Господь більший від наших бід The Lord is greater than our troubles

Сьогодні, ми повинні уяви́ти те, що ми є у цьому оповіданні євангельського читання, бо Господь Ісус нам дає це оповідання, щоб бути алегорією, в якій повітря і хви́лi репрезентують біди й скорботи нашого особистого життя.  Часто, ми всі маємо бурю у собі, створену журбою і тиском. Мета алегорії є тим, щоб показати нам те, що ми можемо перемогти журбу і тиск тільки через віру в Господа Ісуса. Завжди, нагоди у житті Господа Ісуса мають значення цього сорту, тому що, хоча вони є історичними нагодами, мають вічну цінність і доречність. Це природно, тому що ці нагоди є випадками у житті безмежної Особи, Створителя всесвіту, присутнього між нами у людській природі. Нагоди у житті великої та важливої особи є відповідно дуже важливими. Коли, випадково, французький король впав з коня́ і помер, цивільна війна почалась, щоб вибрати його наслідником.  Але, коли простий господар помер в подібних випадках, його родина горювала, але життя села продовжувалось без па́узи. Аналогічним чином, всі нагоди в житті безмежної Особи мають безмежну важливість.

Today, we should imagine that we are in this story of the gospel reading, since the Lord Jesus gives us this story to be an allegory, in which the wind and the waves represent the troubles and sorrows of our individual life. Often, all of us have a storm within us, created by worry and stress. The purpose of the allegory is to show us that we can triumph over our worry and stress only through faith in the Lord Jesus. Always, the events in the life of the Lord Jesus have meaning of this sort, because, although they are historical events, they have eternal value and relevance. This is only natural, because these events are the circumstances of the life of an infinite Person, the Creator of the universe, present among us in human nature.  The events in the life of a great and important person are correspondingly very important. When, by chance, the king of France fell from his horse and died, a civil war began to determine his successor. On the other hand, when the simple farmer died in similar circumstances, his family mourned, but the life of the village continued without interruption. In just the same way, all the events in the life of an infinite Person possess infinite importance.

Тим способом, ми завжди можемо знайти значення для нашого життя у житті Господньому, і навіть більше, містично, це життя безмежної Особи є нашим життям також, тому що ми беремо участь у тотожності Господа нашого через хрещення. Життя Господнє є життям всього Його Тіла, Католицької Церкви. Отже, коли ми бачимо сьогодні вітер і хви́лі на галилейському морі, містично, але правдиво, ми бачимо біди і скорботи нашого життя, бо ми віруємо у воплочення Господа у нас.

In this way, we can always find meaning for our life in the life of the Lord, and even more, mystically, this life of an infinite Person is our life as well, because we take part in the identity of our Lord through baptism.  The Lord’s life is the life of His whole Body, the Catholic Church. Therefore, when we see today the wind and the waves on the sea of Galilee, mystically, but truly, we see the troubles and trials of our life, since we believe in the incarnation of the Lord in us.

Тож, нехай дивимося глибоко на це оповідання. Це оповідання морсько́ї бурі починається з відсутности Господа нашого, бо Він вислав Його учнів на кораблі, але Сам залишився, щоб відпустити натовп. Після того, Він піднявся на гору, щоб молитися під час ночі.  Морська буря сталася під час періоду, коли Христос моли́вся на горі. Потім, трохи перед світанком, Він пішов на морe, і знайшов корабель всередині бурі. Отож, ми бачимо те, що під час найбільших бід і скорбот учнів, Господь наш Ісус Христос здається відсутнім, але Він виявляє Його присутність під час їхнього найбільшого страждання, і дає спокій їхнім випадкам.

Therefore, let us look deeply into this story.  This story of the storm at sea begins with the absence of our Lord, since He sent His disciples away in the boat, but He remained to dismiss the crowd.  After that, He went up on the mountain to pray through the night.  The storm at sea happened during the period when Christ was praying on the mountain. Later, a little before dawn, He was walking on the sea, when He found the boat in the midst of the storm. Thus, we see that during the greatest troubles and trials of the disciples, our Lord Jesus Christ seems absent, but He reveals His presence during their greatest suffering, and gives peace to their circumstances.

