ЧЕСНОТИ, ЯКІ НЕСУТЬ НАС ДО БОГА THE VIRTUES THAT BRING US TO GOD

Нехай зосереджуємось на перших чотирьох віршах цього євангельського читання, бо там ми знайдемо дуже великий скарб інших значень, які є корисними для нашого життя.  Перш за все, читання нам каже, що Господь Ісус називає село Капернаум Його домом, «Коли ж Він по кількох днях прийшов знов до Капернауму, то чутка пішла, що Він удома.» Тут ми маємо вираз таїнства, яке ми бачимо також у Євангелії від Святого Йоана, «І Слово сталося тілом, і перебувало між нами.» Це таїнство, яке Пророк Ісая виражає, коли він нам каже, що ім’я Месії є «Еммануїл», що означає «З нами Бог.» Бог робить Його дім між нами, і, якщо ми не бачимо цього факту, це заради наших гріхів, бо гріх творить сліпоту, яка нам не дозволить бачити нічого за межами світу почуття. Бог є завжди недалеким від нас, але ми можемо бути дуже далекими від Бога. 

Let us focus on the first four verses of this Gospel reading, since there we find a very great treasure of different meanings, which are profitable for our life.  First of all, the reading tells us that the Lord Jesus calls the village of Capernaum His home, “After a few days, He came again to Capernaum, and the rumour was spread about that He was at home.” Here we have an expression of the mystery, which we see also in the Gospel according to St. John, “and the Word was made flesh and dwelt among us.” This mystery is the very same that the Prophet Isaiah expresses, when he tells us that the name of the Messiah is “Emmanuel,” which means “God with us.” God makes His home among us, and, if we do not see this fact, it is because of our sins, since sin creates a blindness that does not allow us to see anything beyond the world of the senses.  God is always near to us, but we can be very far from God. 

Тому що ми є людьми, в нас прагнення до Бога, навіть якщо ми не є свідомими цієї правди.  Так, як Святий Августин нам каже: «Наші серця були створеними для Тебе, О Господи, і вони без спочинку від часу, коли спочивають у Тобі.»  Отже, присутність Бога зібрала нас так, як читання нам каже: «І зібралось багато.» Це опис Святої Церкви, бо у Одкровенні Святого Апостола Йоана Богослова ми читаємо: «Потому я гля́нув,-- і ось натовп великий, що його порахувати не може ніхто, з усякого люду, і племе́н, і народів, і язи́ків, стояв перед престолом і перед Агнцем, зодягнений в білу одежу, а в їхніх руках було пальмове ві́ття.» Фактично, термін «церква», по-грецьки «екклесі́а» відноситься до концепту зібрання людей. Бог збирає нас так, як диявол розділяє нас, бо «діаволос» означає джерело розділення. Тож, текст Євангелії нам каже, що «аж вони не вміщалися навіть при дверя́х.» Не було достатньо мі́сця для всіх тих, які хотіли слухати Ісуса. Як можливо не достатньо місця у Святій Церкві, у Тілі Христовім? Ці стіни і перешкоди є штучними, і вони є свідченням гріха, навіть у церковному житті. Часто, люди стають віддаленими від Святої Церкви, тому що їхні гріхи або гріхи громади роблять їх, щоб бути неба́жаними.  Ми знайдемо цю тему у інших місцях також. Наприклад, у Євангелії від Святого Луки, ми читаємо, «І сталось, як були вони у Вифлеємі, то настав їй день народити. І породила вона свого Пе́рвенця Сина, і Його сповила́, і до ясел покла́ла Його—бо в заї́зді місця не стало для них.» Не було місця у серцях людей для Месії, Сина Божого.  Так, як чоловіки, які носили розслабленого до Ісуса, ми потребуємо знищити стіни і перешкоди між нами і Богом—стіни і перешкоди, які ми збудували. 

Since we are human beings, our aspiration is to God, even if we are not aware of this truth. Just as Saint Augustine tells us: “Our hearts were made for You, O Lord, and they are restless until they rest in You.” Therefore, the presence of God has gathered us, just as the reading tells us: “And many people were gathered together.” This is a description of the Holy Church, for, in the Apocalypse of the Holy Apostle John the Theologian, we read: “Then I looked, and there was a great crowd that no one could count, from every people, tribe, nation and tongue, standing before the throne and before the Lamb, clothed in white garments, and in their right hands were palm fronds.” In fact, the term “church,” in Greek “ekklesía” refers to the concept of the gathering of people. God gathers us, just as the devil divides us, for “diavolos” means the source of division.  So, the text of the Gospel tells us that “there was no room in the house, even around the door.” There was not enough room for all those, who wanted to hear Jesus. How is it possible that there would not be enough room in the Holy Church, in the Body of Christ? These walls and obstacles are man-made, and they are evidence of sin, even in the life of the Church. Often, people become alienated from the Church, because their sins or the sins of the community make them unwelcome.  We find this theme in other places as well. For example, in the Gospel of St. Luke, we read, “And it happened that while they were in Bethlehem, the day of her delivery arrived. She bore her first-born Son, and wrapped Him in swaddling clothes, and laid Him in a manger—since there was no room for them in the place where travelers lodge.” There was no room in the hearts of human beings for the Messiah, the Son of God. Just like the men, who carried the paralytic to Jesus, we need to destroy the walls and obstacles between us and God—walls and obstacles that we have built.

