Наші серця горітимуться заради чогось Our Hearts are Going to be On Fire for Something

Переконайтеся, що вони горять Вірою та Любов’ю Бога
Make Sure It's Faith and the Love of God

У читанні Послання святого апостола Павла до євреїв ми почули повну та розгорнуту розповідь про важливість віри в житті багатьох праведних людей, які жили до приходу Христа. Коли ми чуємо віру, яку прославляють таким чином, давайте чітко зрозуміти, яку віру Павло прославляє в житті цих різних людей.

In the reading from the Holy Apostle Paul's Letter to the Hebrews, we heard a full and prolix account of the importance of faith in the lives of the many righteous people who lived before the coming of Christ. When we hear faith extolled in this way, let's understand clearly what the faith is that Paul is praising in these various people's lives.

Коли Павло вихваляє віру різних праотців і отців у Старому Завіті, він говорить про чесноту віри, одну з трьох богословських чеснот, які той самий святий апостол визначає і пояснює в тринадцятому розділі свого першого послання до Коринтян. Чеснота віри визначається як чеснота, завдяки якій ми погоджуємося з усім, що відкрив Бог. Як Павло каже нам у першому вірші Послання до Євреїв, Бог відкривав Себе нам багатьма різними способами протягом століть людської історії. Кульмінацією цього самоодкровення став прихід Самого Христа, Воплоченого Слова Божого. Віра разом із надією та любов’ю, іншими двома богословськими чеснотами, є безкоштовним даром для нас у нашому Хрещенні, але, як і всі інші влиті чесноти, ми повинні вирішити використовувати їх і примножувати. Ми отримуємо наповнену чесноту, як вуглинку, яку ми повинні розпалити й роздути, поки вона не спалахне могутнім полум’ям.

When Paul praises the faith of the various forefathers and fathers in the Old Testament he is talking about the virtue of faith, one of the three theological virtues that the same Holy Apostle defines and expounds in the thirteenth chapter of his first letter to the Corinthians. The virtue of faith is defined as the virtue by which we assent to everything that God has revealed. As Paul tells us in the very first verse of the Letter to the Hebrews, God has revealed Himself to us in many different ways throughout the centuries of human history. The culmination of that self-revelation was the coming of Christ Himself, the Incarnate Word of God. Faith, along with hope and charity, the other two theological virtues, is a free gift to us in our Baptism, but, just like all of the other infused virtues, we have to choose to use it and increase it. We receive an infused virtue like an ember, which we must stoke and blow on, until it bursts into a mighty flame.

Я прошу вас, роздумуючи над життям цих великих старозавітних святих, подумати про те, що кожне людське серце подібне до купи сухого труту. Передбачено, що щось підпалить його. Ворог підготував усілякі речі навколо нас, щоб підпалити ці купи сухого труту. Хтивість, злі бажання, користування, жадібність, гординя – усе це було підготовлено, щоб підпалити нас нищівним полум’ям пристрасті. Крім того, їх переконливий і нав’язливий характер ясно показує нам, що Ворог не поважає свободу волі. Ні, він намагається знищити цю свободу і поневолити нас. З іншого боку, Бог через служіння Своїх святих ангелів пропонує нам натомість чисте полум’я чеснот, щоб запалити наші серця. Через пришестя Свого Всесвятого Духа в нашому Хрещенні та Миропомазанні Він дає нам палаючі вуглинки усіх чеснот, а особливо богословських чеснот, які приводять нас безпосередньо до Нього. Чому Він просто дав нам вуглинки? Бо, на відміну від Ворога, Він поважає нашу свободу. Він хоче, щоб ми любили Його вільно. Ми повинні вибрати. Ми повинні застосувати силу нашої волі (за допомогою Його благодаті), щоб роздути ці вугілля до полум’я.

