Робота і прославлення Сина: вічне життя - пізнання Бога The Work and Glorification of the Son: Eternal Life–Knowledge of God

У сьогоднішньому читанні Євангелія, Господь Ісус розмовляє зі Своїм Отцем про "роботу, яку Ти мені дав зробити". Ми визнаємо, що ця робота є самою темою, центральною темою канонічних Євангелій та всіх Священних Писань від початку Божого Об'явлення. Робота, на яку посилається Господь Ісус, по-різному описується. У деяких місцях, наприклад, Його робота описується негативно, як "знищення діл диявола". Тут, в Євангелії від святого Йоана, робота, яку Отець віддав Сину, описана як "прославлення" та "життя вічне".

In the Gospel reading today, the Lord Jesus speaks to His Father concerning "the work You have given Me to do." We recognize that this work is the very subject, the central theme, of the canonical gospels and all the Scriptures from the beginning of God's Revelation. The work to which the Lord Jesus is referring, is variously described. In some places, for example, His work is described in negative terms as "destroying the works of the Devil." Here in the Gospel According to Saint John, the work which the Father gave to the Son to do is described as "glorification" and "giving eternal life."

Перш за все, «робота» Сина дає нам погляд на велику любов, яку розділяють Отець і Син. Син, виконуючи доручену йому роботу, з любов’ю прославляє Отця. Однак Отець, бачачи послух Сина, прославляє Сина славою, яку вони вічно ділять разом. Ці дві Божественні Особи, одна в Святій Тройці, нічого не роблять для себе, але діють на славу Іншого, бо саме так вони виявляють свою любов. Це самовіддача Божественних Осіб одна до одної є таїнством, до якого всіх нас закликають ділитися і насолоджуватися. У Христі наші дії можна зробити на славу Божу, тому що ми любимо Бога. "Господи, я маю багато чого робити протягом дня. Деякі з них неприємні. Деякі з них засмучують мене. Тим не менш, я знаю, що можу робити все це не заради своїх первісних намірів, а з наміру, щоб дати Тобі славу, яку ти заслуговуєш. Я знаю, що Ти славний і люблячий над усім люським знанням і мовою, і я знаю, що не можу збільшити Твою славу. Проте, виконуючи всі мої дії заради Твоєї слави, я можу стати інструментом і засобом, щоб повернути любов, яку Ти проявив до мене. Таким чином, я відіграю свою роль у грандіозній схемі твого Сотворення, об'єднуючи мою волю з твоєю ".

First of all, the "work" of the Son gives us a look at the great love shared by the Father and the Son. The Son, in performing the work assigned to Him, lovingly glorifies the Father. However, the Father, seeing the obedience of the Son, glorifies the Son with the glory that they eternally share together. These two Divine Persons, One in the Holy Trinity, do not do anything for themselves, but act for the glory of the Other, because this is the way They manifest their love. This self-giving of the Divine Persons one to another is the Mystery that all of us are being summoned to share in and enjoy. In Christ, our actions can be done for the glory of God, because we love God. "Lord, there are many things throughout the day that I must do. Some of them are unpleasant. Some of them give me sadness. Yet, I know that I can do all these things not for their original intentions, but for the intention of giving You the glory that You deserve. I know that You are glorious and lovable beyond all knowing and telling, and I know that I cannot increase Your glory. Yet, by performing all my actions for the sake of Your glory, I can become an instrument and vehicle to return the love, which You have shown towards me. Thus, I play my part in the grand scheme of your Creation, by uniting my will with yours."

Нехай уважно подивимось на те, що читання Євангелія називає «прославленням». Господь Ісус каже, "Настала година. Прославляйте свого Сина, щоб ваш Син прославив Вас". Син молиться цю молитву на порозі Своїх спокутуваних страждань і смерті. Він описує Свої страждання та смерть як вершину Його прославлення. Але, як це може бути? Його страждання та смерть, безумовно, не видаються славними неозброєним оком. Тим не менш, у світлі Воскресіння Господа з мертвих ми можемо побачити славу всього Пасхального Таїнства. Бог вступає у Своє власне Сотворення, жертвує Себе Отцю за гріх всього світу, відновлює вічний завіт за допомогою Його крові, а потім, нарешті, увінчується як Цар.

