Цілюще Слово та Вогняний Пророк: Спільні нитки між Матея 9:1-8 та служінням Іллі The Healing Word and the Fiery Prophet: Common Threads Between Matthew 9:1-8 and Elijah’s Ministry

 

Улюблені у Христі, сьогодні ми зібралися, щоб поміркувати над двома надзвичайними моментами в історії спасіння: зціленням паралітика в Євангелії від Матея та дивовижним життям і служінням пророка Іллі, оскільки сьогодні свято цього святого пророка. На перший погляд, ці історії можуть здаватися далекими — розділеними століттями, культурами і навіть самими завітами. Однак, через обидві пронизані яскраві теми сили віри та заклику довіряти Богові, який прощає, зцілює та посилає нас у сміливості.

Beloved in Christ, today we gather to contemplate two extraordinary moments in salvation history: the healing of the paralytic in Matthew 9:1-8, and the remarkable life and ministry of the Prophet Elias, since today is the feast of this holy prophet. At first glance, these stories may seem distant—separated by centuries, cultures, and even the testaments themselves. Yet, woven through both are luminous themes of the power of faith and the call to trust in the God who forgives, heals, and sends us forth in courage.

Ісус звертається до паралітика: «Встань, візьми своє ложе та йди додому». І по цьому слову чоловік встає, цілий тілом і душею. Люди, які стали свідками чудесного зцілення, йдуть геть, вражені тим, що «Бог дав таку велику владу людям». Іншими словами, тут, на сторінках Святого Євангелія, стверджується та доводиться, що ми маємо Церкву, яка має владу прощати гріхи в ім’я Христа.

Jesus turns to the paralytic—"Rise, pick up your bed, and go home." And at that word, the man stands, whole in body and soul. The people who witness the miraculous cure go away amazed that “God has given such great authority to men.” In other words, here in the pages of the Holy Gospel it is affirmed and proven that we have a Church with the power to forgive sins in the name of Christ.  

А тепер перенесімося далі в часі, до пагорбів, що провітрюються, та печер стародавнього Ізраїлю, до часів Іллі Тішбіянина. Ілля з'являється на сцені як пророк вогню, протистоячи царям, накликаючи посуху та дощ, навіть воскрешаючи мертвих. Він стоїть один на вершині гори Кармель, протистоячи пророкам Ваала, проголошуючи коливаючомуся народові, що тільки Яхве є Богом. Однак, попри всю свою сміливість, Ілля також знає біль людської слабкості. Після своїх найбільших тріумфів він тікає в пустелю, стомлений і наляканий, прагнучи тихого, лагідного голосу Бога.

Now, let us travel further back in time to the windswept hills and caves of ancient Israel, to the days of Elias the Tishbite. Elias bursts onto the scene as a prophet of fire, confronting kings, calling down drought and rain, even raising the dead. He stands alone atop Mount Carmel, facing down the prophets of Baal, declaring to a wavering people that Yahweh alone is God. Yet for all his boldness, Elias, too, knows the ache of human frailty. After his greatest triumphs, he flees into the wilderness, weary and afraid, longing for God’s still, small voice.

Що ж тоді об'єднує ці дві історії — історію паралізованих кінцівок та історію пророчого вогню? Розгляньмо дві спільні нитки: та віри таїнство і перетво́рювальний заклик до повстання.

What, then, unites these two stories—one of paralyzed limbs, one of prophetic fire? Let us consider two common threads: the mystery of faith, and the transformative call to rise.

Таїнство віри

The Mystery of Faith

Віра, як у розповіді Матея, так і в служінні Іллі, виявляється як жива, дихаюча довіра, яка спонукає людей діяти, наполегливо й невпинно сподіватися. У Євангелії від Матея са́ме друзі паралітика втілюють цю віру — несуть свого стражденного товариша до ніг Ісуса, не злякавшись натовпу чи звичаїв. Їхня віра видима, відчутна — віра, яка несе, яка заступається, яка вірить, що зцілення можливе навіть тоді, коли світ бачить лише перешкоди. Примітно, що Ісус, бачачи «їхню віру», відповідає співчуттям і силою.

Faith, in both Matthew’s account and Elias’s ministry, reveals itself as a living, breathing trust that moves people to act, to persevere, and to hope against hope. In Matthew 9, it is the friends of the paralytic who embody this faith—bearing their suffering companion to the feet of Jesus. Their faith is visible, tangible—a faith that carries, that intercedes, that believes healing is possible even when the world sees only barriers. It is remarkable that Jesus, seeing "their faith," responds with compassion and power.

Ми бачимо подібну ткан́ину віри в житті Іллі. Послух Іллі перед обличчям посухи, його сміливість на горі Кармель, його молитви про дощ і воскресіння — усі ці моменти сяють вірою, яка готова поставити все на довіру до Бога.

We see a similar fabric of faith in Elias’s life. Elias’s obedience in the face of drought, his boldness on Mount Carmel, his prayers for rain and resurrection—all these moments shine with a faith that is willing to stake everything on the trustworthiness of God.