I ask you, as we meditate on the lives of these great Old Testament saints, to consider the fact that every human heart is like a pile of dry tinder. It is a foregone conclusion that something is going to set it aflame. The Enemy has prepared all kinds of things all around us to set those piles of dry tinder aflame. Lust, evil desires, acquisitiveness, avarice, pride– all these things have been prepared to set us on fire with the destructive flames of passion. Furthermore, their compelling and intrusive nature clearly shows to us that the Enemy does not respect the freedom of wills. No, he is trying to destroy that freedom and enslave us. God, on the other hand, through the ministry of His holy angels, offers to us instead the pure flames of the virtues to set our hearts afire. Through the coming of His All-Holy Spirit in our Baptism and Chrismation, He gives to us the burning embers of all the virtues, and most especially those theological virtues, which bring us directly to Him. Why has He merely given to us the embers? Because, unlike the Enemy, He respects our freedom. He wants us to love Him freely. We must choose. We must exercise the power of our will (aided by His grace) to blow those embers into flame.

Брати і сестри, я зізнаюся вам, що ця пора року часом знеохочувальний час, щоб бути священиком. Під час Великого посту часто буде велика черга покутників, які раз на рік приходять посповідатися. Багато з них – діти, яким батьки сказали, що вони повинні сповідатися раз на рік. У спілкуванні з ними на сповіді стає зрозуміло, що, не маючи жодної любові до Бога, вони не цікавляться ні Богом, ні Церквою. Що ще сумніше, вони мало цікавляться нічим, крім своїх побіжних розваг. Уже в одинадцять-дванадцять років їм набридає життя, вони не мають відчуття напрямку чи мети. Їхні батьки змушують їх проходити через ритуали віри, якої батьки не потрудилися їх навчити.

Brothers and sisters, I confess to you that this time of year is sometimes a discouraging time to be a priest. During the weeks of Great Lent, there is frequently a long line of penitents, who come to make their confession this once a year. Many of them are children, who have been told by their parents that they must make their once-a-year confession. It is clear in dealing with them in confession that, far from having any love of God, they have no interest in God or the Church. Even more sad, they have little interest in anything except their passing amusements. Already at eleven or twelve years old, they are bored with life and have no sense of direction or purpose. Their parents are making them go through the rituals of a faith the parents have not bothered to teach them.

Якщо ми люди, а всі ми є, наші серця будуть чимось запалені. Це будуть або пристрасті, розроблені та контрольовані Ворогом, які запалюють нас, або це буде чеснота та любов до Бога. Усе полум'я пристрастей задовольняє лише мить. Потім, вони швидко дрижають і гаснуть, залишаючи нас порожніми, холодними та бажаючими чогось іншого, щоб розважитися. Наші серця будуть горіти чимось, і серця наших дітей так само запалюватимуться. Не тільки ми самі повинні горіти такою вірою, яку описує святий апостол Павло в сьогоднішньому читанні, але ми повинні також навчати наших дітей, навіть у ранньому віці, роздувати вугілля віри (та інших чеснот) у полум'я. Навчіть своїх дітей молитися. Навчіть їх мати стосунки з їхнім Творцем, Який любить їх вічною любов’ю. Не дозволяйте їм стати рабами однієї стимуляції за іншою. Навчіть їх самозречення, поки ще є час. Це приповідок латинською мовою «ad astra per aspera» (до зірок, тобто до Царства Небесного, через труднощі). Ніхто з нас не отримає винагороду за легкі вчинки. Саме труднощі приносять нам прогрес і винагороду.

If we are human, and all of us are, our hearts are going to be inflamed by something. It will either be the passions, designed and controlled by the Enemy that inflame us, or it will be virtue and the love of God. All the flames of the passions are satisfying only for a moment. Then they quickly sputter and go out, leaving us empty and cold and desirous of something else to amuse ourselves with. Our hearts are going to be on fire for something, and our children's hearts are going to be similarly ignited. Not only must we ourselves be on fire with the kind of faith the Holy Apostle Paul is describing in today's reading, but we must also teach our children, even at a young age, to blow the embers of faith (and the other virtues) into flame. Teach your children to pray. Teach them to have a relationship with their Creator, Who loves them with an everlasting love. Don't let them become enslaved to one stimulation after another. Teach them self-denial while there is still time. The maxim is "ad astra per aspera" (to the stars, that is, to the Kingdom of Heaven, through difficulties). No one of us will be rewarded for doing easy things. It's hardship and difficulty that brings us progress and reward.