Родовід Господа нашого згідно з моральним сенсом The genealogy of our Lord according to the moral sense

Сьогодні, коли ми чуємо родовід Господа нашого Ісуса Христа згідно з Євангелієм від Святого Матея, ми повинні бути свідомими важливости цього читання буквально і морально. Згідно з буквальним сенсом, родовід показує нам те, що Бог став чоловіком, як член певної родини та у певному періоді. Родовід нам показує те, що родина Месії була недосконалою родиною, повною скандалу, трагедії й людського жалю́, бо він нотує оповідання про Тамару і шлях, яким вона породила Фареса від Юди, її свекора, і також оповідання про Салмона, який одружив Рахаву, повію, і тоді оповідання про царя Давида, який породив його сина Соломона від Версавії, жінки Урії, якого Давид вбив.

Today, when we hear the genealogy of our Lord Jesus Christ according to the Gospel of Saint Matthew, we should be aware of the importance of this reading according to the literal and moral sense. According to the literal sense, the genealogy tells us that God became man, as a member of a certain family and in a certain period. The genealogy tells us that the family of the Messiah was an imperfect family, full of scandal, tragedy, and human sorrow, since it notes the story about Tamar and the way she bore Perez by Judah, her father-in-law, and also the story about Salmon, who married Rahab, the prostitute, and then the story about King David, who begot his son Solomon with Bathsheba, the wife of Uriah, whom David murdered.

Від коріння буквального сенсу, ми можемо бачити багатство значення згідно з моральним сенсом. Найперше, ми навчаємося чого-небудь, яке є фундаментальним для нашого розуміння Правдивого Бога. У Бозі, немає квапливости. Він завершив Його план через п’ять тисяч років. Ми потребуємо пізнати те, що Його робота у нас є рівно неквапли́вою і навмисною. Це дуже гарне правило, щоб пізнати дія́ння Правдивого Бога. Надхнення, яке потребує скорої дії або вирішення у нас, не приходить від Бога. Ні, радше, робота диявола у нас часто потребує квапливости, і створює  замішання і занепокоєння. Ми завжди повинні випробувати спокуси до квапливости, коли ми чуємося замішаними і занепокоєними, затримуючи дію до того часу, коли ці чуття залишать нас.

From the root of the literal sense, we can see a wealth of meaning according to the moral sense. First of all, we learn something that is fundamental to our understanding of the True God. In God there is no haste. He accomplished His plan over the course of five thousand years. We need to recognize that His work in us is equally meticulous and deliberate. This is a very good rule to recognize the action of the True God. Inspiration, which demands quick action or decision in us, does not come from God. No, rather, the work of the devil in us often requires haste, and creates confusion and uneasiness. We should always test temptations to haste, when we feel confused and uneasy, delaying action until these feelings abate.

Родовід Господа нашого є також дуже важливим для нас, тому що Христос є народженим у кожному з нас згідно з родоводом, бо чесноти мають власний родовід. Тут, у Євангелії від Святого Матея, народження Христа є кінцем і метою родоводу. Тим самим способом, у кожному з нас мета всіх чеснот є любов’ю, бо Бог—Любов. Наш ріст у чесноті приведе нас ближче і ближче до тієї самої досконалости у чесноті так, як кожне покоління привело Божий народ ближче і ближче до народження Месії. Між чеснотами споріднености, які є ясними шляхами росту. Ми можемо пізнати ці шляхи через наші спокуси, бо, наприклад, якщо ми страждаємо через спокуси до хтивости, а також обжерливости й лінивости, наша центральна проблема не є дефицітом чеснот, які є протилежними до цих пороків, тобто чистоти, тверезости і ретельности, але дефицітом матері всіх цих чеснот, тобто поміркованости.

The genealogy of our Lord is also very important for us, because Christ is born in each one of us according to a genealogy, since the virtues have their own genealogy. Here, in the Gospel According to St. Matthew, the birth of Christ is the end and purpose of the genealogy. In the same way, in each one of us, the purpose of all the virtues is love, since God is Love. Our growth in virtue brings us closer and closer to that same perfection in virtue, just as each generation brought God’s people closer and closer to the birth of the Messiah. Among the virtues there are relationships, which are clear paths of growth. We can recognize these paths through our temptations, since, for example, if we suffer temptations to lust, but also to gluttony and sloth, our main problem is not a lack of the virtues, which are contrary to these vices, namely purity, abstinence, and diligence, but a deficit of the mother of all those virtues, namely temperance.

У родоводі, всі ймення не є рівно важливими, і, тим самим способом, певні чесноти –важливіші від інших, тому що вони є місцями, в яких нам треба робити більшим і серйознішим зусиллям. Наприклад, багато людей страждають через спокуси до гніву, і часто лік цієї проблеми є збільшенням чесноти терпеливости, але терпеливість є донею чесноти мужности, і часами збільшення матеро-чесноти також-- необхідне. Що є різницeю між роля́ми терпеливости і мужности? Просто це: Спокуса проти терпеливости є гнівом, який булькотіє щодалі, але мужність нам допомагає, щоб анулюва́ти вибухи гніву від впливів, які приходять від моменту до моменту.

In the genealogy, all the names are not equally important, and, in the same way, certain virtues are more important than others, because they are places, in which we need to work with greater and more serious effort. For example, a lot of people suffer from temptations to anger, and often the remedy of this problem is an increase in the virtue to patience, but patience is a daughter of the virtue of fortitude, and sometimes an increase in the mother-virtue is also needed. What is the difference between the roles of patience and fortitude? Simply this: A temptation against patience is an anger that simmers over time, but fortitude helps us to avoid outbursts of anger from stimuli, which come from moment to moment.

Кожному з нас треба екзаменувати сумління щоденно, щоб узнати наші гріхи, і отже наші спокуси, бо це нам показує шлях, яким рости у подобі Господа нашого. До цих гріхів і спокус—протилежні чесноти, злучені спорідненостями, які є як родовід, приходячи до народження Христа. Нам треба узнати ті чесноти, які ми потребуємо, і робити резолюції, щоб практикувати їх з Божою допомогою.

Each of us needs to examine his conscience everyday to discover our sins, and therefore our temptations, since this shows us the way to grow in the likeness of our Lord. To these sins and temptations there are contrary virtues, joined by relationships, which are like a genealogy, leading to the birth of Christ. We need to discover those virtues that we need, and make resolutions to practice them with God’s help.