Промовлення Слова Божого приносить радість Speaking the Word of God Brings Joy

У сьогоднішньому читанні Євангелія, призначеному для вшанування Отців Сьомого Вселенського Собору, ми знаходимо такий загадковий вірш: «Зараз я приходжу до Тебе, і це я говорю у світі, щоб вони мали свою радість здійснено в собі ". Дійсно цікавим у цьому вірші є те, що, здається, є дещо формульним з точки зору того, що ми знаходимо подібну формулу в інших місцях, яка надає додаткове значення. Перший - у 15-му розділі, одинадцятий вірш, де Господь Ісус каже учням: «Це Я вам говорив, щоб у вас була моя радість і щоб ваша радість була повною». Потім, знову в розділі 16, вірш 24, він говорить: "Досі ви нічого не просили на моє ім'я; попросіть, і ви отри́маєте, щоб ваша радість була сповнена.” Інші відношення містяться в Першому та Другому соборних посланнях святого Івана. Там один і той же автор пише: "ми пишемо це, щоб наша радість була повною". Потім у своєму другому посланні він пише: "Хоча я маю багато до вас написати, я волі́в би не використовувати папір і чорнило , але я сподіваюся прийти до вас і поговорити з вами віч-на-віч, щоб наша радість була повною ".

In today's Gospel reading, which is appointed for the commemoration of the Fathers of the Seventh Ecumenical Council, we find the following enigmatic verse: "Now I am coming to You, and these things I speak in the world, that they may have their joy fulfilled in themselves." The really interesting thing about this verse is that it seems to be somewhat formulaic from the standpoint that we find a similar formula elsewhere, which gives a complementary meaning. The first is at chapter 15, verse eleven, where the Lord Jesus tells the disciples: "These things I have spoken to you, that my joy may be in you, and that your joy may be full." Then, again at chapter 16, verse 24, he says: "Hitherto you have asked nothing in my name; ask, and you will receive, that your joy may be full. The other references are in the First and Second Catholic Epistles of Saint John. There, the same author writes: "we are writing this that our joy may be complete." Then, in his second epistle, he writes: "Though I have much to write to you, I would rather not use paper and ink, but I hope to come to see you and talk with you face to face, so that our joy may be complete."

Церковні Отці, зокрема святий Августин, святий Кирило Олександрійський та святий Василій Великий, говорять нам, що радість, яка тут неодноразово згадується, - це поселення Святої Тройці в душі тих, хто вірить. Поселення Святої Тройці всередині нас завжди сприйнятливе до збільшення, і збільшення присутності Тройці залежить від проголошення Слова Божого. Слухання Слова Божого змушує Особи Пресвятої Тройці жити все глибше в нас. Іншими словами, Слово Боже приносить справжню радість.

The Fathers of the Church, notably Saint Augustine, Saint Cyril of Alexandria and Saint Basil the Great, tell us that the joy that is being repeatedly referenced here is the indwelling of the Holy Trinity in the souls of those who believe. The indwelling of the Holy Trinity within us is always susceptible of increase, and the increase of the Trinity's presence is affected by the proclamation of the Word of God. Hearing the Word of God brings the Persons of the Holy Trinity to dwell ever more richly within us. In other words, the Word of God brings true joy.

У думках святого Івана, радість завжди пов’язана з мовленням та слухом. У дискусії Господа Ісуса під час Тайної вечері ясно, що Він хоче, щоб ми мали радість, справжню радість. Він хоче жити в нас разом з Отцем і Святим Духом. Кажучи так, як Він це робить у цій промові, Він змушує радість учнів зростати до її повноти. Свою радість (яку в іншому місці Він називає «миром») Він дарує їм. Іншими словами, Він запрошує їх взяти участь у спілкуванні, яке поділяють Божественні Особи Тройці.

