Читання Євангелія, призначене на сьогодні, є заохоченням до
глибокої, практичної віри. Бог насправді піклуватиметься про нас, причому не
тільки з достатністю, але і з багатством у
тому, що стосується нашого спасіння. Бог любить кожного з нас особисто і бажає
нашого особистого спасіння. Ми повинні уважно ставитись до дета́лей історії. Учням немає чого запропонувати, крім п’яти́ хлібів та двох риб (іншими словами, по суті нічого в порівнянні
з великою кількістю людей). Але Господь приймає цю мізерність і перетворює її
на на́длишок, який задовольняє
всіх і не залишає нічого бажаного.
The Gospel reading appointed for today is an encouragement to a
deep, practical faith. God indeed will care for us, and not just with
sufficiency but with abundance in that which concerns our salvation. God loves
each one of us personally and desires our personal salvation. We should pay
careful attention to the details of the story. The disciples have nothing to
offer except five loaves and two fish (in other words, essentially nothing
compared to the great number of people). Yet, the Lord takes that meagerness
and transforms it into a superabundance, which satisfies all and leaves a great
deal left over.
Надлишок, який задовольняє нас і залишає багато, що залишилося,
є символом того, як Бог поводиться з нами в нашому повсякденному житті,
особливо в тому, як Він відповідає на наші молитви. За умови, що ми прийшли до
Нього з вірою, Він відповідає на наші потреби точно таким же дуже рясним способом.
The superabundance, which satisfies us and leaves much left over
is a symbol of the way that God deals with us in our daily lives, especially
the manner in which He answers our prayers. Provided we come to Him with faith,
He answers our needs in exactly the same superabundant manner.
Таким чином, ми приходимо до реальної теми сьогоднішнього
Євангелія, а саме до молитви віри. Молитва повинна здійснюватися з вірою, з
глибокою довірою, що Бог має наші найкращі інтереси по душі і що Він візьме
наші турботи в руки. Віра є настільки важливою, оскільки вона лише надає сенс
нашим клопотанням. Не важко зрозуміти, що молитва, яка робиться без віри, не
очікуючи відповіді, по суті є безглуздою. Більше, ніж безглуздо, це образа для
Бога, Його щедрості, Його сили, Його любові. Духовний письменник ХІХ століття
Іван Кронштадський багато що може сказати
про молитву, яку пропонують без віри. Він каже нам: "З тобою буде погано,
якщо під час самої молитви твоє серце хитається у своїй вірі і в ній не твердо
стоїть; тоді навіть не сподівайся отримати від Господа те, про що ти молився,
без сумніву, бо так ти образив Господа, і Бог не дає Своїх дарів людині, яка
Його позорить.".
Thus, we come to the real subject of today's Gospel, namely the
prayer of faith. Prayer must be made in faith, with deep trust that God has our
best interests at heart and that He will take our concerns in hand. Faith is so
essential, because it alone provides the meaning for our petitions. It is not
hard to see that prayer, which is made without faith, with no expectation of
answer, is essentially meaningless. More than meaningless, it is an insult to
God, to His generosity, to His power, to His love. The nineteenth century
spiritual writer John of Kronstadt has much to say about prayer that is offered
without faith. He tells us, "it will go ill with you if during the prayer
itself your heart wavers in its faith and does not stand firm in it; then do
not even expect to obtain of the Lord what you have prayed for doubtingly, for
in so doing you have offended the Lord, and God does not bestow his gifts upon
a reviler."
Наша віра полягає у всемогутності Бога і всемогутності молитви з
Богом, бо, як каже нам святий Альфонс, «Бог управляє Всесвітом, але молитва
править Богом». Сам він гарантував, що це так: "проси, і ти отримаєш;
шукай і знайдеш; сту́кай, і
воно тобі відкриється".
Our faith is in the omnipotence of God and the omnipotence of
prayer WITH God, for, as Saint Alphonsus tells us, "God rules the
universe, but prayer rules God." He Himself has guaranteed that this is
the case: "ask and you shall receive; seek and you shall find; knock and
it will be opened to you."
Молитва повинна бути сповнена клопотань, тому що ми нужденні,
але вона не може закінчитися нашими проханнями. Наші клопотання - це лише
частина діалогу, який охоплює все наше життя. Наш Бог хоче, щоб ми жили і
працювали в Його присутності. Він хоче бути в наших думках, і Він хоче нас
керувати своїми натхненнями. Словом, Він хоче жити у відносинах з нами. Це наш
привілей, але також і наше завдання. Принаймні на початку ми маємо уявляти наші
стосунки з Богом так, ніби це стосунки з іншою людиною. Тільки таким чином ми
можемо, так би мовити, рухатися назад до нашого Джерела, навчившись розуміти
фундаментальні стосунки створіння і
Творця через приціл усіх інших наших відносин.
Prayer needs to be petitionary because we are needy, but it
cannot end with our petitions. Our petitions are merely parts of a dialogue
that embraces our entire life. Our God wants us to live and work in His
presence. He wants to be in our thoughts, and He wants to guide us by His
inspirations. In short, He wants to live in relationship with us. This is our
privilege, but also our challenge. At least at the beginning, we must image our
relationship with God as if it were a relationship with another human person.
Only in this way can we, so to speak, proceed backwards towards our Source,
learning to understand the fundamental relationship of creature and Creator through
the lens of all our other relationships.
Ми дуже швидко дізнає́мось,
коли наближаємось до близькості з Богом, що в кожному з наших людських
стосунків є аспекти наших Основних Відносин. Як ясно показує Святе Письмо, іноді наш Бог може бути
Батьком, братом, другом, дружиною, навіть матір'ю. Потім, як тільки ми
відходили від людських відносин до наших відносин з Богом, ми виявляємо, що
наше зростаюче і поглиблююче спілкування з Богом дає світло цим самим людським
стосункам. Коли ми наближаємось до Бога, ми також знаходимося ближче один до
одного. Ми краще розуміємо інших і виявляємо зростання співчуття та терпіння.
We learn very quickly when we draw near to intimacy with God
that there are aspects of our Fundamental Relationship in every one of our
human relationships. As the Scriptures clearly show, sometimes our God can be
Father, brother, friend, spouse, even mother. Then, just as we have proceeded
backwards from our human relationships to our relationship with God, we find
that our growing and deepening communion with God gives light to those very
same human relationships. As we draw near to God, we find ourselves nearer to
one another too. We understand others better and we find an increase in
compassion and patience.
Через безмежну щедрість Бога, будь-які зусилля, які ми
витрачаємо на поглиблення наших відносин з Ним, отримуємо велику винагороду. Тож, єдина небезпека полягає в тому, що ми нехтуємо цими Основними Відносинами. Якщо насправді ми нехтуємо ними, це нехтування невблаганно призводить до зане́паду всіх наших відносин протягом життя. Є лише одна причина,
коли наша культура та суспільство занепада́ють: забудькуватість Бога, нехтування стосунками створіння до Творця. Понад половину шлюбів у всій західній цивілізації закінчується розлученням,
завдаючи́ непоправної шкоди дітям
у багатьох випадках. Існує міжгенераційна ворожнеча, подібної якої ще ніколи не
бачили в записаній історії світу, тому що стосунки між поколіннями руйнуються.
Ми повинні знайти свій шлях назад до Бога. Бог духовний. Тому шлях може бути
лише духовним. Лише молитва може залікувати наші рани.
No comments:
Post a Comment