Let us look very closely at what the gospel reading is calling "glorification." The Lord Jesus says, "the hour has come. Glorify your Son, so that your Son may glorify You." The Son is praying this prayer on the threshold of His atoning suffering and death. He is describing His suffering and death as the culmination of His glorification. But, how can this be? His suffering and death certainly do not appear glorious to the naked eye. Nevertheless, in the light of the Lord's Resurrection from the dead we can see the glory of the whole Paschal Mystery. God enters into His own Creation, offers Himself to the Father as the sin offering for the whole world, restores the eternal covenant by means of His blood, and then, finally, is crowned as King.

Господь Ісус прямо сказав нам, що ми повинні ділитися в цій великій дузі Пасхального Таїнства, об’єднуючи наші страждання з Його. Він каже нам, "коли хто хоче бути моїм учнем, він повинен зректися, взяти свій хрест і піти за Мною". По-особливому, наші страждання можуть бути часткою в прославі Христа. "Господи Ісусе, допоможи мені з'єднати будь-які маленькі страждання, які я маю з твоїми. Нехай мої жертви прославлять Тебе, і завдяки цій моїй маленькій жертві, будь ласка, наблизи мене до Себе, де Ти живеш у своєму Царстві. Нехай я сприймаю мої страждання як частку у Твоій славі та обіцянку більшої й більшої близькості з Тобою ".

The Lord Jesus explicitly told us that we should share in this sweeping arc of the Paschal Mystery by uniting our sufferings with His. He tells us, "if anyone wishes to be my disciple, he must deny himself, take up his cross and follow Me." In a very special way, our sufferings can be a share in Christ's glorification. "Lord Jesus, help me to unite whatever little sufferings I have with yours. May my offerings glorify You, and through this little sacrifice of mine, please draw me closer to Yourself, where You live in your Kingdom. May I see whatever sufferings I have as a share in your glory and the promise of a closer and closer relationship with You."

Отже, яка мета цієї «роботи», покладеної Отцем на Сина, і яка завершилася прославленням Сина? Мета роботи - наблизити нас до вічного життя. Але, що це життя вічне, про яке говорить Євангеліє? Відповідь на це запитання певним чином може стати для нас несподіванкою, оскільки Євангеліє визначає "життя вічне" як знання про Бога, Отця і Сина (у Святому Дусі). Господь Ісус говорить нам: "Це життя вічне: щоб вони пізнали Тебе, Єдиного Істинного Бога, і Його, Кого Ти послав, Ісуса Христа".

So, what is the purpose of this "work" assigned by the Father to the Son, which culminates in the Son's glorification? The purpose of the work is to bring us to everlasting life. But, what is this everlasting life, which the gospel is talking about? The answer to this question might in some ways be a surprise to us, because the gospel defines "everlasting life" as knowledge of God, the Father and the Son (in the Holy Spirit). The Lord Jesus tells us, "This is everlasting life: that they should know You, the Only True God, and Him Whom You have sent, Jesus Christ."

Але, як знання може бути життям? Звичайно, це не саме по собі. Треба думати про суть знань. Реальне знання про щось - це існування цієї речі в розумі. Знання - це не життя, але Бог - це життя і Джерело всього життя. Таким чином, коли ми пізнаємо Бога вірою, Бог живе в наших думках та серцях. Не просто Бог живе вічно. Бог - це Життя. Коли ми пізнаємо Бога вірою, життя Боже передається нашій душі. "Господи Боже, один у Святій Тройці, зміцни мене у вірі, адже чим більше я пізнаю Тебе вірою, тим більше я справді живу. Нагадуй мені щодня і хвилини, що справжнє життя походить тільки від Тебе і що це тимчасове життя - це лише засіб для того, щоб зблизитися з Тобою, Який любить мене невимовно і бажає того, що я був створеним. Маючи це на увазі, я матиму силу пережити все, що ти хочеш для мене ".

But how can knowledge be life? Of course, it isn't in itself. We must think about the essence of knowledge. Real knowledge of something is the existence of that thing in the mind. Knowledge isn't life, but God is life and the Source of all life. Thus, when we know God by faith, God lives in our minds and hearts. It is not just that God lives forever. God is Life. When we know God by faith, the life of God is imparted to our souls. "O Lord God, One in the Holy Trinity, strengthen me in faith, for the more I know You by faith, the more I truly live. Remind me every day, and minute by minute that true life comes only from You and that this temporary life is only a means to grow closer to You, Who loves me unspeakably and willed that I come into being. With this in mind, I will have the strength to endure whatever You want for me."