, тому що в цьому святі ми проголошуємо Христа універсальним Царем, якому підпорядковуються всі мирські та тимчасові влади (подобається це їм чи ні). Вхід Господа Ісуса у Святе Місто показує, що Він Цар у кількох напрямках. По-перше, будучи нащадком царя Давида, Він входить у стародавнє місце царства Давида, ніби претендуючи на нього. По-друге, Він входить у древній центр поклоніння Ізраїлю і прямує до Храму Господнього, виконуючи пророцтво Малахії. Таким чином, Він виявляє, що Він - Яхве, справжній цар Ізраїля, для якого Давидові царі були простими заповнювачами чи намісниками.

Today we commemorate and celebrate the triumphal entry of the Lord Jesus into the Holy City of Jerusalem. This is the Byzantine Rite's native feast of Christ as King, because, in this feast, we acclaim Christ as the universal King to Whom all worldly and temporal authorities are subject (whether they like it or not). The entry of the Lord Jesus into the Holy City shows that He is King in several ways. First, as the descendant of King David, He enters the ancient seat of the Davidic kingdom, as if laying claim to it. Second, He enters the ancient center of Israel's worship and goes directly to the Temple of Lord, fulfilling the prophecy of Malachi. Thus, He reveals that He is Yahweh, Israel's true king, for Whom the Davidic kings were mere placeholders or viceroys.

Хоча події, які ми згадуємо сьогодні, відбуваються на Пасху, усі біблійні образи, які ми знаходимо тут, належать до послідовності осінніх свят Ізраїлю. Там світ створюється на святкуванні Нового року (Рош Ха-Шана), Яхве входить у Своє сотворення і приносить Себе в жертву за його відновлення в День Спокути (Йом Кіппур), а потім Він інтронізується як Цар оновленого Сотворення на Святі Скиній (Суккот).

Although the events that we commemorate today are taking place at Passover, all the biblical imagery, which we find here belongs to the sequence of the autumn feasts of Israel. There, the world is created at the celebration of the New Year (Rosh Hashanah), Yahweh enters into His creation and offers Himself as a sacrifice for its renovation in the Day of Atonement (Yom Kippur), and then He is enthroned as King of the renewed Creation at the Feast of Tabernacles (Succoth).

Найголовніше - це акт вступу. На початку Бог виливає життя у Своє Створення. Потім, Він Сам входить у Сотворення, щоб вилити своє життя на жертву, щоб оновити завіт, невидимий закон і порядок, що утримує Сотворення. Він вступає у смерть, щоб знищити смерть. Потім, увійшовши в постійне життя оновлення завіту, Він відкриває своє Царство у всій повноті.

The important thing is the act of entering. In the beginning, God pours life into His Creation. Then, He Himself enters into Creation to pour out His own life in sacrifice to renew the covenant, the invisible law and order, which holds the Creation in existence. He enters into death, so as to destroy death. Then, having entered into the permanent life of the covenant's renewal, He inaugurates His Kingdom in all its fullness.

Ми бачимо, що тут багато входів, кожен із яких має своє значення. Те, що ми бачимо, - це точні рухи небесної Літургії, в яких ми бачимо, що Яхве не тільки Цар, але Творець, Священик і Жертва. Він входить творити. Він входить, щоб приносити жертву. Нарешті, Він входить царювати.

We can see that there are a lot of entrances here, each of them with its own signification. That which we are seeing are the precise movements of the heavenly Liturgy, in which we see that Yahweh is not only King, but Creator, Priest and Sacrifice.He enters to create. He enters to offer oblation. Finally, He enters to reign as King.

Виконання біблійних входів
The Fulfillment of Biblical Entrances

Також не є зайвою деталлю, що сьогоднішні події відбуваються на свято Пасхи, оскільки реальність, виражена в осінніх святах, виконується у весняні свята́. Зрештою, Пасха - це сама колекція входів: вхід Ізраїлю в пустелю (час очищення, коли Божий народ формується в націю), вхід Ізраїлю в завіт з Яхве на горі Синай і, нарешті, вхід Ізраїлю в Землю обітниці, яку Бог дав Аврааму та його нащадкам. Нам треба зазначити, як входи Божого народу у їхні завітні стосунки зі своїм Богом відображають Божі входи у Створення для оновлення завіту.

Neither is it a needless detail that today's events are happening at the feast of Passover, since the reality expressed in the autumn feasts is being fulfilled in the spring feasts. After all, Passover is itself a collection of entrances: Israel's entrance into the desert (the time of purification, in which God's people are formed into a nation), Israel's entrance into the covenant with Yahweh at Mount Sinai, and, finally, Israel's entrance into the Land of Promise, which God had given to Abraham and his descendants. We should not fail to note how the entrances of God's people into their covenant relationship with their God mirror God's entrances into Creation for the renewal of the covenant.

У всіх цих входах є взаємність. У всіх цих випадках Бог увійшов у Своє Сотворення, щоб ми могли вступити у стосунки з Ним.

There is a reciprocity in all these entrances. In all these cases, God has entered into His Creation, so that we can enter into relationship with Him.

Важливість входів у наших богослужіннях - що вони говорять?
The Importance of Entrances in Our Divine Services–What Do They Say?

Нам повинно бути ясно, що концепція входу дуже важлива для наших богослужінь. Можливо, їхню функцію найкраще описати в служінні Великій Вечірні, "О, добрий чоловіколюбче Царю, що все благословляєш! Молимось тобі наполегливо, серцем сокрушеним і духом смиренним: Благослови наші входи і виходи, Христе, істиний Боже наш. Бо прихід Твій серед нас у Втіленні, Твоє вознесіння від нас і Твоє пожиття з людьми завжди благословенні, нині і повсякчас і на віки віків ".