Отже, віра — це динамічна подорож, а не статичне володіння. Вона знаходиться в друзях, які нас несуть, у молитвах, які ми наважуємося висл́овлювати, у чесності наших труднощів і в моменти, коли ми встаємо з власних матів — іноді слабкі, іноді невпевнені, але завжди прит́ягнуті голосом Того, Хто називає нас любивими. Віра закликає нас діяти — чи то говорити слово підбадьорення, чи нести тягарі іншого, чи йти вперед у послуху, коли результат невидимий. Вона також закликає нас бути вразл́ивими, визнавати потребу та іноді дозволяти собі бути несеними. Як у паралітику, так і в Іллі, ми бачимо віру як індивідуальний і спільний досвід — таїнство, яке поглиблюється, коли ми подорожуємо разом і коли зустрічаємо Бога в кожний момент, чи то в тріумфі, чи в пустелі.

Faith, then, is a dynamic journey, not a static possession. It is found in the friends who carry us, in the prayers we dare to pray, in the honesty of our struggles, and in the moments when we stand up from our own mats—sometimes weak, sometimes uncertain, but always drawn by the voice of the One who calls us beloved. Faith calls us to act—whether to speak a word of encouragement, to bear another’s burdens, or to go forward in obedience when the outcome is unseen. It also calls us to be vulnerable, to admit need, and to allow ourselves to be carried at times. In both the paralytic and Elias, we see faith as both an individual and communal experience—a mystery that deepens as we journey together and as we encounter God in each season, whether in triumph or in the wilderness.

Трансформаційний заклик до повстання

The Transformative Call to Rise

Християнський шлях ніколи не буває шляхом застійного комфорту. Кожна зустріч із живим Богом – це заклик до піднесення: від гріха до прощення, від відчаю до надії, від ізоляції до люблячого служіння. Ваш килимок – те, що колись визначало ваші обмеження – може стати вашим свідченням. Пустеля Іллі стає місцем народження нової місії. Килимок паралітика стає символом Божої сили.

The Christian journey is never one of stagnant comfort. Each encounter with the living God is a call to rise: from sin to forgiveness, from despair to hope, from isolation to loving service. Your mat—the thing that once defined your limitation—can become your testimony. Elias’s wilderness becomes the birthplace of new mission. The paralytic’s mat becomes a symbol of God’s power.

Застосування до нашого життя

Application to Our Lives

Дорогі брати і сестри у Христі, що це означає для нас, коли ми проходимо через звичайні та надзвичайні моменти нашого життя?

По-перше, давайте повністю віддамо себе Ісусу, довіряючи Його владі прощати, зцілювати та відновлювати через таїнства та молитви Його Церкви. Не дозволяймо гордості, страху чи тягарю осуду відволікати нас від Його присутності.

Dear brothers and sisters in Christ, what does this mean for us as we walk through the ordinary and extraordinary moments of our lives?

First, let us bring our whole selves to Jesus, trusting His authority to forgive, to heal, and to restore through the sacraments and prayers of His Church. Let us not allow pride or fear or the weight of judgment to keep us from His presence.

По-друге, давайте розвивати віру, яка готова діяти — заступатися за інших, слухатися Божого заклику, навіть коли результат неясний, вірити, що сила Господа вдосконалюється в нашій слабкості. Якщо ви несете тягар або прагнете зцілення, не йдіть самотньо. Поділіться своєю потребою з довіреними друзями та запросіть Церкву привести вас до Христа в молитві. І навпаки, будьте більш свідомими в молитві за інших. Ведіть блокнот, у якому записуйте свої молитовні наміри. Часто пам’ятайте, наскільки необхідні ваші молитви, щоб полегшити тягарі інших.

Second, let us cultivate a faith that is willing to act—to intercede for others, to obey God’s call even when the outcome is unclear, to trust that the Lord’s power is made perfect in our weakness. If you are carrying a burden, or longing for healing, do not journey alone. Share your need with trusted friends and invite the Church to bear you to Christ in prayer. Conversely, be more intentional about praying for others. Keep a notebook in which you record your prayer intentions. Remember often how necessary your prayers are to lighten the burdens of others.

По-третє, прислухаймося до Божого голосу — не лише в драматичному та дивовижному, але й до ніжного шепоту, який кличе нас уперед. Як Ілля, коли ми виснажені або налякані, чекаймо на Господню присутність, вірячи, що Він поруч.

Нарешті, відповім́о на заклик встати. Нехай прощення та зцілення, які ви отримуєте у Христі, спонукають вас до служіння, свідчення, принесення надій та примирення світові, який цього потребує. Нехай вас не визначає ваше ліжко чи ваша печера. Ви покликані, як паралітик та як Ілля, стояти та ходити у владі та любові Бога.

Third, let us listen for God’s voice—not only in the dramatic and miraculous, but in the gentle whisper that calls us onward. Like Elias, when we are exhausted or fearful, let us wait for the Lord’s presence, trusting that He is near.

Finally, let us answer the call to rise. Let the forgiveness and healing you receive in Christ move you outward—to serve, to testify, to bring hope and reconciliation to a world in need. Do not be defined by your mat, or by your cave. You are called, like the paralytic and like Elias, to stand and walk in the authority and love of God.