М’ЯСОПУСНА НЕДІЛЯ І СТРІТЕННЯ MEATFARE SUNDAY AND ENCOUNTER

Коли два музичні твори добре звучать разом, ми говоримо, що між ними існує гармонія. Подібним чином існує певна гармонія між сьогоднішнім євангельським читанням з Євангелія від Матея (притча про Страшний суд) і євангельським читанням свята Стрітення з Євангелія від святого Луки (розповідь про зустріч Господа з праведним старцем Симеоном). Обидва читання говорять про поділ людства. Святе Євангеліє від святого Матея говорить про поділ людей на овець і козлів, але святе Євангеліє від святого Луки говорить про розділення народу Божого, оскільки святий Симеон пророкував, що прихід дитини, Господа Ісуса, буде приниженням і піднесенням багатьох людей в Ізраїлі. Ці дві ідеї еквівалентні, тому що всі люди належать Богу, і тих, хто виконує Його волю, ми називаємо «вівцями», а тих, хто не слухається, ми називаємо «козлами».

When two works of music sound good together, we say that there is harmony between the two works. In a similar way, there is a sort of harmony between the gospel reading of today, from the Gospel According to Saint Matthew (the parable about the last judgment), and the gospel reading of the feast of Presentation from the Gospel According to Saint Luke (the story concerning the Lord’s meeting with the just elder Saint Simeon). Both readings speak about a division of humanity. The Holy Gospel According to Saint Matthew speaks about the division of humanity as sheep and goats, but the Holy Gospel According to Saint Luke speaks concerning the division of God’s people, since Saint Simeon prophesied that the coming of the child, the Lord Jesus, would be the humiliation and the exaltation of many people in Israel. These two ideas are equivalent, because all people belong to God, and those who do His will we call “sheep,” while those, who disobey, we call “goats.”

Отож, що ми потребуємо робити, щоб бути між вівцями, а не між козами, або у термінах Святого Євангелія від Луки, що ми потребуємо робити, щоб бути піднесеними, замість того, щоб бути приниженими у Божому народі? Так, як Святий Апостол Йоан Богослов нам каже: «Це Божа заповідь: щоб вірити в ім’я Його Сина, Ісуса Христа, і любити один одного так, як Він наказав.»

So, what do we need to do, in order to be among the sheep, and not among the goats, or in the terms of the Holy Gospel According to Luke, what do we need to do to be among those exalted, instead of being among those humiliated in God’s people? Just as the Holy Apostle John the Theologian tells us: “This is the commandment of God: that you believe in the name of His Son, Jesus Christ, and that you love one another, just as He commanded.”

Отже, ми ясно бачимо, що ідея, яка каже «ми тільки потребуємо мати віру, і ми будемо спасенними через віру,» є абсолютно фальшивою, бо Святий Йоан нам сказав, що ми потребуємо мати віру у імені Христа, але ми також потребуємо любити один одного. Що є любов без діл? Любов є виразною через діла. Це причина того, щоб Бог зійшов з неба, став чоловіком задля нас, і перетерпів Його животворне страждання і смерть. Любов має бути вираженою ділами, або Бог міг би любити нас і спасти нас не залишаючись від високого неба. Воплочення було б непотрібним. Щоб щиро любити один одного, це потребує змі́ни серця. Тільки серце, яке дійсно знає свої гріхи, і пізнає свою негідність перед Богом може дійсно любити інших. Отож, вирішення любити інших не є резолюцією тільки одного часу, а постійне і безкінечне навернення, яке Бог завершує у нас нашою співпрацею. Молитва Святого Єфрема відноситься до цього продовжуваного процесу: «Господи і Владико життя мого, духа лінивства, недбайливости, властолюбія і пустомовства віджени від мене. Духа чистоти і покори, терпеливости і любови даруй мені, слузі Твоєму. Так, Господи, Царю, дай мені бачити гріхи мої, і не осуджувати брата чи сестру мою, бо Ти благословенний на віки віків. Амінь.» Думка цієї молитви показує, що резолюція, щоб любити інших є постійною, продовжуваною і безкінечною (у цьому житті).  Від моменту до моменту, ми маємо вирі́шувати, щоб співпрацювати з Божими намірами для нас.  Від моменту до моменту, ми не повинні дивуватися, якщо ми перейде́мо від вівців до кіз, а тоді знову назад. Так довго, ми маємо жаль за наші гріхи, і ми даємо честь іншим, ліпшим від себе, тоді ми на правдивому шляху.  Почуйте пророцтво Святого Симеона. Дитина буде приниженням і піднесенням багатьох людей в Ізраїлі. Щоб бути між цими, які є піднесеними, ми мусимо принизитися так, як Господь нам сказав два тижні тому, у Неділю Митаря й Фарисея: «Хто підноситься, -- буде понижений, хто ж понижається,-- той піднесеться.» Подібним способом, щоб бути між вівцями, а не між козами, ми мусимо служити іншим так, як Христові—іншими словами, так, як ліпшим від себе, бо Христос є наш Господь і Владика.

Therefore, we clearly see that the idea, which says “we only need to have faith, and we will be saved through faith,” is absolutely false, since Saint John told us that we need to have faith in the name of Christ, but we also need to love one another. What is love without deeds? Love is expressed through deeds. This is the reason that God descended from heaven, became man for us, and endured His life-giving suffering and death. Love has to be expressed by deeds, or God could have loved us and saved us from afar, without leaving the highest heaven. The Incarnation would have been unnecessary. In order to truly love one another requires a change of heart. Only the heart that truly knows its sins, and recognizes its unworthiness before God is able to truly love others. So, the decision to love others is not a resolution only of a single moment, but a constant and endless conversion, which God accomplishes in us with our cooperation. The Prayer of St. Ephrem refers to this on-going process: O Lord and Master of my life, keep from me the spirit of indifference and discouragement, lust of power and idle chatter. Instead, grant to me, your servant, the Spirit of wholeness of being, humble-mindedness, patience and love. O Lord and King, grant to me the grace to be aware of my sins, and not to judge my brothers and sisters, for you are blessed always, now and forever and ever. Amen.” The thought of this prayer shows that the resolution to love others in constant, continuous and endless (in this life). From moment to moment, we have to decide to cooperate with God’s intentions for us. From moment to moment, we should not be surprised , if we pass from the sheep to the goats and back again. As long as we have sorrow for our sins, and we give honour to others as better than ourselves, then we are on the right road. Listen to the prophecy of Simeon. The child will become the humiliation and the exaltation of many people in Israel. To be among them, who are exalted, we must humble ourselves, just as the Lord told us two weeks ago, on the Sunday of the Publican and the Pharisee: “Whoever exalts himself, will be humbled, but whoever humbles himself will be exalted.” In a similar way, to be among the sheep, and not among the goats, we must serve others, like we would serve Christ—in other words, like we would serve those who are better than ourselves, for Christ is our Lord and Master.