Метафори Божого піклування про нас: їх значення та обмеження Metaphors of God's Care for Us: Their Value and Limitations

Сьогодні, у читанні Євангелія, Господь закликає нас жити в повній залежності від Бога у всьому. Сказавши це, Він повторює довгу біблійну традицію, в якій Бог Ізраїля знову і знову виявляє різними способами свою категоричну ненависть до людської самопомочі. Бог, представлений у Старому Завіті, є тим самим, Якого Господь Ісус викладає в цій проповіді. Він є Богом, Котрий не просто дає Своєму народові достатність, але Він йде набагато далі. Прикладами, які Він наводить із власної надзвичайної щедрості, є небесні птахи́ та польова трава.

Today, in the Gospel reading, the Lord exhorts us to live in total reliance upon God for everything. When He says this, He is reiterating the long Biblical tradition in which, again and again, the God of Israel shows, in many different ways, His categorical hatred for human self-reliance. The God that is presented in the Old Testament is the same one that the Lord Jesus expounds in this sermon. He is a God, Who does not merely give His people sufficiency but goes well beyond. The examples that He gives of His own extraordinary largesse are the birds of the sky and the grass of the field.

Господь Ісус у своїй проповіді стосовно спасіння завжди звертається до аспектів загальнолюдського досвіду. Це так, тому що Він прагне залучити до себе всіх людей, але, тим більше, Він має справу з людьми так, ніби кожна з них єдина. Його стосунки з кожним із нас такі самі, як і стосунки з нашим предком Адамом, першою людиною. Кожен з нас є для Нього «адамом,« червоноземною істотою », яку Він створив спочатку. Це має чіткий сенс, адже, хоча ми отримуємо своє тіло від батьків, згідно із законами природного породження, кожна людська душа спеціально створена Богом так само, як Адам. Чому ми спостерігаємо сімейні риси тоді на духовному / психологічному рівні? Тому що Бог створює душу, яка підходить для тіла.

The Lord Jesus always appeals to aspects of universal human experience in His preaching concerning salvation. This is the case, because He is seeking to draw all people to Himself, but, even more, He deals with human beings as if each of them was the only one. His relationship to each one of us is the same as His relationship to our ancestor Adam, the first man. Each of us is, for Him, the 'adam, "the red-earth creature," whom He created in the beginning. This makes clear sense, because, even though we receive our bodies from our parents, according to the laws of natural generation, every human soul is specially created by God just like Adam. Why is it that we observe family traits then on the spiritual/psychological level? Because God creates a soul that is suited to the body.

Ми щодня нагадуємо про ці особливі стосунки, які ми маємо з Богом, у своєму житті християн. Наприклад, щоразу, коли Церква молиться до святих отців-подвижників, ми говоримо: "У тобі, Отче, вірно збереглося те, що в первообразі! Взявши бо хрест, пішов ти за Христом і ділом навчав гордувати тілом, бо воно минуще, а дбати про душу, єство безсмертне. Тому й радіє з ангелами, преподобний Отче, дух твій".

We have daily reminders of this special relationship, which we have with God, in our life as Christians. For example, whenever the Church prays to the holy ascetic fathers and mothers, we say: "The divine image was faithfully preserved in you, O Father, for taking up the cross you followed Christ. By your deeds you have taught us to see beyond flesh, which passes away, and to care for the soul, a thing immortal. And so, O venerable father, your spirit rejoices with the angels."

Оскільки Бог нас спеціально створив, ми, в свою чергу, по-особливому належимо до Бога. Відносини Бога до нас такі, ніби ми єдина людина. Ми зобов’язані мати стосунки з Ним, які визнають, що Він єдиний Бог і Творець. Як показує тропар вище, наявність такого роду виключних стосунків з єдиним Богом і Отцем робить нас родичами ангелів.

Because God has specially created us, we, in turn, belong in a special way to God. God's relationship to us is as if we were the only human being. Our obligation is to have a relationship with Him that recognizes that He is the only God and Creator. As the tropar above shows, having this kind of exclusive relationship with the only God and Father makes us the kin of the angels.

Подібно до того, як ангели є простими створіннями, ми теж стаємо простими, коли знаходимося в правильних стосунках з Богом. Ми бідніємо духом: бідні, бо маємо лише одну річ, але безмежно багаті тим, що нашим єдиним надбанням є Бог. У такому стані, навіть якщо ми помремо, Бог влаштував для нас Свої величі у вигляді спадку у Царстві Небесному.  Іншими словами, польова трава та небесні птахи - це образи та метафори Божого піклування про нас. Проте, як і всі метафори, вони мають великі обмеження. Приклади польової трави та небесних птахів не свідчать про те, що Бог одягне нас у велику ви́тонченість і навіть те, що Він рясно нас нагоду́є. Щедрість Бога до нас - це перш за все Царство Небесне. Насправді, Він міг би позбавити нас усього іншого, щоб ми бажали Його та Його Царства. Тоді Він щедро дасть це.

Just as the angels are simple creatures, we become simple too when we stand in the right relationship with God. We become poor in spirit: poor, because we have only One Thing, but infinitely rich in that our one possession is God. In this state, even if we die, God has settled on us His largess in the form of inheritance in the Kingdom of Heaven. In other words, the grass of the field and the birds of the sky are images and metaphors of God's care for us. Yet, like all metaphors, they have great limitations. The examples of the grass of the field and the birds of the sky do not demonstrate that God will clothe us in great elegance, nor even that He will feed us abundantly. The largess of God towards us is first of all the Kingdom of Heaven. In fact, He might well deprive us of everything else, so that we desire Him and His Kingdom. Then, He will generously provide it. 

Всезнаючий Бог знає Своїх створінь зсередини та зо́вні. Він знає, що людині потрібен, зрештою, Сам Бог безпосередньо, без посередництва. Все наше існування було б колосальною втратою часу, якби ми не пізна́ли і не полюбили Бога, бо Він створив нас для Себе.

The All-Knowing God knows His own creatures inside and out. He knows that what the human being needs is, ultimately, God Himself, directly, without mediation. Our entire existence would have been a colossal waste of time if we do not come to know and love God, because He made us for Himself.

Наша траєкторія в цьому житті завжди повинна бути спрямована на більші знання та любов до Бога. Щоб досягти цього, нам слід дотримуватися правила молитви. Виписати наше правило молитви корисно. Воно повинно містити час молитви вранці, коли ми можемо пропонувати свій день Богові, принаймні півгодини молитви в певний момент дня, принаймні півгодини читання та час молитви ввечері перед нашим часом спати. Все, про що я згадав вище, загалом становить приблизно півтори́ години. Це правда, що для деяких це правило молитви може бути надто важким, але ми завжди повинні бути обережними, оцінюючи кількість часу, який ми витрачаємо на розваги.

Our trajectory in this life always has to be towards greater knowledge and love of God. To achieve this, we should commit to a rule of prayer. Writing out our rule of prayer is helpful. It should contain a time of prayer in the morning, in which we can offer our day to God, at least a half an hour of prayer at some point during the day, at least a half an hour of reading, and a time of prayer in the evening before we go to bed. Everything that I have mentioned above amounts to about an hour and a half in total. It is true that for some this rule of prayer may be too heavy, but we must always be careful that we evaluate the amount of time that we spend on entertainment.