Проклятий кожен, хто висить на дереві Cursed Is Everyone Who Hangs on a Tree

Це читання Євангелія спонукає нас розглянути захоплюючу фігуру, яка зустрічається в кількох місцях Святого Письма. У Святому Письмі ми часто зустрічаємо помітну присутність дерев. Дійсно, дерева відіграють ключову роль в історії спасіння. Загалом, через присутність Дерева Життя в первісному Раю, населеному нашими прабатьками Адамом і Євою, дерево є символом заповіту. Це символ наших стосунків з Богом. У Раю цей символ багатовалентний, представлений більш ніж одним деревом, тому що було Дерево Життя, з якого наші прабатьки могли вільно їсти, але було Дерево Пізнання Добра і Зла, з якого їм було заборонено.

This Gospel reading invites us to consider a fascinating figure, which is found in several places in the Scriptures. In the Scriptures, we often find the prominent presence of trees. Indeed, trees play a pivotal role in salvation history. In general, because of the presence of the Tree of Life in the original Paradise, occupied by our first parents Adam and Eve, a tree is a covenantal symbol. It is the symbol of our relationship with God. In Paradise, that symbol is multivalent, represented by more than one tree, because there was the Tree of Life from which our first parents were free to eat, but there was the Tree of the Knowledge of Good and Evil from which they were prohibited.

Через гріхопадіння людей те, що робиться біля дерев, стає надзвичайно важливим, образно. Наприклад, поклоніння фальшивим богам завжди описується в Святому Письмі як «під розлогими деревами». Подібним чином, людина, яка особливо несе прокляття Бога через свою морально погану поведінку, є тією, яку «повішають на дереві», як частину її смертної кари. Конкретний уривок у Книзі Повторення Закону, де Закон Мойсея наказує таким лиходіям бути видалені з дерева до заходу сонця, стає дуже важливим для розуміння святим Павлом таїнства спокутної смерті Христа. Через цей закон у Второзаконні Павло показує нам, що Христос взяв усі наші гріхи та покарання за них на Себе.

Because of the fall of human beings into sin, what is done in the proximity of trees becomes immensely, figuratively important. For example, the worship of false gods is always described in the Scriptures as occurring "under spreading trees." Similarly, a human being that especially bears the curse of God, because of his morally evil conduct, is one who is "hung on a tree," as part of his capital sentence. The particular passage in the Book of Deuteronomy, where the Law of Moses commands such evildoers to be removed from the tree before sunset, becomes very important in St. Paul's understanding of the mystery of Christ's atoning death. Through this law in Deutoronomy, Paul shows us that Christ took all our sins and their punishment on Himself.

Тут, у Євангельському читанні про митаря Закхея, ми бачимо злодійника, митаря, який «висить на дереві». Він виліз на дерево, щоб побачити Господа Ісуса. Оскільки Закхей був такого низького зросту, він не міг бачити крізь густий натовп вищих людей. Проте, піднявшись на дерево, він прийняв «фігуру», тобто форму неперевершеного злочинця. Він став схожим на злого чоловіка, засудженого до смерті в Книзі Повторення Закону, або на царя Гаю, якого Ісус Навин убив і повісив на дереві, або на п’ятьох аморейських царів, яких Ісус Навин також повісив на п’яти деревах. Дійсно, Закхей знаходиться в становищі огидного грішника, який заслуговує на Боже прокляття.

Here, in the Gospel reading about the tax collector Zacchaeus, we see the evildoer, the tax collector, "hanging in the tree." He climbed the tree in order to see the Lord Jesus. Because Zacchaeus was so short of stature, he could not see through the thick crowd of taller people. Yet, in climbing a tree, he took on the "figura," the shape, of the consummate evildoer. He became like the evil man sentenced to death in the Book of Deuteronomy, or like the king of Ai, whom Joshua killed and hung on a tree, or the five Amorite kings whom Joshua also hung on five trees. Indeed, Zacchaeus is in the position of a detestable sinner, who deserves the curse of God.

Проте що робить Ісус? Наш співчутливий Ісус дає йому розгрішення, прощення його гріхів. Звідки ми це знаємо? Тому що Господь Ісус говорить на слух натовпу: «Сьогодні прийшло спасіння в його дім». Звичайно, варто зазначити, що ім’я «Ісус» означає спасіння.

Nevertheless, what does Jesus do? Our compassionate Jesus gives him absolution, forgiveness of his sins. How do we know this? Because, the Lord Jesus says in the hearing of the crowd: "Today, salvation has come to his house." It is, of course, worth pointing out that the name "Jesus" means salvation.

Брати і сестри, ми перебуваємо в тому ж становищі, що й митар Закхей. Ми огидні грішники. Ми заслуговуємо на Боже прокляття. Але, як нагадує нам св. Павло, Христос Бог взяв це прокляття на Себе. Замість цього прокляття Він дав нам благословення розгрішення, прощення наших гріхів. Щоб успадкувати те благословення, яке Він хоче нам дати, ми повинні бути дуже близькими до Христа, щиро любити Його і виконувати Його заповіді.

Brothers and sisters, we are in just the same position as the tax collector, Zacchaeus. We are detestable sinners. We deserve the curse of God. But, as St. Paul reminds us, Christ God has taken that curse on Himself. Instead of that curse, He has given to us the blessing of absolution, forgiveness of our sins. To inherit that blessing that He wants to give us, we must adhere very close to Christ, loving Him sincerely and keeping His commandments.