Все зло світу через те, що я не святий All the Evil of World Is Due to the Fact that I am not a Saint

Святий апостол Павло говорить нам, що наша любов повинна бути без удавання і ми повинні випереджати один одного у виявленні честі. Зі щирою любов’ю ми повинні завжди вважати інших кращими за себе. Нашого преподобного отця Сiсоя Великого, учня і наступника святого Антонія Великого, студент запитав: «Як я можу навчитися чесноти смирення?» Сісой відповів: «Практикуйся вважати кожного більшим і кращим за себе». Подібним чином у минулому столітті православному ченцю і духовному письменнику Софронію Афонському один із його учнів поставив подібне запитання. Учень чув, як Софроній заявив, що він найгірший з грішників. Учень запитав Софронія: «Як ти можеш вважати себе найгіршим із грішників? Чи вчинив ти перелюб? Убивство?» Софроній відповів: «Ні, я не вчинив жодного з цих гріхів, але відповідаю за всі». Студент був розгублений і запитав: «Як ви відповідаєте за всі ці речі?» Софроній відповів: «Якби я був святим, як святі отці за життя їхнього на землі, то багато перелюбників і вбивць навіть не мали б бажання робити те».

The Holy Apostle Paul tells us that our love must be without pretense and we must anticipate one another in showing honor. It is with sincere love that we must always consider others as better than ourselves. Our venerable father Sisoes the Great, the disciple and successor of Saint Antony the Great, was asked by a student, "how can I learn the virtue of humility?" Sisoes replied, "Practice thinking of everyone as greater and better than yourself." In a similar vein, in the last century, the Orthodox monk and spiritual writer, Sophrony of Mount Athos, was asked a similar question by one of his students. The student had heard Sophrony declare that he was the worst of sinners. The disciple asked Sophrony, "how can you consider yourself the worst of sinners? Have you committed adultery? Murder?" Sophrony replied, "No. I have not committed any of these sins, but I am responsible for all of them." The student was confused and asked, "How are you responsible for all these things?" Sophrony replied, "If I were a saint like the Holy Fathers during their lives on earth, many adulterers and murderers would not even have the desire to do those things."

Сісой і Софроній показують нам приклади того, що є великим «мистецтвом» у житті святих і всіх щирих, серйозних християн: звичка виправдовуватися перед іншими, водночас бути невпинно суворим до себе. Ми повинні навчитися, як каже нам Господь Ісус, дивитися на колоду у власному оці і перестати турбуватися про засмічку в оці іншого.

Sisoes and Sophrony are showing to us examples of what is a great "art" in the lives of the saints and all sincere, serious Christians: the habit of making excuses for others, while being unremittingly hard on oneself. We must learn, as the Lord Jesus tells us, to regard the beam in our own eye and cease being concerned about the speck in an other's eye.

Якщо у нас є очі, ми можемо бачити поведінку інших. Ми можемо і повинні розрізняти добру та злу поведінку. Ми повинні засуджувати злу поведінку і хвалити добру поведінку. У той же час, однак, ми повинні визнати, що ми не маємо доступу до думок чужого розуму. Ми не знаємо, чому вони роблять те, що вони роблять. Ми взагалі не можемо мати впевненості щодо цього. Насправді, навіть якщо вони скажуть нам, чому вони роблять те чи те, ми все одно не можемо бути впевненими, тому що ми не знаємо, якою мірою вони самі знають про свої справжні мотиви. Зрештою, у нашому житті є дуже багато випадків, коли ми щось робили, але все ж не можемо дати звіт, чому ми це зробили. Те ж саме і з іншими. Сам Господь Ісус звертає увагу на це незнання справжньої мотивації наших вчинків, коли сказав: «Отче, прости їм, вони не знають, що чинять».

If we have eyes, we can see the behavior of others. We can and should distinguish between good and evil behavior. We should denounce evil behavior and praise good behavior. At the same time, however, we must admit that we have no access to the thoughts of anyone else's mind. We do not know why they do the things that they do. We can have no certainty about it at all. In fact, even if they tell us why they are doing such and such a thing, we still can have no certainty, because we do not know the extent to which they themselves have knowledge of their true motivations. After all, there are many, many times in our lives, in which we have done things, and yet we cannot give an account of why we did them. It is the same with others as well. The Lord Jesus Himself calls attention to this ignorance of the true motivation of our actions when He said, "Father, forgive them. They do not know what they are doing."

Ми не можемо знати думки інших або їхню мотивацію. Таким чином, хоча дія може бути об’єктивно злом, ми не можемо з упевненістю сказати, чи винні наші сусіди у своїх діях. Крім того, і навіть важливіше, як зазначає Софроній, ми не можемо знати ступінь нашої власної відповідальності за гріхи інших, тому що ми не маємо уявлення, яким був би світ іншим, якби ми були святими істотами, якими нас створив Бог. Ми знаємо лише одне: певною мірою зло світу пов’язане з тим, що ми не такі, якими нас створив Бог. І заради нас самих, і заради інших найбезпечнішим здається «розрахунок» Софронія: Все зло світу від того, що я не святий.

We cannot know the thoughts of others or their motivation. Thus, although an action may be objectively evil, we cannot say with any certainty whether our neighbors are to blame for their actions. Further, and even more importantly, as Sophrony points out, we cannot know the extent of our own responsibility for the sins of others, because we have no idea how the world would be different if we were the holy beings that God created us to be. We know only this: to some extent, the evil of the world is due to the fact that we are not what God created us to be. For our own sake, and for the sake of others, Sophrony's "calculation" seems to be the safest: All the evil of the world is due to the fact that I am not a saint.

Розуміння того, що все зло світу пов’язане з тим, що я не святий, не має на меті бути розчаруванням, але ми повинні змиритися з тим фактом, що воно могло б бути таким, якби його не було правильно зрозуміло. Це розуміння є значущим і облагороджує нас, тому що освячення доступне нам у Христі. У Христі ми здатні стати такими, якими Він нас створив. Потрібна радикальна зміна серця, нова відданість покаянню. Незалежно від того, скільки часу ми чинили опір Божій благодаті, ми можемо відразу навернутися до покаяння й отримати благодать просуватися до нашої досконалості.

The insight that all the evil of the world is due to the fact that I am not a saint is not meant to be a discouragement, but we must come to terms with the fact that it might be one, if it were not properly understood. This insight is meaningful and ennobling, because sanctification is available to us in Christ. In Christ, we are capable of becoming what He created us to be. What is required is a radical change of heart, a new commitment to repentance. No matter how long we have spent resisting God's grace, we can turn at once in repentance and receive the grace to advance towards our perfection.

За своєю природою покаяння дає нам нову прихильність до внутрішнього життя, тому що ми вчимося бачити весь світ у своєму серці та через нього. Ми вчимося припиняти критичні судження про стан світу, тому що причину недоліків світу можна знайти всередині нас. У цьому стані ми готові довіритися Богові, уникаючи будь-якої впевненості в собі та власних силах. Хоча ми не в змозі змінити світ, ми виявляємо, що змінюючи наші серця, ми змінюємо світ, тому що Бог змінює нас, коли ми йдемо шляхом покаяння.

By nature, repentance gives us a new commitment to the interior life, because we learn to see the whole world in and through our heart. We learn to stop making critical judgments about the state of the world, because the reason for the world's deficiencies can be found within us. In this state, we are then ready to trust in God, eschewing any confidence in ourselves and our own abilities. Although we are incapable of changing the world, we discover that, changing our hearts, we change the world, because God changes us as we follow the path of repentance.