Великий піст: маленьке життя в нашому житті Great Lent: A little life within our life

Під час Великого посту Церква, службу за службою, діє через Великопосну Тріодь, богослужбову книгу, що містить усі покаянні служби цієї пори року. Часто в поезії Тріоді Великий піст порівнюють з океаном, який ми перепливаємо в човні. Поезія Тріоді часто згадує наш прогрес у цій подорожі. На четвертому тижні, наприклад, у гімнах сказано: «перепливаючи середину посту». Коли ми читаємо такі слова, ми повинні пам’ятати, що так само це життя є подорожжю, якою ми пливемо, щоб ми могли прийти до безпечної гавані в Царстві Небесному. Подібно до того, як піст включає страждання, бо ми прагнемо брати участь у стражданнях Христа, щоб ми також могли брати участь у Його славетному воскресінні, так само це життя включає страждання. Єдиний спосіб, у який страждання може бути безглуздим і нищівни́м для нас, це якщо ми справді не віримо в Ісуса. Зрештою, Він є Богом, який прийшов у Своє Сотворення, прийнявши сотворену природу, зазнавши страждань, зневаги та смерті заради нас. Таким чином Він показав глибину Своєї любові до нас. Ні, навпаки, для тих, хто вірить в Господа Ісуса, страждання стає знаряддям спілкування з Ним, а перебування з Ним приносить радість. Християни – це люди, які страждають і водночас мають радість.

During Great Lent, the Church works its way, service by service, through the Lenten Triodion, the liturgical book containing all the penitential services of this time of year. Often, in the poetry of the Triodion, Great Lent is compared to an ocean that we are crossing in a boat. The Triodion's poetry makes frequent reference to our progress in this voyage. In the fourth week, for example, the hymns say, "sailing across the midpoint of the Fast." As we read words such as these, we need to remember that, in the same way, this life is a voyage through which we are sailing, so that we can come to safe harbor in the Kingdom of Heaven. In the same way that the Fast involves suffering, for we seek to share in the sufferings of Christ, so that we can share also in His glorious resurrection, so too does this life involve suffering. The only way that suffering can be meaningless and crushing for us is if we do not truly believe in Jesus. He, after all, is God having come into His Creation, having assumed a created nature, having undergone suffering, abjection and death for our sakes. By this means, He showed the depth of His love for us. No, on the contrary, for those who believe in the Lord Jesus, suffering becomes an instrumental means of communion with Him, and being with Him brings joy. Christians are a people who suffer and yet have joy.

Ми сприймаємо піст під час Великого посту (як і в інші пори року) як символ усіх інших страждань, сполучених із стражданнями Христа Бога нашого. Коли ми страждаємо в цьому житті, Христос завжди присутній з нами. У контексті наших страждань (якими б вони не були, як великими, так і малими) ми приєднуємося до Нього на Його Хресній Дорозі, де, утішаючи Його в Його стражданнях, Він зміцнює нас і навчає чеснот, в яких ми повинні бути вдосконаленими, щоб увійти в Його Царство. Нашого входу в те Царство Він хоче більше за все. Щоб здійснити це спасіння, Бог часто знімає з нас усе, здавалося б, як зайве, змушуючи нас все більше покладатися на Нього. Цей процес «роздягання» може бути надзвичайно болісним і часто випробовує нашу віру, оскільки ми стикаємося з речами, які здаються нещастям і горем (тілесні хвороби, психічні захворювання, смерть близьких, фінансові проблеми). В усіх цих речах ми повинні пам’ятати, що Бог керується співчуттям у тому, що Він нам посилає. У своїй крихітності ми не можемо зрозуміти «загальної картини». Ми ще не можемо зрозуміти, як виглядають ті речі, які ми називаємо нещастям і горем, з точки зору Царства Небесного. У затемненій кімнаті нам може здатися, що хтось стоїть у кутку. Лише тоді, коли ми вмикаємо світло, ми бачимо, що те, що ми вважали людиною, — лише торшер. Ми можемо знову вимкну́ти світло, але ніколи не зможемо повернутися до думки, що той торшер — це людина. Таким же чином, коли ми нарешті подивимося на наші нещастя та печалі з точки зору Божого Царства, ми зрозуміємо доброту та співчуття Бога, і нам буде неможливо думати про ті речі, як у минулому. Цей уро́к дає нам сам Господь Ісус, коли порівнює наше життя в цьому світі з усіма його стражданнями до страждань жінки породіллі. Після народження дитини мати не пам'ятає свого болю, але її переповнює радість від народження свого малюка.

