Відповіді на наші молитви: ваги, які впливають на духовний ріст The Answers to Our Prayers: The Weights that Affect Spiritual Growth

 

У сьогоднішньому Євангельському читанні ми почули розповідь про зцілення Господом сліпого біля Єрихону. Різні версії цієї події записані в усіх трьох синоптичних Євангеліях: від Матея, Марка та Луки. Сьогодні в розповіді Луки ми чуємо про важливий прогрес від віри до молитви, від молитви до зцілення і від зцілення до подяки та учнівства. Нехай звернемо нашу увагу на цей прогрес, щоб з любов’ю та відданістю ми могли наслідувати його.

In today’s Gospel reading we heard the account of the Lord’s cure of the blind man near Jericho. Different versions of this event are recorded in all three of the synoptic Gospels: Matthew, Mark and Luke. Today, in Luke’s account, we hear of the important progression from faith to prayer, from prayer to cure, and from cure to thanksgiving and discipleship. Let’s turn our attention to this progression, so that, with love and devotion, we can emulate it.

Перш за все, початок історії ми бачимо у вірі сліпого. Сліпий чує натовп, що проходить повз нього, і запитує причину натовпу. Хтось каже йому, що містом проходить Ісус із Назарету. У той момент, ґрунтуючись на тому, що він, очевидно, почув про Ісуса, він покладає свою віру в Ісуса і смиренно молиться: «Ісусе, Сину Давидів, змилуйся надо мною!» Слід зауважити, що молитва повторюється багато-багато разів. Слід також зауважити, що в натовпі є й інші, які намагаються заглушити молитву сліпого.

First of all, we see the beginning of the story in the blind man’s faith. The blind man hears a crowd passing and he asks the reason for the crowd. Someone tells him that Jesus of Nazareth is passing through the city. In that moment, based on what he has, apparently, heard about Jesus, he puts his faith in Jesus and makes a humble prayer: “Jesus, Son of David, have pity on me!” We should notice that the prayer is repeated many, many times. We should also notice that there are others in the crowd, who try to silence the blind man’s prayer.

По-друге, ми помічаємо, що Господь Ісус кличе чоловіка до Себе. Коли сліпий стоїть прямо перед Ним, Господь Ісус просить його виразно помолитися, сказати конкретно, чого він хоче. Сліпий просить повернути йому зір. Після цього, у відповідь на це конкретне прохання, Господь Ісус зцілює його.

Secondly, we notice that the Lord Jesus calls the man to Himself. Once the blind man is directly before Him, the Lord Jesus asks him to make his prayer explicit, to state specifically what he wants. The blind man asks for the restoration of his sight. Thereupon, in answer to this specific petition, the Lord Jesus heals him.

По-третє, ми помічаємо двояку відповідь сліпого на своє зцілення. Він переповнений вдячністю і дякує за своє зцілення, але, навіть більше, він присвячує своє життя Господу Ісусу, ставши Його послідовником.

Thirdly, we notice the twofold response of the blind man to his healing. He is overcome with gratitude and gives thanks for his healing, but, even more, he dedicates his life to the Lord Jesus by becoming His follower.

На всіх цих різних етапах процесу ми маємо модель для нашої емуляції. Ми повинні слідувати моделі з самого початку і закінчити на тому самому місці. Ми повинні починати з молитви, і наша молитва має починатися з віри. У нинішніх обставинах нашого життя в цьому світі, на жаль, багато хто з нас часто молиться без віри. Ми розмовляємо з Богом, тому що нас навчили, що це правильно, але ми не очікуємо, що наші відносини з Ним вплинуть на реальні зміни. Це правда, звичайно, що Бог не усуне і не розв’яже всі наші труднощі. Ні, він допускає багато наших труднощів, тому що це можливість зростати в потрібних нам чеснотах, щоб зробити нас придатними до успадкування Небесного Царства. Подібно до того, як у фізичному світі неможливо наростити м’язи на Місяці (у невагомій атмосфері), так само неможливо побудувати чесноту без труднощів. Ми повинні визнати, що відповіддю на наші молитви може бути не усунення труднощів, а збільшення чесноти та сили, щоб зносити ці труднощі благочестиво.

