Воскресіння Сина Вдови Наїна The Resurrection of the Son of the Widow of Nain

 Сьогодні ми бачимо в Євангелії, що Христос, наш Бог, співчуває вдові Наїна і воскрешає її єдинородного сина з мертвих, навіть коли вони несуть його тіло до могили. Отці Церкви дають нам захоплюючу містичну інтерпретацію цього уривку, в якій ми бачимо, як Христос воскрешає кожного з нас від смерти у своїх гріхах, а потім довіряє душі нашій матері, Церкві. Так само, Господь Ісус віддає нас на піклування іншої матері, яку називають Матір’ю Церкви і яка є емблемою всього народу Божого, Його власна мати, Свята Богородиця та Приснодіва Марія.

Today we see in the Gospel that Christ our God has compassion on the widow of Nain and resurrects her only son from the dead even as they are carrying his body to its grave. The Fathers of the Church give us a fascinating mystical interpretation of this passage in which we see Christ resurrecting each of us from death in our sins and then entrusting our souls to our mother, the Church. In the same way, the Lord Jesus also gives us into the care of another mother, she who is called Mother of the Church and who stands as an emblem of the entire people of God, His own mother, the Holy Theotokos and Ever-Virgin Mary.

Зупинімось, щоб трохи замислитися над ситуацією молодої людини, котра, згідно з Отцями, представляє нашу власну душу. Дещо раніше, не надто раніше, він помер. Його душа була відокремлена від тіла, і він вийшов на суд перед Суддею, який невблаганний у своїй справедливості. Той Суддя, який сидів над його душею, був тією самою Особою, яка незабаром воскресить його з мертвих. Щоб допомогти нам зрозуміти, ми ще згадуємо тропар Проскомедії Божественної Літургії: "В гробі плоттю, а в аді з душею як Бог, у раю ж розбійником, і на престолі був єси, Христе, з Отцем і Духом, все наповняючи, неописанний".

Let us pause to reflect for a moment upon the situation of the young man, who according to the Fathers represents our own soul. Some time earlier, not too much earlier, he had died. His soul had been separated from his body, and he had gone to judgment before the Judge, Who is inexorable in His justice. That Judge, Who sat in judgment over his soul was the very same Person, Who would shortly raise him from the dead. To help us understand, we can remember once again the tropar of the Proskomedia of the Divine Liturgy: "Though your body was in the tomb and your soul in Hades, even then were You in Paradise with the thief and enthroned with the Father and the Holy Spirit. You cannot be contained and yet you contain all things, O Christ."

По-справжньому вражаюча Особа Слова Божого, втілившись серед нас як людина, могла бачити сукупність минулого і майбутнього, а також усі простори Всесвіту. Він міг керувати усім космосом і судити тих людей, які покидали це життя, навіть коли він навчав у синагозі у віддаленому куточку римської провінції Юдея. Сидячи на царському престолі на найвищому небі, Він засудив сина вдови, якого привели перед Ним, закінчивши природне життя. Однак водночас, втілившись у Його людській природі, Він воскресив сина вдови з мертвих, повернувши його до матері.

The truly awe-inspiring Person of the Word of God, while incarnate among us as a man, could see the totality of the past and the future and all the vastness of the universe. He could rule the entire cosmos and sit in judgment on those human beings, who were departing this life, even while he was teaching in a synagogue in a remote corner of the Roman province of Judea. Sitting on His kingly throne in the highest of Heaven, He judged the widow's son, who was brought before Him, having finished the course of natural life. At the same time, however, incarnate in His human nature, He raised the widow's son from the dead, restoring him to his mother. 

Враховуючи, що все це правда, чи було воскресіння сина вдови Наїна милістю до матері, як ми найчастіше думаємо, чи милістю до сина? Це, можливо, було милістю для обох? Ми не можемо бути впевненими.

Being that all of this is true, was the resurrection of the son of the widow of Nain a mercy to the mother, as we most often think, or was it a mercy to the son? Was it perhaps a mercy for both? We cannot be certain.

Тим не менше, я думаю, ми можемо бути впевнені, що молодий чоловік змінився завдяки цьому досвіду. Ймовірно, він був більш серйозним і більш обдуманим щодо того, як прожив своє життя. Ймовірно, він часто міркував про неминучість своєї смерті, про впевненість у тому, що він знову піде на суд, і цього разу рішення буде остаточним. Ймовірно, він часто дякував Богові за особливу благодать другого шансу. Нарешті, він, мабуть, часто розмірковував про те, що одного разу Він проведе вічність з Богом або буде засланий на вічність далеко від Бога.

Nevertheless, I think we can be certain that the young man was changed by the experience. Probably, he was more serious and more deliberate about the way that he lived his life. Probably, he often reflected on the inevitability of his death, on the certainty that he would go, once again, to judgment, and this time the judgment would be final. He probably often gave thanks to God for the special grace of a second chance. Finally, he probably often meditated on the fact that He would one day spend eternity with God, or be exiled for eternity away from God. 

Пам'ять про смерть - це обов'язок усіх християн. Щодня нам потрібно пам’ятати, що ми помремо. Потрібно пам’ятати, що коли ми помремо, нас буде судити Господь наш Ісус Христос, Слово Боже, і що Його суд буде цілком неупередженим та справедливим. У цьому рішенні не буде сумнівів та двозначностей, оскільки всі докази будуть відкритими та доступними Всезнаючому та Всевидячому Богу. Питання буде не в тому, чи ми кращі за середню людину. Питання буде в тому, чи відповідаємо ми Його Образу через віру та діла, що випливають із віри.

Remembrance of death is a duty for all Christians. Every day, we need to remember that we will die. We need to remember that, when we die, we will be judged by Our Lord Jesus Christ, the Word of God, and that His judgment will be entirely impartial and just. There will be no doubts and ambiguities in that judgment, because all the evidence we be open and available to the All-Knowing and All-Seeing God. The question will not be whether we are better than the average human person. The question will be whether we are conformed to His Image through faith and the works that flow from faith.

Якщо наше життя не таке, яким повинно бути. Якщо ми перебуваємо в будь-якій сфері нашого життя, не з любов’ю дотримуючись заповідей Христа, тоді ми не повинні зволікати, щоб змінити своє серце і своє життя. Любов до Бога повинна виявитися нашим пріоритетом. Якщо ми якось недбало жили, ми повинні негайно змінити своє життя і покласти всю свою довіру на Христа. Христос неодмінно воскресить нас із смерті нашої необережності і віддасть у руки нашої Матері, Пресвятої Богородиці, яка може навчити нас, як пристосовуватися до образу свого Сина.

If our life is not what it should be. If we are in any area not lovingly keeping the commandments of Christ, then we must not delay to change our hearts and our lives. The love of God must prove to be our priority. If we have lived carelessly in any way, we must immediately resolve to amend our lives and put all our trust in Christ. Christ will surely raise us from the death of our carelessness and give us into the hands of our Mother, the Most Holy Mother of God, Who can teach us how to become conformed to the image of her Son.