Піднятися на дерево, щоб побачити Господа Going Up On the Tree To See the Lord

 Те, що ми дізнаємося з історії про Закхея в Євангелії від Луки, полягає в тому, що ми, грішники, «не маємо зросту», тобто нам не вистачає благодаті, необхідної для побачення Господа. Своїми зусиллями ми не можемо увійти до Його присутності. Ми не можемо піти на Небо. Єдиний спосіб, яким ми можемо побачити Господа і увійти до Його присутності, - це "піднятися на Дерево". Іншими словами, ми повинні прийняти Хрест. Ми повинні «взяти свій хрест і йти за Ним».

What we learn from the story of Zacchaeus in the Gospel According to Saint Luke is that we, sinners, are "short of stature," that is, we are deficient in the grace that is necessary to see the Lord. By our own efforts we cannot enter into His presence. We cannot go to Heaven. The only way that we can see the Lord and enter into His presence is to "go up on the Tree." In other words, we must accept the Cross. We must "take up our cross and follow after Him."

Кожен з нас отримав Таїнство Хрещення, і це Таїнство правильно розуміється як хрещення у Господню смерть. Ми отримуємо його, щоб ми могли бути мертвими для гріха, але живими для Бога у Христі, як говорить нам святий Павло.

Each of us has received the Mystery of Baptism, and that Mystery is properly understood as a baptism into the Lord's death. We receive it, so that we can be dead to sin, but alive to God in Christ, as Saint Paul tells us.

Нам важливо усвідомити, що ніхто з нас не може брати участь у Воскресінні та славі Сина Божого, не йдучи тим самим шляхом, що й Він. Ми не можемо досягти Воскресіння та Царства Небесного, якщо не пройдемо через страждання та смерть Хреста.

It is important for us to realize that none of us can share in the Resurrection and glory of the Son of God without following the same path that He did. We cannot arrive at the Resurrection and the Kingdom of Heaven, unless we pass through the suffering and death of the Cross.

Як члени Церкви, ми є членами Тіла Христа. Ми справді є клітинами в одному Тілі, яке панує на Небі і сидить праворуч Отця, але ми не можемо забути, що це те саме Тіло, яке проходить через жахливі страждання і саму смерть. Незважаючи на жахливі страждання Хреста і Могили, Воскресіння є певною надією для нас, завдяки нашій ідентичності з Христом. Саме це є причиною того, чому святий апостол Петро робить вражаюче протиінтуїтивне твердження: "Радійте, якою мірою поділяєте страждання Христа".

As members of the Church, we are members of Christ's Body. We are indeed cells in the same Body, which reigns in Heaven and is seated at the right hand of the Father, but we cannot forget that that is the same Body that passes through horrible sufferings and death itself. Despite the horrific sufferings of the Cross and Tomb, the Resurrection is a sure hope for us, because of our identity with Christ. This is precisely the reason why the Holy Apostle Peter makes the shockingly counter-intuitive statement: "Rejoice in the measure you share Christ's sufferings."

Яким є все Тіло, таким має бути і окрема клітина. Немає сенсу для клітини в організмі пере́читися з тілом. Така клітина, насправді, називається раком. Ні, ми повинні відповідати Тілу Христовому; як каже нам святий Павло, ми повинні мати розум Христа. В іншому місці він розповідає нам, що Христос постраждав "як справедлива людина для несправедливих людей". Ми повинні бути однаковими. Наші молитви та жертви повинні бути за всіх, особливо за наших ворогів, щоб вони могли прийти до спасіння.

As the whole Body is, so must the individual cell be. It does not make any sense for a cell in the body to be at cross purposes with the body. Such a cell is, in all actuality, called cancer. No, we must be conformed to the Body of Christ; as Saint Paul tells us, we must have the mind of Christ. He tells us in another place that Christ suffered "as a just person for unjust persons." We must be the same way. Our prayers and sacrifices must be for all, especially our enemies, so that they may come to salvation.

Цей пункт підводить нас до дуже важливого міркування щодо нашого повсякденного християнського життя у церкві візантійських традицій. Коли ми молимося щоденними службами нашої Церкви, ми знаходимо термін, який з’являється знову і знову. Ми повинні запитати себе, "що означає цей термін?" Термін, який ми так часто зустрічаємо, - це «велика милість». Це не просто милосердя, а «велике милосердя». Що це означає? Що ж, ми можемо спокуситися думати, що "велика милість" є синонімом спасіння, але насправді є тонка, важлива різниця.

This point brings us to a very important consideration for our daily Christian life in a Church of Byzantine tradition. When we pray the daily services of our Church, we find a term coming up again and again. We should ask ourselves, "what does this term mean?" The term we find so often is "great mercy." It is not just mercy, but "great mercy." What does this mean? Well, we might be tempted to think that "great mercy" is synonymous with salvation, but in reality there is a subtle, important difference.

«Велика милість» - це енергія Бога, яка приносить спасіння. Отже, ми молимось, щоб це застосо́вувалось до нас, до всього світу і до всього на світі. Дійсно, велика милість діє навколо нас, здійснюючи спасіння через відповідність Христу. Як члени Тіла Христового, велика милість - це наше життя, але це також і наша місія. Ми будемо справжніми членами Тіла Христового лише в тому випадку, якщо інші через нас відчують мир і милість. На практиці це означає, що ми повинні діяти як члени Христа, щоб ви́купити наші гріхи і "робити добро всім людям", як говорить нам Апостол. Це те, що ми бачимо на прикладі Закхея, який вирішив робити добро всім людям, віддаючи половину свого майна бідним, і який викупив свої гріхи, відплативши тим, за що зробив зло, давши їм у чотири рази більше, ніж несправедливо викрадене з них.

"Great mercy" is the energy of God that brings about salvation. Thus, we pray for it to be applied to us, to the whole world and to everything in the world. Indeed, great mercy is active all around us, bringing about salvation through conformity to Christ. As members of the Body of Christ, great mercy is our life, but it is also our mission. We will only be authentic members of Christ's Body if others experience the peace and mercy of Christ through us. In practical terms, this means we must take action as members of Christ to expiate our sins and "do good to all human beings" as the Apostle tells us. This is what we see in the example of Zacchaeus, who determined to do good to all men, giving half his property to the poor, and who expiated his sins by repaying those he had wronged by giving them four times as much as he had unjustly stolen from them. 

Перш за все, тоді ми визнаємо свій невисокий зріст. Ми визнаємо, що ми грішні, що нам потрібна благодать Божа через Хрест Христовий, щоб побачити Бога. Потім ми визначаємо "піднятися на дерево". За прикладом Господа Ісуса ми піднімаємось на хрест і виконуємо своє Хрещення, стаючи пов’язаними з Христом у Його стражданнях. Таким чином, ми виправляємо свої гріхи і стаємо джерелом "великої милості" для оточуючих. Нарешті, ставши пристосованими до Христа в Його стражданнях, ми успадковуємо Воскресіння та славу Христа у майбутньому віці.

First of all, then, we recognize our shortness of stature. We recognize that we are sinners that we need the grace of God through the Cross of Christ, in order to see God. Then, we determine to "go up on the tree." After the example of the Lord Jesus, we go up on the cross and fulfill our Baptism by becoming associated to Christ in His suffering. In this way, we expiate our sins and we become a source of "great mercy" for those around us. Finally, becoming conformed to Christ in His sufferings, we inherit the Resurrection and glory of Christ in the age to come.