Жадібність і робота Avarice and Work

Наш Святий Отець Єронім розповідає, що Мамон - ім'я старого сирійського бога багатства та торгівлі. У стародавніх часах, люди, які хотіли благословення на благополуччя, приносили в його храм невеликі приношення з усвідомленням того, що дуже часто бог відтворює малу жертву з великим багатством і достатку. Аналогічним чином, люди сьогодні дуже часто роблять невеликі інвестиції на фондовому ринку, наприклад, сподіваючись, що невеликі інвестиції принесуть велику користь.

Our Holy Father Jerome tells us that Mammon is the name of the old Syrian god of wealth and commerce. In ancient times, people who wanted the blessings of prosperity would bring small offerings to his temple with the knowledge that very often the god would reciprocate the small offering with great wealth and abundance. In a similar way, people today very often make small investments in the stock market, for example, in the hope that the small investment will yield a windfall.

Ми не повинні скласти враження, що служіння мамонові було легким. Як і всі демони, яким древні люди поклонялися під іменем богів, він міг бути безжальним і вимогливим рабом-водієм. Його віддані з однаковою ймовірністю втратили все або здобули бажанe процвітання.

We should not get the impression that serving Mammon was easy. Like all the demons, which the ancients worshiped under the name of gods, he could be a ruthless and exacting slave driver. His devotees were equally likely to lose everything as they were to gain the longed for prosperity.

Це саме те рабство, про яке розповідає наш Святий Отець Йоан Златоустий у своїх Проповідях у Євангелії від святого Матея. Там Златоустий яскраво описує тривогу і неприємність, які часто рабство для багатства спричиняє. Він описує спосіб затьмарення розуму багача, щоб він більше не міг отримувати божественне натхнення, а також не використовувати незліченних благодатей, які йому посилає Бог. Златоустий продовжує розповідати про те, як розум багатія вкорінюється у земні речі, щоб речі Божі ставали для нього все більш невиразними і нереальними. Однак Златоустий наполягає на тому, що багатий чоловік може легко зруйнувати своє рабство і повернутися з новою любов'ю та відданістю Богові, тому що все, що він повинен зробити, - це визначити в своєму серці зневагу до того, що порожнє і нікчемне.

This is exactly the kind of slavery that Our Holy Father John Chrysostom tells us about in his Homilies on the Gospel According to Saint Matthew. There, Chrysostom describes in vivid terms the anxiety and trouble, which slavery to riches often entails. He describes the way that the mind of the rich man is darkened, so that he can no longer receive divine inspiration, nor make use of the countless graces that are sent to him by God. He goes on to tell about the way that the mind of the rich man becomes rooted to earthly things, so that the things of God become more and more vague and unreal to him. Yet, Chrysostom insists it is an easy thing for the rich man to break his servitude and turn with renewed love and devotion to God, because all he needs to do is determine in his heart to despise that which is empty and worthless in any case.

Багато в чому, світ заманив нас у пастку, бо наше земне існування потребує того, щоб ми працювали. Насправді Бог заповідає нашій роботі і в Старому Завіті, де Бог говорить про землю, "в поті обличчя свого будеш їсти її всі дні свого життя", і в Новому Завіті, де Святий Апостол Павло заповідає: "Хто не працює, той і не повинен їсти". Тим не менш, робота природно призводить до придбання, а придбання, природно, призводить до тривоги, оскільки ми намагаємося набирати все більше і більше. Таким чином, людина стає багатою людиною, фактично чи за бажанням. Між цими двома різницями дуже мало, оскільки схильність до контингентних речей залишається однаковою.

In many ways, the world has us caught in a trap, because our earthly existence necessitates that we work. God, in fact, commands our work both in the Old Testament, where God says of the earth, "in the sweat of your face shall you eat of it all the days of your life," and in the New Testament, where the Holy Apostle Paul commands, "he who does not work, neither should he eat." Yet, work naturally leads to acquisition and acquisition naturally leads to anxiety as we try to amass more and more. Thus, man becomes a rich man, either in fact or by desire. There is very little difference between these two, because the inclination towards contingent things remains the same.