In Saint John's thought, joy is always connected with speaking and hearing. It is clear in the Lord Jesus' Last Supper Discourse that He wants us to have joy, true joy. He wants to dwell within us with the Father and the Holy Spirit. Speaking as He does in that discourse, He causes the joy of the disciples to grow towards its fullness. His own joy (which in another place He calls "peace") He gives to them. In other words, He invites them to share in the fellowship, which the Divine Persons of the Trinity share.

У прикладах з послань, з іншого боку, Іван говорить про те, що зростає до повноти радості завдяки письму та особливо розмові. Діли́тися Словом Божим між собою призводить до збільшення радості; благодать поселення Святої Тройці зростає в наших ду́шах.

In the examples from the epistles on the other hand, John speaks of growing to the fullness of joy through writing and especially conversation. Sharing the Word of God with one another leads to an increase in joy; the indwelling grace of the Holy Trinity grows in our souls.

Перше, що ми можемо зробити, щоб жити в цій радості, - це визнати, що ми її маємо. Бог, Свята Тройця, живе в нас в результаті нашого Хрещення у Христа та нашого Миропомазання. Це основна радість, яка завжди присутня в нас, так само, як Господь Ісус говорить: «Небесне Царство всередині вас».

The first thing we can do to live in this joy is to recognize that we have it. God the Holy Trinity dwells in us as a result of our Baptism into Christ and our Chrismation with Holy Myro. This is the basic, foundational joy that is always present within us, just as the Lord Jesus says, "The Kingdom of Heaven is within you."

Основна радість, яку ми маємо в собі від Хрещення, збільшується завдяки нашій присутності у Божественній та Святій Літургії. Тут ми чуємо Слово Боже і розмірковуємо над ним. Більше того, ми їмо Слово Боже у Святій Євхаристії, і духовно засвоюємо Його, стаючи обожнені через Святі Тайни.

The foundational joy we have within us from our Baptism is increased by our attendance at the Divine and Holy Liturgy. Here, we hear the Word of God and ponder it. Even more, we eat the Word of God in the Holy Eucharist, and we spiritually assimilate it, becoming deified through the Holy Mysteries.

Проте, ми не можемо вижити від неділі до неділі, не слухаючи Слово Боже у своєму повсякде́нному житті. Так, основа нашого Хрещення завжди залишається в нас, але вона стає схожою на слабкий жар, який повинен бути підкріплений втіхою від читання, слуху і навіть розмови. Нам потрібно приділити час, щоб щодня слухати Слово Боже, як Господь Ісус каже нам: "Людина живе не хлібом єдиним, а кожним словом, що виходить із вуст Божих".

Yet, we cannot survive from Sunday to Sunday without listening to the Word of God in our daily lives. Yes, the foundation of our Baptism always remains in us, but it becomes like a faint ember, which must be stoked with the consolation of reading, hearing and even speaking. We need to take the time to hear the Word of God everyday, as the Lord Jesus tells us: "Man does not live by bread alone, but by every word that comes forth from the mouth of God."

Уважне читання Слова Божого повинно мати місце у нашому повсякденному житті, не надмірно, а в міру. Є три прості, але ефективні способи зробити це. По-перше, ми можемо прочитати розділ Євангелія на початку дня разом із нашими ранковими молитвами. По-друге, ми можемо молитися деякими псалмами під час наших нічних молитов. По-третє, ми маємо, мабуть, найкращий варіант. Ми можемо записати короткий уривок на пам’ять, повтори́ти його і розмірковувати над ним протягом дня. Вночі, засинаючи, ми можемо ще раз повторити цей уривок разом із тими, які пам’ятаємо з попередніх днів.

The attentive reading of the Word of God must have a place in our daily life, not in excess but in moderation. There are three simple yet effective ways of doing this. First, we can read a chapter of the Gospel at the beginning of the day in conjunction with our morning prayers. Second, we can pray some psalms in the course of our night prayers. Third, we have perhaps the best option. We can commit a short passage to memory and repeat it and ponder it throughout the day. At night, as we fall asleep, we can repeat this passage again, together with those that we remember from previous days.