МОЛИТВА: НЕ ЗБРОЯ, НЕ ЗНАРЯДДЯ. МОЛИТВА Є НАШОЮ БОРОТЬБОЮ PRAYER: NOT A WEAPON, NOT A TOOL. PRAYER IS OUR BATTLE

Брати й сестри у Христі—

У сьогоднішньому євангельському читанні є дуже цікавою одна фраза: Ніхто не міг перейти тією дорогою.  Цією фразою, ми пам’ятаємо про лютість демонів і їхню ненависть до людського роду, але оздоровленням гадаринських біснуватих, ми навчаємося про могутність Господа Ісуса, нашого Бога. Ми навчаємося, що Сатана не рівний з Богом, а тільки створена істота, і він принижений у цій нагоді гадаринських біснуватих, і накінець розбитий у стражданні, смерті і воскресінні Господа нашого.

There is a very interesting phrase in today’s Gospel reading: No one was able to pass by that way.  With this phrase, we remember the ferocity of the demons and their hatred of the human race, but through the cure of the Gadarene demoniacs, we learn about the might of the Lord Jesus, our God. We learn that Satan is not equal to God, but is only a created being, and he is humbled in this event of the Gadarene demoniacs, and finally he is destroyed in the suffering, death and resurrection of our Lord.

Цією фразою, ми також пам’ятаємо про те, що наша боротьба не «проти плоти і крови», але проти духів, які шукають нам дати найбільшу шкоду—смерть нашої душі.  Два біснуваті чоловіки Євангелія від Святого Матея можуть репрезентувати нам найбільш люті пристрасті наших душ: гнів і хтивість—вороги, які так люті, що тільки Господь наш Ісус Христос є достатньо сильним, щоб перемогти над ними. Ці пристрасті є природними енергіями у нас, які ворог контролює заради гріха.  Проте, коли ми вирішимо залишити гріх, і навернємося до Бога цілим серцем, Святий Дух нам дає силу, щоб захищатися проти їх атак і змінити наше життя.  Святий Дух діє через молитву. Молитва не зброя, не знаряддя нашої боротьби; вона є боротьбою самою, в якій ми захищаємося проти пристрастей і диявола Іменням нашого Бога, підсилених Божим Словом.  Навіть найбільш люті демони і пристрасті повинні капітулювати перед силою Бога, Якого ми закликаємо. 

With this phrase, we also remember that our struggle is not against “flesh and blood,” but against spirits, which seek to deal us the greatest injury—the death of our souls.  The two demoniac men in the Gospel according to St. Matthew can represent for us the most ferocious passions of our souls: anger and lust—the enemies, who are so fierce that only our Lord Jesus Christ is sufficiently strong to overpower them.  These passions are natural energies in us, which the enemy controls on account of sin.  Nevertheless, when we decide to leave sin, and we turn to God with our whole heart, the Holy Spirit gives us the power to defend against these attacks and to change our lives.  The Holy Spirit acts through prayer.  Prayer is not a weapon, it is not a tool of our struggle; it is the struggle itself, in which we defend against passions and the devil by the Name of our God, strengthened by the Word of God.  Even the most ferocious demons and passions must capitulate before the power of God, Whom we invoke.

Можна використовувати історію Святого Теодора Варяга як притчу.  Коли Володимир, князь Старого Но́вгорода, приходив, щоб взяти трон Києва, він вирішив виразити його авторитет серією людських жертв.  Специфічно, він вибрав християн, щоб жертвувати, тому що християни були загрозою  його владі заради того, що вони не поклонялися богам, що від них авторитет князя ісходив.  Отже, Володимир вибрав сина Теодора Варяга, Йоана, щоб бути жертвою богам.  Але, Святий Теодор відкидав видати його сина. Він сказав: «Я не дозволю того, щоб мій син був жертвою демонів.» Тому, Володимир і його бояри атакували дім Святого Теодора, і Святий Теодор, озброєний мечем, стояв у вузьких дверях його дому, і блокував їх довгий час лютою боротьбою. Накінець, Володимир і бояри мали відрізати опори дому, щоб Теодор і його син Йоан впали від дверей на проко́ли солдатів Володимира. Тому, святі мученики померли і підняли до неба. 

We can use the story of Saint Theodore the Varangian as a parable. When Volodymyr, the prince of Old Novhorod, came to take the throne of Kyiv, he decided to assert his authority by a series of human sacrifices.  Specifically, he chose Christians to sacrifice, because Christians were threats to his authority on account of the fact that they did not worship the gods, from whom the authority of the prince was derived. Therefore, Volodymyr chose the son of Theodore the Varangian, John, to be a sacrifice to the gods. But, St. Theodore refused to hand over his son. He said, “I will not permit that my son be sacrificed to demons.” Therefore, Volodymyr and his boyars attacked the house of St. Theodore, and St. Theodore, armed with a sword, stood in the narrow doorway of his house, and held them off for a long time with fierce fighting. Finally, Volodymyr and the boyars had to cut the supports of the house, so that Theodore and his son John fell from the doorway onto the spears of Volodymyr’s soldiers. Thus, the holy martyrs died and ascended to heaven.

Історія Святих Мучеників Теодора і його сина Йоана показує нам, що ми не можемо компромізуватися з пристрастями, а ми маємо вбивати їх з мечем Слова Божого до смерти, якщо це необхідне.  Наш приклад є спокусою Господньою у пустелі.  У спокусах, ми мусимо протиставати диявола авторитетом Святого Духа, щоб знищити псевдо-авторитет Сатани.  Наша перша молитва повинна бути за вливання Святого Духа так, як Святе Євангеліє каже: «Котрий із вас, батьків, коли син проситиме в нього хліба, дасть йому камінь? Або коли попросить риби, замість риби дасть йому гадюку? Або коли яйце́ попросить, дасть йому скорпіона? Отак коли ви, злими бувши, умієте давати дітям вашим дари добрі, скільки більше Отець небесний дасть СВЯТОГО ДУХА  тим, що у нього просять!» Мета Святого Духа у нашому житті—конформувати нас до Христа, Який є перфектністю людської природи.  Отже, ми повинні молитися за те з великим бажанням. Дві молитви є дуже бридкими Богові: молитва без бажання і молитва без довір’я.  Ми маємо молитися з великим бажанням і довір’ям за вливання Святого Духа в наше життя, не тільки для нас, а для спорудження Святої Церкви.   

The story of the Holy Martyrs Theodore and his son John shows us that we cannot compromise with the passions, but we have to fight them with the sword of the Word of God to the death if necessary.  Our example is the Lord’s temptation in the desert.  In temptations, we must oppose the devil by the authority of the Holy Spirit in order to destroy the false authority of Satan. Our first prayer should be for the infusion of the Holy Spirit, just as the Holy Gospel says: “Which of you, fathers, when your son asks for bread, will give him a stone? Or when he asks for a fish, instead of a fish, will give him a serpent? Or when he asks for an egg, will give him a scorpion? If you, who are evil, know how to give your children good things, how much more will the heavenly Father give the HOLY SPIRIT to those who ask Him!” The purpose of the Holy Spirit in our lives is to conform us to Christ, Who is the perfection of human nature. Therefore, we should pray for this with great desire. Two prayers are very offensive to God: the prayer that is without desire, and the prayer that is without trust. We have to pray with great desire and great confidence for the outpouring of the Holy Spirit in our lives, not only for us, but for the building up of the Holy Church.