Святий Дух втамовує нашу спрагу і виправляє наше сприйняття The Holy Spirit quenches our thirst and corrects our perception

 

У сьогоднішньому читанні Євангелія Господь Ісус використовує образ води, щоб показати дію Святого Духа в серцях віруючих. Ми можемо ко́рисно поміркувати над питанням про те, наскільки Святий Дух, що перебуває в нас, подібний до води. Як ми побачили в Євангельських читаннях у неділі після Пасхи, життя Боже подібне до води всередині нас, бо оживляє нас подібно до того, як вода оживляє землю. У Євангелії про Самарянку, наприклад, вода Святого Духа втамовує нашу духовну спрагу, вливаючи в нас життєдайні чесноти віри, надії та любови. З іншого боку, в Євангелії про сліпонародженого ми бачили, що вода Святого Духа дає нам доступ до істини; вона відкриває наш розум до істинної природи реальності, щоб ми могли сприймати Сотворіння таким, яким воно є насправді.

In the Gospel reading today, the Lord Jesus uses the image of water to represent the action of the Holy Spirit in the hearts of those who believe. We can profitably meditate on the question of just how the Holy Spirit abiding in us is like water. As we saw in the Gospel readings in the Sundays after Pascha, the life of God is like water within us, because it gives us life in a similar way to the way that water gives life to the earth. In the Gospel of the Samaritan Woman, for example, the water of the Holy Spirit quenches our spiritual thirst by pouring into us the life-giving virtues of faith, hope and charity. In the other hand, in the Gospel of the Man Born Blind, we saw that the water of the Holy Spirit gives us access to truth; it opens our minds to the true nature of reality, so that we can perceive Creation as it truly is.

Дійсно, як Господь уже обіцяв самарянці, життя Боже вирує зсередини віруючих, щоб «втамувати спрагу». Але про яку спрагу говорить Господь, коли каже: «Нехай спраглі приходять до Мене й п’ють?» Нам потрібно зрозуміти, що це за спрага, щоб зрозуміти цінність «води», яку пропонує нам Господь. Що це за спрага і чому ми відчуваємо спрагу? Це найважливіші запитання, на які ми маємо зрозуміти відповіді.

Indeed, as the Lord already promised the Samaritan Woman, the life of God will well up from within those who believe, in order to "quench their thirst." But what kind of thirst is the Lord talking about when He says, "Let those who are thirsty come to Me and drink?" We need to understand what this thirst is, so that we understand the value of the "water" that the Lord is offering to us. What is this thirst and why are we thirsty? These are the most important questions for us to understand the answers to.

Універсальний людський стан — це безглуздість і безпідставність. Без Бога, наше життя засуджене бути безглуздим і порожнім. Тут слово «безглуздо» означає, що життя не має мети. Ми прямуємо в нікуди. З іншого боку, слово «безпідставний» означає, що наше життя не має кінцевого походження, а отже, й сенсу. Ми можемо вигадувати «сенси» для певних аспектів нашого життя, але вони не можуть нас задовольнити чи вразити будь-яким відчуттям правди, тому що ми їх створили. Ми можемо чіплятися за них на деякий час, але зрештою ми повинні їх відкинути. Водночас, однак, люди повсюдно незадоволені очевидною безглуздістю та безпідставністю життя. Правильно було б сказати, що ми спраглі, ми прагнемо, щоб наше життя мало сенс і мету. Істинний сенс і мета людського життя може походити лише від правдивого Бога, Творця. Щоб дати нам сенс і мету, Живий Бог через Таїнство Хрещення вливає в нас чесноти віри, надії та любові. Завдяки вірі ми можемо погоджуватися з усім, що відкрив Бог. Завдяки чесноті надії ми очікуємо отримати великі речі, які Він обіцяв, а завдяки чесноті любові ми починаємо любити Його задля Нього Самого та все створене в Ньому. Раптом завдяки життю віри наше життя має сенс і ціль – єдині істинні сенс і ціль, тому що їх визначив Творець.