Єдиний вихід з цієї пастки - це робити свою роботу в спілкуванні з Богом. Наш Отець серед святих Василій Великий розповідає нам у своєму Трактаті про Християнську Працю: "Вдосконалимо свою роботу молитвою, дякуючи тому, хто дав нашим рукам силу працювати, а нашому розуму силу збирати знання; і Хто дав нам матеріал нашої роботи, що в інструментах, якими ми користуємось, і на яких ми використовуємо свою майстерність; молимось, щоб робота наших рук була направлена на догоду Богу. Таким чином ми творимо душу придатною; ми, в кожному нашому вчинку, просимо Бога, щоб Він благословив нашу роботу, і дякуючи тому, хто дав нам силу працювати, і, як я вже сказав, зберігаючи коли-небудь перед нашим розумом кінець, щоб радувати Його ".

The only way out of this trap is to do our work in communion with God. Our Father Among the Saints Basil the Great tells us in his Treatise on Christian Labor: "Let us perfect our work with prayer, giving thanks to Him Who has given our hands the power to work, and our minds the power to gather knowledge; and Who has given us the material of our work, that in the tools we use, and that on which we use our skill; praying that the work of our hands may be directed to the end of pleasing God. In this way we create within the soul a fitting disposition; for in every act of ours we are both asking God that He may bless our work, and giving thanks to Him Who has given us the power to work; and, as I said, keeping ever before our minds the end of pleasing Him."

Про що тут говорить святий Василій - це виконання нашої роботи в присутності Господа, без тривоги, тому що турбуватися і вимагати собі, позитивно заборонено самим Господом Ісусом, коли Він каже нам: "Не хвилюйся за завтра ».

What Saint Basil is talking about here is the performance of our work in the presence of the Lord, without anxiety, because being worried and solicitous for ourselves is positively proscribed by the Lord Jesus Himself, when He tells us: "Do not be solicitous about tomorrow."

Святий Василій продовжує завершувати трактат, розбираючись про належну мету роботи. Він заявляє, що робота повинна бути встановленою на благо інших, а не на нашу користь. Робота - це наша можливість мати ресурси, щоб задовольнити сподівання Господа: "Коли я голодував, ти дав мені їжу, коли я мав спрагу, ти дав мені пити ..." Таким чином, ми живемо без тривоги для власних потреб, наша проста віра і довіра до Нього, при цьому ми працюємо з конкретним наміром покращити світ навколо нас в ім'я Христа.

Saint Basil goes on to complete the treatise by dealing with the proper end of work. He states that work should be ordered for the benefit of others rather than our own benefit. Work is our opportunity to have the resources to satisfy the Lord's expectations: "When I was hungry, you gave me food, when I was thirsty, you gave me drink..." Thus, we live without anxiety for our own needs, putting our simple faith and trust in Him, while we work with the specific intention to improve the world around us in the name of Christ.

Взагалі, святі отці показують нам, що якщо ми живемо і працюємо, щоб накопичити речі і прив’язатись до контингентних речей, навіть добрих, наш розум буде затемнений нашими постійними асоціаціями з речами, які нас деградують, бо вони менші за нас. Однак, якщо натомість ми живемо і працюємо в спілкуванні та розмові з Богом, просячи Його благословити нашу працю і дякуючи Йому за нашу працю та доходи від неї, наш розум буде просвітлений, а наше серце буде звільнене від турбот.

In all, the holy fathers show us that if we live and work to amass things and become attached to contingent things, however good, our minds will be darkened by our continuous associations with things that degrade us, because they are less than us. Yet, if, instead, we live and work in communion and conversation with God asking Him to bless our work and giving thanks to Him for our work and the proceeds of it, our minds will be enlightened and our hearts will be freed from cares.