Молитися, як молився Христос: значення псалтиря в християнському житті Praying as Christ Prayed: The Importance of the Psalter in the Christian Life

Послання до Марцеліна, написане нашим Отцем серед святих Афанасієм, архієпископом Олександрійським, насправді є книгою, яка описує використання та тлумачення Псалтиря, Книги Псалмів, у Церкві. У цьому листі святий Афанасій прагне викласти унікальні претензії стародавнього ізраїльського гімну, і ці претензії зводяться до наступного: Бог промовляє до нас у всьому Писанні, але тільки в Псалтирі (з дуже мало іншими прикладами поза межами того), Бог говорив до нас про те, як ми повинні говорити з Ним. Іншими словами, у Псалтирі Бог показав нам, як Він хоче, щоб ми наближалися до Нього в молитві.

The Letter to Marcellinus written by our Father among the saints Athanasius the archbishop of Alexandria is really a book that describes the use and interpretation of the Psalter, the Book of Psalms, in the Church. In this letter, Saint Athanasius is keen to set out the unique claims of the Israel’s ancient hymnal, and those claims boil down to this: God speaks to us in all of the Scriptures, but only in the Psalter (with very few other examples outside of it) has God spoken to us concerning the way that we should speak to Him. In the Psalter, in other words, God has shown us how He would like us to approach Him in prayer.

Псалтир, за словами святого Афанасія, має ще більші претензії на наше використання та нашу любов через Воплочення Господа, Бога і Спаса нашого Ісуса Христа. Це так, тому що безсумнівно, що це ті самі молитви, якими користувався Сам Господь Ісус, звертаючись до Свого Отця. Євангеліє розповідає нам, що Він провів багато ночей у молитві до Отця, і розум підказує нам, що Він Сам використовував ті самі молитви, якими Він надихнув свого предка, царя Давида та інших, щоб написали. Святий апостол Павло розповідає нам про це молитовне життя. Він каже, що «у часі Свого тіла Він з голосним криком і сльозами звертався до Того, Хто міг врятувати Його від смерті, і був почутий через Його благочестивість». (Hb. 5:7)

The Psalter, according to Saint Athanasius, has even grander claims to our use and our affection on account of the Incarnation of Our Lord, God and Savior Jesus Christ. This is so, because there is no doubt that these are the very same prayers that the Lord Jesus Himself used, addressing Himself to His Father. The Gospels tell us that He spent many nights in prayer to the Father, and reason would tell us that He Himself used the selfsame prayers that He inspired His ancestor King David and others to write. Saint Paul the Apostle tells us about this life of prayer. He says, “in the days of His flesh, He addressed Himself with load cries and tears to the One Who could save Him from death, and He was heard on account of His godly reverence.” (Hb. 5:7)

З усіх цих причин, на які вказує святий Афанасій, ми бачимо, яку помилку робимо, якщо не використовуємо ці молитви у своєму житті. Християнин – це людина, уподібнена до Христа, яка поділяє ідентичність Христа в хрещенні, і яка все більше і більше вростає в цю ідентичність завдяки співпраці з Божою благодаттю. Ми не можемо знайти кращий спосіб уподібнитися Христові, ніж використовувати ті самі молитви, що й Він, щоб звертатися до Отця, Сина і Святого Духа тими ж словами, якими Він звертався до Отця.

For all of these reasons that Saint Athanasius points out, we can see what a mistake we make if we fail to make use of these prayers in our own lives. A Christian is a human being who is conformed to Christ, who shares the identity of Christ in baptism, and who grows more and more into that identity through cooperating with God’s grace. We cannot find a better way to become conformed to Christ than to use the same prayers as He used, to address the Father, Son and Holy Spirit with the same words that He addressed to the Father.