Як ми починаємо нищити ці стіни і перешкоди? Через практику певних чеснот. Розслаблений вноситься чотирьма чоловіками, і ця деталь не є шансом. Чотири чоловіки нагадують нам про чотири чесноти, які вдосконалюють наше природне життя у цьому світі: мудрість, справедливість, мужність і поміркованість.  Ми чуємо назви цих чеснот дуже часто, щоб вони стали спеціальними при́ятелями і допоміжниками.  І це добре, тому що кожна чеснота є аспектом нашого Бога.  Мудрість є присутньою всюди у сотворенні, тому що ми оглядаємо приємний задум, яким Він сотворив все. Справедливість Бога є також гарною річчю, заради її перфектности—добрі є перфектно нагородженими, і злі є перфектно пока́раними. Фактично, ми спостерігаємо ці всі чесноти у житті Господа Ісуса, і, задля цієї причини, ми повинні роздумувати над Євангелієм, щоб стало нашим шляхом життя.  Важливість інших двох чеснот у житті Господньому і у нашому житті повинна бути наголошеною, бо чеснота мужности нам допомагає контролювати наш гнів, але чеснота поміркованости навчає нас контролювати наше бажання для задоволення.  Обидві чесноти є есенціальними для здорового людського життя.  Тут знову, ми бачимо багато прикладів святих чеснот у житті Господньому. Мужність є дуже присутньою у тексті Євангелія.  У Його стражданні, Господь Ісус терпів многотерпінням. Він не обра́зився на Його ворогів, але приймав Його біль самовладанням.  Подібним способом, чеснота поміркованости. У певних часах, Господь Ісус моли́вся всю ніч, практику́ючи самозречення.

How do we begin to destroy these walls and obstacles? Through the practice of certain virtues. The paralytic was carried by four men, and this detail is not by chance. The four men remind us concerning the four virtues that perfect our natural life in this world: prudence, justice, fortitude and temperance. We hear the names of these virtues so often that they become special friends and helpers.  This is good, because each virtue is an aspect of our God. Wisdom is present everywhere in Creation, because we observe the pleasant design by which He created everything.  The justice of God is also a beautiful thing, on account of its perfection—the good are perfectly rewarded, while the wicked are perfectly punished.  In fact, we observe all these virtues in the life of the Lord Jesus, and, for this reason, we should meditate on the Gospel, so that it becomes our way of life.  The importance of the other two virtues in the life of the Lord and in our life ought to be emphasized, since the virtue of fortitude helps us to control our anger, but the virtue of temperance teaches us to control our desire for pleasure.  Both virtues are essential to the healthy, human life. Here again, we see a lot of examples of the holy virtues in the Lord’s life.  Fortitude is very present in the text of the Gospel. In His suffering, the Lord Jesus endured by great long-suffering. He did not give insult to His enemies, but accepted His pain with equanimity.  In a similar way, there is the virtue of temperance. At certain times, the Lord Jesus prayed the whole night, practicing self-denial.

Отож, ми можемо молитися: Господи Ісусе, я приходжу до Тебе розслаблений у моїх гріхах, дай мені участь у всіх цих чеснотах. Допомагай мені, щоб читати Євангелія з розумінням і імітувати те, що є там, бо, дійсно, чесноти, які я практикую у моєму житті, є живим текстом Євангелія. Нехай ці чесноти стають моїми спеціальними допоміжниками у знищенні всіх стін і перешкод у мені. Нехай вони носять мене до Тебе, щоб приймати зцілення і вічне життя.

Thus, we can pray: Lord Jesus, I come to You a paralytic in my sins. Grant me a share in all these virtues. Help me to read the Gospel with understanding and imitate that which is there, since, truly, the virtues that I practice in my life are the living text of the Gospel. Let these virtues become my special helpers in the destruction of all the walls and obstacles in me.  Let them carry me to You, so that I can receive healing and eternal life.