Мати єдність у собі: присутність Господа Ісуса є привабливою Having unity in ourselves: The presence of the Lord Jesus is attractive

Сьогодні в Євангельському читанні ми чули про самий початок публічного служіння Господа. Він іде до галілейських територій Завулона та Нефталіма, щоб виконати давнє пророцтво Ісаї про те, що ці регіони побачать велике світло Месії під час Його приходу. У цьому контексті варто зазначити, що Галілея (єврейською мовою Галіл) означає «район». Тому пророк Ісая назвав цю область «районом поган». Іншими словами, навіть за часів Ісаї, майже за сімсот років до пришестя Господа Ісуса, ця колишня ізраїльська територія вже впала до царя Ассирії, і Ассирійська імперія спустошила землю своїх колишніх ізраїльських мешканців, депортувавши їх на схід і замінивши їх поселенцями-язичниками.

Today in the Gospel reading we heard about the very beginning of the Lord’s public ministry. He goes to the Galilean territories of Zabulon and Nephtali, in order to fulfill the ancient prophecy of Isaiah that those regions would see the great light of the Messiah at His coming. In this context, it is worth pointing out that Galilee (Galil in Hebrew) means “district.” Thus, this region is referred to by Isaiah the Prophet as the “district of the Gentiles.” In other words, even in Isaiah’s own day, almost seven hundred years before the coming of the Lord Jesus, this formerly Israelite territory had already fallen to the king of Assyria, and the Assyrian Empire had emptied the land of its former Israelite inhabitants, deporting them to the east and replacing them with Gentile settlers.

Це євангельське читання про єдність. Пришестя Месії має на меті об’єднати всіх людей. Навіть фундаментальний поділ між євреєм і язичником, створений Божим Законом, ось-ось буде назавжди подоланий, «і Я, — каже Господь Ісус, — коли буду піднесений із землі, усіх людей притягну до Себе. » Язичники, представлені Завулоном і Нефталимом, побачили велике світло Бога, що зійшло у плоті. З цього моменту Бог кличе всіх людей до єдності Свого Тіла, Церкви.

This is a Gospel reading about unity. The coming of the Messiah is intended to draw all men into unity. Even the fundamental division between Jew and Gentile, which was created by God’s Law, is about to be permanently overcome, “and I,” the Lord Jesus says, “when I am lifted up from the earth, will draw all men to myself.” The Gentiles, represented by Zabulon and Nephtali, have seen the great light of God having come in the flesh. From this point on, God is calling all human beings into the unity of His Body, the Church.

Немає нічого важливішого за єдність Церкви. Це центральна точка Євангелія Христового, тому що так само, як є лише одне Євангеліє, є лише одна Церква. Ця єдина Церква відправляє Святі Тайни, особливо Тайну Євхаристії, але Церква також створена, породжена Євхаристією, оскільки, як свідчить святий апостол Павло, участь в Єдиному Тілі Христовому веде нас до єдності, що робить нас Єдиним Тілом Христа. Таким чином, у нашій Літургії терміни «єдність віри» і «причастя Святого Духа» стоять поряд як еквівалентні вирази тієї самої реальності, побаченої з двох різних точок зору: «Єдність віри і причастя Святого Духа, випросивши самих себе, і один одного, і все життя наше Христу Богові віддаймо».

Nothing is more important than the unity of the Church. It is the central point of the Gospel of Christ, because, just as there is only one gospel, so there is only one Church. This one Church celebrates the Holy Mysteries, especially the Mystery of the Eucharist, but the Church is also created, brought into being, by the Eucharist, since, as the Holy Apostle Paul testifies, sharing in the One Body of Christ draws us into unity, making us the One Body of Christ. Thus, in our Liturgy, the terms “the unity of faith” and “the communion of the Holy Spirit” rest side by side as equivalent expressions of the same reality seen from two different vantage points: “Having asked for unity of faith and the communion of the Holy Spirit, let us commend ourselves and one another and our whole life unto Christ our God.”

Наша партикулярна Церква в єдності Католицької Церкви, Українська Греко-Католицька Церква, має честь і відзнаку, що багато постраждала задля єдності Церкви. Можна згадати багатостраждальних мучеників і сповідників аж від початку: Митрополита Київського Ісидора Монемвасійського, священномученика Йосафата Кунцевича, Пратулинських мучеників, єпископа Миколая Чарнецького, єпископа Василя Величковського, Омеляна Ковча та всіх тих, хто нещадно полювали, бо вважали, що є тільки один Церква, одне Тіло Христове, що існує в багатьох обрядах, але має одну віру. Через багато страждань і скорбот наша Церква завжди залишалася вірною єдності Церкви та слухняною Верховній Владі Церкви.

Our particular Church within the unity of the Catholic Church, the Ukrainian Greek-Catholic Church, has the honor and distinction of having suffered much for the sake of the unity of the Church. We can mention long-suffering martyrs and confessors all the way back from the beginning: the Metropolitan of Kyiv, Isidore of Monemvasia, the Hieromartyr Josaphat Kuntsevych, the Pratulin Martyrs, Bishop Nicholas Charnetskyj, Bishop Vasyl Velychkovskyj, Omelian Kovch and all those who were mercilessly hunted down, because they believed that there is only one Church, one Body of Christ, existing in many rites, but having one Faith. Through much suffering and tribulation, our Church has always been faithful to the unity of the Church and obedient to the Church’s Supreme Authority.

Отже, що ж такого важливого в єдності? Це основний, видимий вияв милосердя, непохитної любові, яку Бог має до нас. Як каже нам св. Іван Богослов: «Погляньте, яку любов дав нам Отець, щоб ми дітьми Божими називалися, і ми такими є». Якщо ми справді діти Божі, і ми віримо, що ми всі є дітьми Божими, це означає, що ми всі є братами і сестрами в Єдинородному Сині. Ми повинні жити згідно з цим переконанням, щоб зробити любов Божу присутньою у світі навколо нас. Зробити непохитну Божу любов присутньою в наших щоденних обставинах означає мати постійну й непохитну відданість тому, що є добрим, правдивим і прекрасним. Ці речі завжди повинні бути разом як одне ціле. Ми не можемо шукати добра, яке не є істинним, і ми ніколи не можемо пропагувати істину, яка не є доброю і прекрасною. Наш Христос, наш Ісус є Добрим, Істинним і Прекрасним. Наші вчинки та слова мають виявляти Його. Це є єдність у собі, єдність, яка залучає до неї інших, тому що Господь Ісус завжди привабливий; Він завжди притягує нас до Себе.

So, what is so important about unity? It is the primary, visible manifestation of charity, the steadfast love that God has for us. As St. John the Theologian tells us: “See what love the Father has given us that we should be called children of God, and so we are.” If we are truly children of God, and we believe that we all are children of God, that means that we are all brothers and sisters in the Only-Begotten Son. We have to live according to that conviction, in order to make the love of God present in the world around us. Making God’s steadfast love present in our daily circumstances means having a constant and unswerving commitment to what is good, true and beautiful. These things must always hang together as one. We cannot seek any good that is not true, nor can we ever promote a truth that is not good and beautiful. Our Christ, our Jesus, is the Good, the True and the Beautiful. Our actions and our words must make Him known. This is having unity in ourselves, a unity that brings others into it, because the Lord Jesus is always attractive; He always draws us to Himself.