It should be clear to us that the concept of entrance is very important in our divine services. Perhaps their function is best described in the service of Great Vespers, "O gracious King, Who loves mankind and blesses all things, with contrite heart and humble spirit we pray to You, Christ our true God: Bless our comings and our goings. For Your coming among us in the Incarnation, Your ascension from us, and your dwelling among us are blessed, always now and forever and ever."

Тут ми знову бачимо, як Бог входить серед нас, щоб принести Себе в жертву, Бог входить у Небесну святиню, щоб нести цю жертву перед Отцем, а потім знову входить серед нас, коли Він повертається, щоб царювати. Тут також ми бачимо висловлене сподівання, що наші "входи" дзеркально відображаються і якось беруть участь у Його входах. Таким чином, ми молимось, "благословляйте наші входи і виходи ... бо Твої входи і виходи благословенні на віки віків".

Here once again, we see God entering among us to offer Himself in sacrifice, God entering into the Heavenly sanctuary to carry that sacrifice before the Father, and then His entering among us once again, when He returns to reign as King. Here too, we see expressed the expectation that our "entrances" mirror and somehow participate in His. Thus, we pray, "bless and goings and comings... because your goings and comings are blessed."

Що ми можемо зробити, щоб увійти в присутність Господа і щоб Він увійшов до нас?
What Can We Do To Enter the Presence of the Lord, and For Him To Enter Us?

Отже, як ми можемо навмисно об’єднати наші «входи і виходи» із «входи і виходи» Господа? Насправді це питання зводиться до того, "як ми можемо насправді брати участь у Господньому житті?" Зрештою, Він увійшов серед нас саме для того, щоб вплинути на цю участь. У Євангелії від Івана, він говорить: "Я прийшов, щоб вони мали життя і мали його вдосталь". Відповідь на це питання знаходиться в нас. Це полягає у нашій волі. За своєю волею ми можемо увійти в присутність Господа і можемо прийняти Його в себе.

So, how can we intentionally unite our "goings and comings" with the Lord's own "goings and comings?" This question, in fact, amounts to "how can we really participate in the Lord's life?" After all, He entered among us precisely to affect that participation. He says in the Gospel According to Saint John, "I came that they might have life, and have it abundantly." The answer to this question is within us. It lies in our will. By our will, we can enter into the presence of the Lord, and we can will to receive Him into us.

У давнину до того, коли складався херувимський гімн, у цьому місці Літургії завжди співали 23 псалом. Там ми читаємо: "О ворота, підніміть високо свої голови! Підніміться вище, старовинні двері! Цар Слави увійде! Хто Цар Слави? Господь (Яхве), Сильний, Могутній, Господь, Могутній на війні ". Щоб Господь увійшов до нас і оселився в нас, ми повинні підняти наш розум до того, що над нами, до постійних реалій Небесного Царства, і більше не дозволяти нашому розуму бути прив'язаним до загниваючих речей цього віку.

Anciently, before the composition of the Cherubic Hymn, Psalm 23 was always sung in that place of the Liturgy. There, we read, "O Gates, lift high your heads! Grow higher, ancient doors! The King of Glory will enter! Who is the King of Glory? The Lord (Yahweh), the Strong, the Mighty, the Lord, the Mighty in war." For the Lord to enter into us and dwell in us, we must raise our minds to things above us, to the permanent realities of the Heavenly Kingdom, and no longer permit our minds to be attached to the decaying things of this age.

З іншого боку, щодня на Утрені під час Великого посту ми співали той самий тропар в кінці богослужіння: "Стоячи у храмі слави твоєї, Богородице, себе на небі уявляємо. Ти, Двері Небесні, відчини нам двері милости твоєї". Тут ми дізнаємось, що для того, щоб ми могли увійти в присутність Бога, ми повинні використати правильні ворота. Пресвята Богородиця - єдина брама, через яку Господь увійшов у світ через Втілення. Отже, вона єдина брама, через яку ми можемо увійти в Господню присутність у Небесному Царстві. Завдяки цьому Церква запрошує нас наблизитись у молитві до Господньої Матері, яка є нашою Матір’ю. Вона є справжніми Божими Брамами. У давнину людство намагалося створити власні «ворота Бога». Це значення Вавел, або Вавилон, що є Баб Ельон (Брама Всевишнього). Але той Вавилон став місцем плутанини, поділу та зла. Пресвята Богородиця - справжні Божі брами. Давайте наблизимося до неї і через неї вступимо в близькість з її Сином, Господом у Його Небесному Царстві.

On the other hand, everyday at Matins during Great Lent, we sang the same tropar at the end of the service: "Standing in the temple of your glory is like standing in Heaven itself, O Mother of God. You are the Gate of Heaven. Open to us the door of your mercy." Here we learn that in order for us to enter into the presence of God, we must use the right gate. The Most Holy Mother of God is the only gate through which the Lord has entered the world through the Incarnation. Therefore, she is the only gate through which we can enter into the Lord's presence in the Heavenly Kingdom. By this consideration, the Church invites us to draw near in prayer to the Lord's Mother, who is our Mother. She is the true Gate of God. In ancient times, mankind tried to make its own "gate of God." This is the meaning of Babel, or Babylon, which is Bab Elyon (Gate of the Most High). But that Babel became a place of confusion, division and evil. The Most Holy Mother of God is the true Gate of God. Let us draw near to her and, through her, enter into intimacy with her Son, the Lord in His Heavenly Kingdom.