The universal human condition is one of pointlessness and baselessness. Apart from God, our lives are condemned to be pointless and empty. Here the word "pointless" means that life has no goal. We are headed nowhere. The word "baseless," on the other hand, means that our life has no ultimate origin and therefore no meaning. We may invent "meanings" for certain aspects of our lives, but they cannot satisfy us or impress us with any sense of truth, because we made them. We might cling to them for a time, but ultimately, we must discard them. At the same time, however, human beings are universally dissatisfied with the apparent pointlessness and baselessness of life. It would be true to say that we "thirst" for our lives to have meaning and a goal. The true meaning and goal of human life can only come from the true God, the Creator. To give us meaning and a goal, the Living God pours into us the virtues of faith, hope and charity through the Mystery of Baptism. With the virtue of faith, we are able to assent to everything that God has revealed. With the virtue of hope, we expect to receive the great things He has promised, and with the virtue of charity, we come to love Him for Himself and all created things in Him. Suddenly, through the life of faith, our lives have a meaning and a goal-- the only true meaning and goal, because they were determined by the Creator.

Через те саме вливання чеснот, яке втамовує нашу спрагу, наше сприйняття самого Сотворіння виправляється і просвітлюється, щоб ми могли мати справжні пріоритети, як ми побачили в Євангельському читанні про Сліпонародженого. Ми здатні світлом Святого Духа розрізнити, що справді цінне, а що зайве для нашої мети. Це світло, яке просвітило мучеників, показуючи їм, що вони повинні знехтувати навіть своїм життям у цьому світі, щоб мати вічне життя у світі прийдешньому. Вони змогли побачити, що вони повинні відкинути тимчасове, щоб мати постійне. Ми повинні наслідувати їх, ставлячи собі основне питання: як це зробить мене кращим? Іншими словами, роблячи це, в якій чесноті я виросту? Ті дії, які не пропонують чітко́ї відповіді на це питання, ми повинні зневажати і відкидати як такі, що не мають цінності. Що б це не було, якщо воно не наближає нас до вічного життя в Царстві Небесному, воно нічого не варте.

By the same infusion of the virtues, which quenches our thirst, our perception of Creation itself is corrected and enlightened, so that we can have true priorities, just as we saw in the Gospel reading of the Man Born Blind. We are able to distinguish by the light of the Holy Spirit what is truly valuable and what is superfluous to our goal. This is the light that enlightened the martyrs, showing them that they should disdain even their lives in this world, in order to possess everlasting life in the world to come. They were able to see that they should cast off the temporary, in order to possess the permanent. We should emulate them by asking ourselves the basic question, how will doing this thing make me better? In other words, by doing this thing, what virtue will I grow in? Those actions that do not suggest a clear answer to this question we should disdain and discard as being of no value. Whatever it is, if it does not bring us closer to everlasting life in the Kingdom of Heaven, it is worthless.

Водночас, однак, наше оновлене сприйняття справжньої природи всесвіту, яке приходить до нас через вливання Святого Духа, також може допомогти нам робити багато з того самого, що ми робили завжди, але з вищою метою. Наприклад, щоб підтримувати тілесне життя в цьому світі, нам необхідно їсти, пити, заробляти на життя, займатися тренуванням тощо. Завдяки́ сприйняттю істини, яка приходить до нас через Святого Духа, ми здатні робити все це з вічних, а не просто тимчасових мотивів. Ми можемо виконувати наші різноманітні завдання та заняття з мотивом зростання до досконалості, яку Христос наказав: «Будьте досконалі, як досконалий Отець ваш Небесний», а не просто працювати за свою зарплату. Таким чином Христос звільняє нас від най́маного рабства, бо ми маємо мету, яка є вищою за роботу, якою б вона не була. Якою б неприємною і лакейською не була робота, вона облагороджується цією вищою метою. Зрештою, це допомагає нам на шляху до Царства Небесного.

At the same time, however, our renewed perception of the true nature of the universe that comes to us through the infusion of the Holy Spirit can also help us to do many of the same things that we always did, but for a higher purpose. For example, to sustain bodily life in this world it is necessary for us to do things like eat, drink, earn our livelihoods, exercise and more. With the perception of the truth that comes to us through the Holy Spirit, we are capable of doing all these things for eternal rather than merely temporal motives. We can do our various tasks and occupations with the motive of growing towards the perfection that Christ has commanded, "Be perfect as Your Heavenly Father is perfect," rather than merely laboring for our paychecks. In this way, Christ frees us from wage-slavery, because we have a purpose that is higher than the job, whatever it may be. No matter how unpleasant and menial the work may be, it becomes ennobled by this higher purpose. It is, after all, helping us on the way to the Kingdom of Heaven.