Цей пункт підводить нас до ще більшого таїнства щодо Псалтиря, який відкриває нам святий Афанасій. Усе Боже одкровення, повне Святе Письмо та природа, включені в Псалмах у мініатюрній формі. На сторінках Псалтиря згадується вся історія Божого народу, яка докладно розповідається в інших книгах Святого Письма. І саме тому там міститься історія, печалі, труднощі нашої індивідуальної душі. Коли ми молимося, використовуючи Псалтир, ми молимося дуже особисто. Ми знаходимо себе в словах псалмів. Наприклад, людина, яка сильно випробовується спокусами, яка має великі печалі та бі́ди, без проблем звертається до Бога, Єдиного в Пресвятій Тройці, зі словами третього псалма: «Скільки моїх ворогів, Господи! Скільки повстає проти мене!» І оскільки в часи великих випробувань ми спокушаємося засумніватися в допомозі нашого милосердного Бога, той самий чоловік може додати: «Скільки говорять про мене: «Нема йому допомоги в Бозі!» Дійсно, той, хто знайомиться з Псалтирем, навіть запам’ятовуючи його велику частину, знає, що в ньому відображені всі можливі людські емоції.

This point brings us to an even greater mystery concerning the Psalter that Saint Athanasius reveals to us. God’s entire revelation, the entirety to Scripture and nature, are included in miniature form in the Psalms. The entire story of God’s people, which is told at length in the other books of Scripture, is referred to in the pages of the Psalter. And, for this very reason, the story, the sorrows, the difficulties of our individual soul are contained there as well. When we pray using the Psalter, we pray in a very personal way. We find ourselves in the words of the Psalms. For example, the man who is greatly tried with temptation, who has great sorrows and troubles, has no problem addressing himself to God, One in the Holy Trinity, with the words of the third psalm: “How many are my foes, O Lord! How many are rising up against me!” And, because in times of great trial, we are tempted to doubt the help of our compassionate God, the same man can add, “How many are saying about me, ‘there is no help for him in God!’” Indeed, the one who becomes familiar with the Psalter, even committing much of it to memory, knows that every possible human emotion is reflected in it.

У цю неділю праотців Христових, в яку ми вшановуємо пам’ять деяких предків Ісуса Христа, ми повинні прислухатися до поради святого Афанасія і почати використовувати Псалтир у власному молитовному житті. Чи знаєте ви, що якщо ви читатимете лише п’ять псалмів на день, ви закінчите весь Псалтир протягом місяця? Деякий час тому, читаючи певну книгу, я натрапив на захоплюючий алгоритм, який дає дуже зручний для розподілу Псалтиря. По-перше, ви можете взяти псалом, який відповідає дню місяця. Наприклад, сьогодні ми беремо дванадцятий псалом. Потім додаємо тридцять, поки не зможемо більше (оскільки є лише 150 псалмів). Таким чином, крім дванадцятого псалма, маємо ще сорок другий, сімдесят другий, сто другий і сто тридцять другий. Подібним чином кожен день дає рівно п’ять псалмів. У місяці, який містить тридцять один день, у тридцять другий день ми можемо взяти додаткові розділи сто вісімнадцятого псалма, оскільки саме цей псалом дуже довгий.

On this Sunday of the Forefathers of Christ, on which we commemorate some of the ancestors of Christ, we should heed the advice of Saint Athanasius and begin to use Psalter in our own life of prayer. Did you know that if you only read five psalms a day, you will complete the entire Psalter in the course of a month? Some time ago, reading a certain book, I came across a fascinating algorithm that yields a very usable distribution of the Psalter. First, you can take the psalm that corresponds to the day of the month. For example, today we take the twelfth psalm. Then, we add thirty until we can’t anymore (since there are only 150 psalms). Thus, in addition to the twelfth psalm, we also have the forty-second, the seventy-second, the one hundred and second and the one hundred thirty-second. In a similar way, each day yields precisely five psalms. In a month that contains thirty-one days, on the thirty-second day, we can take the extra sections of the one hundred eighteenth psalm, since this particular psalm is very prolix.