We embrace fasting during Great Lent (as at other times of the year) as an emblem of all other suffering, joined to the suffering of Christ our God. While we are suffering in this life, Christ is always present to us. In the context of our sufferings (whatever they be, both great and small) we join Him on His Way of the Cross (Хресна Дорога), wherein, as we console Him in His sufferings, He strengthens us and teaches us the virtues in which we must be perfected, in order to enter His Kingdom. Our entrance into that Kingdom is what He wants more than anything else. In order to bring that salvation about, God will often strip away from us, seemingly, everything as superfluity, causing us more and more to rely on Him. This process of "stripping away" can be extremely painful and often test our faith, as we encounter things that seem like misfortune and sorrow (bodily sickness, mental illness, the death of loved ones, financial problems). In all these things, we must remember that God is motivated by compassionate in what He sends us. In our tininess, we cannot understand "the big picture." We cannot as yet perceive how these things that we call misfortune and sorrow look from the vantage point of the Heavenly Kingdom. In a darkened room, we may think that someone is standing in the corner. Only when we turn on the light can we see that what we thought was a person is only a floor lamp. We can turn off the lights again, but we can never go back to thinking that that floor lamp is a person. In the same way, when we at last see our misfortunes and sorrows from the vantage point of God's Kingdom, we will understand the goodness and compassion of God and it will be impossible for us to ever go back to thinking about those things in the same way. The Lord Jesus Himself teaches us this lesson when He compares our life in this world with all its sufferings to a woman in childbirth. After the child is born, she does not remember her pain, but she is overcome with joy at the birth of her little one.

Отже, ми бачимо, що піст є символом. Це маленьке життя в нашому житті. З цієї причини його часто називають десятиною року-- дуже точно десятою частиною року. Ми повинні подбати про те, щоб прожити його добре, з такими ідеалами, які ми хотіли б бути присутніми у всьому нашому житті. Таким чином, це також лабораторія, в якій ми маємо можливість експериментувати з тим, що працює, а що ні в наших індивідуальних обставинах, прагнучи наслідувати Христа. Піст стано́вить лише десяту частину року. Ми можемо експериментувати з цим і робити героїчні вчинки, не боячись якось остаточно пошкодити нашу реальність у решті року. Наприклад, ми можемо прибо́ркати своє бажання розваг і новин і наблизитися до Бога в молитві, віддаючи перевагу проведенню часу з Ним, а не нашим звичайним розвагам. Це експеримент. Наприкінці посту ми можемо виявити, що наш спокій став набагато сильнішим, а любов – сильнішою, що ми навіть не захочемо повертатися до своїх колишніх практик.

Thus, we see that the Fast is a symbol. It is a little life within our life. For this reason, it is often called the tithe of the year-- very precisely a tenth of the year. We should take care to live it well, with the kind of ideals that we would like to be present in all our life. In this way, it is also a laboratory, in which we have the opportunity to experiment with what works and does not work in our individual circumstances, striving to follow Christ. The Fast is only a tenth of a year. We can experiment in it and do heroic things without fear of somehow permanently damaging our reality in the remainder of the year. For example, we can curb our desires for entertainment and news and draw near to God in prayer, choosing to spend time with Him in preference to our ordinary amusements. This is the experiment. We may find, by the end of the Fast, that our peace is so much greater and our love so much stronger that we do not even want to return to our former things.

Тож, браття, закликаю вас щиро постити, але передусім молитися. Крім того, принесіть щось бідним. Таким чином ми матимемо корисний піст і покращене життя, що наблизить нас до вічного Царства.

And so, brethren, I exhort you to sincerely fast, but above all pray. Offer something to the poor besides. In this way, we shall have a profitable Fast and an improved life, which will bring us close to the everlasting Kingdom.