Ми мусимо розуміти діло Святого Апостола Петра правдиво, бо це легке для нас, щоб розуміти цю дію помилково, задля нашого прагнення і нашої пристрасті. Мабуть, моти́в Святого Апостола Петра є таїнством для нас, тому що ми віруємо в те, що Апостол бажає досвіду, щоб пройти водою. Але, це є помилковим розумінням. Святий Апостол не бажає досвіду. Він бажає того, чого учні та апостоли Господа Ісуса завжди бажали: близькости до Нього. Святий Апостол Петро не є шукачем гострих відчуттів. Ні, щоб пройти водою—це тільки необхідна невигідність, яку він мав перестраждати, щоб бути близьким до Ісуса. Знову і знову у євангеліях, ми бачимо між людьми це саме бажання того, щоб бути близькими до Господа. На початку Його галилейського пропові́дування, наприклад, Він йде на корабель, щоб сісти на морі, коли проповідує до натовпу, який стоїть на березі, тому що натовп хоче бути близьким до Нього заради Його чудової зціленої сили. Подібним способом, потім, інший натовп юрмлиться і тиснеться коло Ісуса, коли жінка з кровотечею доторкнеться Його одежі і стає здоровою. Навіть простіше, ми бачимо цю привабливість Господа Ісуса у покликанні святих апостолів, бо Він покликав їх, і раптом вони залишили все, навіть родичів, щоб слідувати за Ним.

We must correctly understand what the Holy Apostle Peter does, since it is easy for us to be mistaken about it, on account of our own aspirations and passions. It is very possible that the motive of the Holy Apostle Peter is a mystery to us, because we believe that the Apostle desires the experience of walking on the water. This is, however, an incorrect understanding. The Holy Apostle does not desire the experience. He desires what the disciples and apostles of the Lord Jesus always desired: nearness to Him.  Saint Peter is not a thrill-seeker. No, walking on the water was only a necessary discomfort, which he had to suffer to be near Jesus. Again and again, in the Gospels, we see among the people this same desire to be near the Lord. In the beginning of the Galilean ministry, for example, He gets into a boat, so as to sit on the sea, when preaching to the crowd, which is standing on the shore, because the crowd wants to be near Him, because of His miraculous healing power.  In the same way, later, a different crowd pushes and presses around Jesus, when the woman with the flow of blood touches His garments and becomes well. Even more simply, we see this attraction of the Lord Jesus in the calling of the Holy Apostles, since He called them, and immediately they left everything, even family members, to follow Him.

Значення цього оповідання є дуже ясним. Поміж бідами і скорботами нашого життя, єдиний правдивий мир є у близькості до Господа нашого Ісуса Христа, і ми не мусимо мати навіть найменшого сумніву про те, що Господь є більшим і сильнішим від наших страждань і спокус. Фактично, Він нам принесе що-небудь більше ніж близькість : інтимність. Проте, нам треба зосереджуватись на цих речах, які нам дають цю інтимність. Наша інтимність з Господом приходить від спілкування Святої Католицької Церкви, її таїнств, разом з пра́ктикою особистої молитви, бо Господь, інтимний приятель нашої душі, говорить нам у Святому Письмі.

The meaning of this story is very clear. In the midst of the troubles and sorrows of our life, the only true peace is in nearness to our Lord Jesus Christ, and we must not have even the least doubt that the Lord is greater and more powerful than our sufferings and temptations. In fact, He offers to us something even greater than nearness: intimacy. Nevertheless, we need to focus on those things that give us this intimacy. Our intimacy with the Lord comes from the communion of the Catholic Church, her sacraments, together with the practice of personal prayer, since the Lord, the intimate friend of our soul, speaks to us in the Scriptures.