In all these various stages of the process, we have a model for our emulation. We must follow the model from the beginning and end up in the same place. We must begin with prayer, and our prayer must begin in faith. In the current circumstances of our life in this world, it is unfortunately common for many of us to pray without faith. We talk to God, because we have been taught that it is the right thing to do, but we do not expect any real change to be affected by our dealings with Him. It is true, of course, that God will not remove and resolve all our difficulties. No, he allows many of our difficulties, because they are opportunities to grow in the virtues that we need, to make us fit to inherit the Heavenly Kingdom. Just as, in the physical world, it is impossible to build muscle on the moon (in a weightless atmosphere), so too it is impossible to build virtue without difficulties. We must recognize that the answer to our prayers may not be the removal of difficulties, but an increase in virtue and strength to bear those difficulties in a godly way.

Вірою ми знаємо, що Бог завжди відповідає на наші молитви, і Його відповідь завжди є найкращою для нашого вічного спасіння. Господь Ісус каже нам: «Просіть і отримаєте», маючи на увазі, що ми отримаємо те, що є найкращим, найпотрібнішим для нашого життя. Іноді це означатиме продовження або навіть збільшення страждань, а не полегшення, але наша наполегливість у молитві принесе нам духовні дари, які дають нам чесноти та розраду, необхідні нам, щоб витерпіти та перемогти наші труднощі.

By faith, we know that God always answers our prayers, and His answer always amounts to that which is best for our eternal salvation. The Lord Jesus says to us, “Ask and you shall receive,” meaning that we shall receive that which is the best, the most needful for our lives. Sometimes this will mean a continuation or even increase in suffering, rather than an alleviation, but our perseverance in prayer will bring to us spiritual gifts that give us the virtues and consolations that we need to endure and triumph over our difficulties.

У вірі відповідь на наші молитви має бути покладена на розпорядження Бога. Іншими словами, ми не вгадуємо Бога. Якщо він вирішить продовжити або збільшити наші страждання, а не полегшити їх, ми маємо можливість прославити Божу мудрість, яка, як ми визнаємо, більша за нашу власну. Бог подивився на наше життя і побачив, що нам дійсно потрібно, і Він діяв відповідно, таким чином, щоб наблизити нас до Нього.

In faith, the answer to our prayers must be left to God’s disposition. In other words, we do not second guess God. If he chooses to continue or increase our suffering, rather than alleviate it, we have opportunity to glorify the wisdom of God, which we confess is greater than our own. God has looked at our life and has seen what we really need, and He has acted accordingly, in the way that will bring us closer to Him.

Незалежно від того, яку відповідь ми отримуємо в молитві, наша відповідь має бути завжди однаковою: вдячність, подяку та оновлена ​​посвята слідуванню за Господом Ісусом. З цією метою повернемося до метафори зміцнення. Немає нікого, хто бажає набратися фізичної сили, хто ображається на свою вагу. Насправді все навпаки. Часто ми платимо значні суми грошей, щоб використовувати ваги, які надають приватні спортзали. Так само і в нашому щоденному духовному житті. Труднощі, з якими ми зазнаємо в цьому житті, — це ваги, які нам потрібні для духовного зростання. Ми не повинні ображатися на них, а вітати їх і старанно використовувати, як задумано Богом, доки Він не забере їх і не замінить іншими, які відповідають нашому мінливому зростанню. У випадку зі сліпим, наприклад, це правда, що труднощі сліпоти були зняті з нього. Проте він добровільно обирає слідувати за Господом Ісусом, і ми можемо бути впевнені, що в новому житті учня він мав багато труднощів і страждань, можливо, навіть мученицьку смерть.

No matter what answer we receive in prayer, our response must be always the same: gratitude, thanksgiving and renewed dedication to following the Lord Jesus. For this purpose, let us return to the strength building metaphor. There is no one who desires to gain physical strength, who is resentful of his weights. In fact, the opposite is true. Often, we pay substantial amounts of money to use the weights that private gyms provide. It is the same in our daily, spiritual life. The difficulties which we suffer in this life are the weights that we need to affect spiritual growth. We should not resent them but welcome them and assiduously use them as God intends, until He takes them away and replaces them with others suited to our changing growth. In the case of the blind man, for example, it is true that the difficulty of blindness was taken away from him. Nevertheless, he willingly chooses to follow the Lord Jesus, and we can be sure that in his new life as a disciple he had many difficulties and sufferings, perhaps even a martyr’s death.