Самозречення – шлях до Царства Небесного Renunciation is the Path to the Heavenly Kingdom

Одними з труднощів сьогоднішнього читання апостола є те, що аргумент св. Павла було перервано, щоб зробити цей уривок близьким до теми посту, теми дня. Сьогодні М'ясопусна неділя, останній день перед Пасхою, коли традиційно можна їсти м'ясо. Таким чином, Церква, готуючи лекціонарій, відредагува́ла цей уривок так, щоб він зосередився на темі утримання від споживання м’яса.

One of the difficulties with today's epistle reading is that St. Paul's argument has been interrupted, in order to make this passage congenial to the theme of fasting, the theme of the day. Today is Meatfare Sunday, the last day before Holy Pascha when meat is traditionally permitted to be eaten. Thus, the Church, when preparing the lectionary, edited this passage so that it would center upon the theme of abstinence from the eating of meat.

Цей уривок насправді стосується самозречення загалом, якого утримання від споживання м’яса є видом. Аргумент Павла полягає в наступному: щоб бути учасниками Царства Небесного, ми повинні відмовитися від речей, на які ми маємо природне право, заради інших. Хоча це правда, що аргумент починається з утримання від м’яса, потім Павло встановлює свій авторите́т як апостола по відношенню до Коринфської Церкви та починає наводити приклади свого власного самозречення як моделі для наслідування. Це узгоджується з його при́нципом, який він дав раніше коринтянам, а саме: «Будьте наслі́дувачами мені, як я Христу».

The passage is actually about renunciation in general, of which abstinence from the eating of meat is a species. Paul's argument is basically the following: in order to be participants in the Heavenly Kingdom, we must renounce things, to which we have a natural right, for the sake of others. While it is true that the argument begins with the discussion of abstinence from meat, Paul then establishes his authority as an apostle vis-a-vis the Corinthian Church and begins to give examples of his own renunciation as models for emulation. This fits in with his maxim, which he gave earlier to the Corinthians, namely, "be imitators of me, as I am of Christ."

Іншими словами, св. Павло показує нам, що Небесне Царство є шляхом самозречення. Ми часто думаємо про різноманітні прихильності до гріха, від яких ми повинні відмовитися, щоб бути спадкоємцями та учасниками цього Царства, але тут Він запрошує нас розмірковувати про добрі речі, на які ми маємо право, але від яких все-таки нам треба зректися заради Царства. Початковий приклад, з якого розвивається вся дискусія, - це утримання від споживання м'яса, тому що споживання такого м'яса може обурити інших. Тим не менш, він продовжує говорити про власне самозречення. Він відмовився від права мати дружину та права отримувати платню́ від коринфської церкви.

In other words, St. Paul is showing to us that the Heavenly Kingdom is a path of renunciation. We often think on the various attachments to sin, which we must give up, in order to be inheritors and participants in that Kingdom, but here, he is inviting us to meditate on the good things to which we have a right, but that we must, nevertheless, renounce for the sake of the Kingdom. The beginning example, from which the whole discussion develops is abstinence from eating meat, because the consumption of such meat might scandalize others. Nevertheless, he goes on to speak about his own renunciation. He has renounced the right to have a wife, and the right to have wages from the Corinthian Church.

Життя в Небесному Царстві — це самозречення, як відмова від прихильності до гріха, так і відмова від добрих речей заради Бога та інших. Таким чином ми бачимо, що план самого Храму є моделлю нашого досвіду Небесного Царства. Зовнішній двір Храму дуже широкий і просторий, Жіночий двір менший. Двір Ізраїлевих людей ще менший. Двір священиків менший за тих. Святе місце становить лише незначну частину ро́зміру зовнішнього двору, і, нарешті, Святая Святих, де фактична присутність Бога, є найменшою. Який влучний образ самозречення! У певному сенсі, коли ми стаємо все більш близькими з Богом, наш світ стає все меншим і меншим. Але слід звернути увагу на іншу істину. Коли ми наближаємося до Бога, наша слава зростає. Двір священиків містить вівтар холокосту та Велике море, купіль для обмивання. Обидва ці аксесуари були зроблені з бронзи. Коли ми входимо до святого місця – яка зміна! – бронза зникла. Усе із золота, жертовник кадила, семисвічник і стіл для хлібів показних. Меблі у Святая Святих також зроблені із золота: престіл Бога, утворений розпростертими кри́лами Херувимів, і Кивот Завіту, вкритий зсередини та зовні чистим золотом. Проте є ще більша різниця. Сті́ни Святая Святих всі покриті золотом. Святая Святих — це місце цілковитої темряви, але кри́хітна кількість світла, яка потрапляє туди зі святилища, коли входить священик, робить всю кімнату схожою на місце вогню.

Life in the Heavenly Kingdom is all about renunciation, both the renunciation of attachment to sin, but also the renunciation of good things for the sake of God and others. In this way, we can see that the plan of the Temple itself is a model of our experience of the Heavenly Kingdom. The outer court of the Temple is very broad and spacious, the Court of the Women is less so. The Court of the Men of Israel is even smaller. The Court of the Priests is smaller than that. The Holy Place is only a fraction of the size of the outer court, and finally, the Holy of Holies, wherein is the actual Presence of God is the smallest yet. What an apt image of renunciation! In a sense, as we become more and more intimate with God, our world gets smaller and smaller. But, we should observe another truth. As we approach God, our glory increases. The Court of the Priests contains the altar of holocaust and the Great Sea, a fount for washing. Both of these appurtenances were made of bronze. When we enter the Holy Place– what a change!– bronze has disappeared. Everything is of gold, the altar of incense, the seven-branched lampstand, and the Table of the Showbread. The furniture of the Holy of Holies is similarly of gold: the throne of God, formed by the outstretched wings of the Cherubim, and the Ark of the Covenant, covered within and without by pure gold. Yet, there is an even greater difference. The walls of the Holy of Holies are all covered with gold. The Holy of Holies is a place of complete darkness, but the tiny amount of light that enters there from the sanctuary when the priest enters makes the whole chamber appear to be a place of fire.

Подібним чином, коли ми наближаємося до Бога, коли ми стаємо все більш і більш близькими з Ним, наш досвід світу стає все меншим і меншим, оскільки ми відмовляємося від багатьох благ світу заради наших братів і сестер. Проте наша слава зростає, і ми дізнаємо́ся, що Слава Божа більша за світ. На наших іконах це дуже яскраво висвітлено. Можливо, ми спостерігали, як речі, наприклад, будівлі, виглядають на іконах спотво́реними. Можна легко припустити, що автори́ цих ікон нічого не знали про перспективу. Насправді, однак, ці об’єкти відображаються в тому, що можна назвати «зворотною перспективою». Вони відображаються так, ніби глядач був точкою зникнення. Отвір у Царство Небесне дуже малий, але, на відміну від природного світу, речі стають більшими, віддаляючись від нас. Брати і сестри, ми повинні зробити себе дуже маленькими, щоб увійти в цей отвір. Якщо ми зможемо це зробити, ми увійде́мо в Царство Небесне.

In a similar way, as we approach God, as we become more and more intimate with Him, our experience of the world gets smaller and smaller as we renounce many of the good things of the world for the sake of our brothers and sisters. Nevertheless, our glory increases, and we learn that the Glory of God is vaster than the world. This point is made very powerfully in our icons. Perhaps we have observed the way that things, buildings for example, look "cock-eyed" in the icons. We might easily assume that the writers of those icons didn't know anything about perspective. Actually, however, these objects are rendered in what could be termed a "reverse perspective." They are rendered as if the viewer were the vanishing point. The aperture into the Heavenly Kingdom is very small, but, unlike the natural world, things get bigger as they move away from us. Brothers and sisters, we have to make ourselves very small in order to enter that aperture. If we can do that, we have entered the Heavenly Kingdom.

Великий піст традиційно є часом самозречення. Ми стоїмо на порозі Сирнопусного тижня, останнього тижня перед Пасхою, коли традиційно можна було їсти моло́чні продукти. Я закликаю вас прийняти традицію посту нашої Церкви якомога повніше. Правила прості: жодного м’яса, ніяких молочних продуктів до Пасхи; крім того, ніякого вина та оливкової олії, окрім суботи та неділі. Крім того, я заохочую вас прийняти інші маленькі жертви, маленькі способи самозречення, особливо якщо це заради наших ближніх. Добрим прикладом є жертви заради допомоги постраждалим в Україні. Є багато людей, чиї страждання можуть бути полегшені або пом’якшені нашим дискомфортом.

Great Lent is traditionally a time of renunciation. We stand on the threshold of Cheesefare Week, the last week before Holy Pascha that, traditionally, dairy products could be eaten. I encourage you to embrace the fasting tradition of our Church in the fullest way that you can. The actual practices are simple: no meat, no dairy products until Holy Pascha; furthermore, no wine and olive oil except on Saturdays and Sundays. Beyond that, I encourage you to embrace other little sacrifices, little ways of self-denial, especially if they are for the sake of our fellow human beings. Making sacrifices to help those suffering in Ukraine is a good example. There are many whose sufferings can be alleviated or mitigated by our discomfort.