Близькість не є миттєвою, а також ні для чого Intimacy Is Not Instant, Nor Is It For Nothing

 

Служба Галилея - Знаменитість Ісуса як Чудотворця

The Galilean Ministry– Jesus’ Celebrity Life as a Wonderworker

Початок служіння в Галилеї Господа нашого Ісуса Христа - це історія про великі натовпи людей, які йдуть за Спасителем скрізь, куди він іде. Господь Ісус здобув знаменитість завдяки тому, що був чудотворцем, завдяки численним чудесам, які творились Його руками. Люди тягнуться до Нього, бо вони шукають ліки від своїх бід. Сліпі шукають зору. Глухі прагнуть слуху. Кульгави шукають мобільності. Вони слухають Його вчення, бо бачать зв’язок між лікуванням їхніх хвороб та фундаментальною зміною у їхньому житті.

The beginning of the Galilean ministry of our Lord Jesus Christ is a story of large crowds following the Savior everywhere He goes. The Lord Jesus gains celebrity from being a wonderworker, because of the many miracles that are worked through His hands. The people are drawn to Him, because they seek the cure of their ills. The blind seek sight. The deaf seek hearing. The lame seek mobility. They listen to His teaching, because they see the connection between the cure of their ills and a fundamental change in their life.

Об’єктивно, у цей період люди не шукають Бога заради Бога. Вони не шукають Господа Ісуса заради Нього самого. Вони шукають певної особистої вигоди. Це початок. Це шлях до того, щоб Господь Ісус і Його вчення стали відомими. Тим не менш, люди не можуть залишатися на цьому рівні. Вони повинні рости.

Objectively, during this period, the people are not seeking God for God's sake. They are not seeking the Lord Jesus for His own sake. They are seeking a kind of personal gain. This is a beginning. This is a way for the Lord Jesus and His teaching to become known. Nevertheless, the people cannot stay at this level. They must grow.

Врешті-решт, це зводиться до вибору для людей, захоплених вражаючими чудесами галилейської служби. Вони слідували за Господом Ісусом із великим ентузіазмом, коли Він зцілював хвороби та недуги, помно́жував мізерну їжу на достатню кількість продовольства для величезного натовпу і навіть воскрешав мертвих. Але потім, у синагозі в Капернаумі, Він починає говорити божевільні, скандальні речі. Чи повинні вони ще наслідувати Його, незважаючи на оманливий напрям, який прийняло вчення цього рабина? Переважна більшість з них відпадає. Вони перестають слідувати за Ним. Вони відкидають Його як божевільну людину. "Хто може слухати такі речі", - кажуть вони.

Eventually, it comes down to a choice for the people captivated by the astounding miracles of the Galilean ministry. They followed the Lord Jesus with great enthusiasm, as He healed disease and infirmity, multiplied meager food into sufficient victuals for the vast crowd and even raised the dead to life. But then, in the synagogue at Capernaum, He starts to say crazy, scandalous things. Should they continue to follow Him, despite the delusional direction that this rabbi's teaching has taken? The great majority of them fall away. They stop following Him. They dismiss Him as a crazy person. "Who can listen to such things," they say.

Чи наближаємось ми до Бога заради перспективи особистої користі?

Do We Approach God For the Prospect of Personal Gain?

Для нас це зводиться до того самого вибору. Ми повинні задати собі питання: чи ми прагнемо Бога заради особистої вигоди, чи ми прийшли бажати Бога заради Бога?

For us, it comes down to the same choice. We must ask ourselves the question: Do we desire God for personal gain, or have we come to desire God for God's sake?

Дуже часто я чую, як люди озвучують таку думку: мої молитви "не ефективні". Під цим вони мають на увазі те, що вони просять Бога про різні важливі для них речі, і, здається, Бог не відповідає на їхні молитви. Вони прагнуть здійснення своїх бажань. Вони не прагнуть дружби з Богом.

Very often, I hear people voice this idea: My prayers "don't work." What they mean by this is that they petition God for various things that are important to them, and God does not seem to answer their prayers. They are seeking the fulfillment of their desires. They are not seeking friendship with God.

Напевно, кожен з нас мав досвід, коли до нас зверталися з пропозицією дружби. Проте з плином часу ми дізналися, що ці люди шукають від нас певної особистої вигоди. Коли наша дружба їм уже не була вигідною, вони відкинули нас. Думаю всіх нас такий досвід засмучує, дратує та шкодить. Ми повинні міркувати. Якщо ми не можемо поводитися так з іншими людьми, ми не повинні поводитися так і з нашим Богом і Творцем.

Surely all of us have had the experience of being approached by others with the offer of friendship. Yet, with the passage of time, we learned that these people were seeking some personal gain from us. When our friendship was no longer profitable to them, they discarded us. For all of us, I think, such experiences are frustrating, irritating and hurtful. We should reason. If we cannot behave this way toward other people, we should not also behave this way toward our God and Creator.

Справжня дружба - це не самопошук

True Friendship Is Not Self-Seeking

У справжній дружбі ми шукаємо друга заради друга. Таким чином, не має значення, чи переживає наш друг достаток чи нещастя. Наша дружба залишається незмінною, оскільки ми прагнемо блага самої дружби.

In true friendship, we seek the friend for the friend's sake. Thus, it does not matter if our friend experiences abundance or misfortune. Our friendship remains unchanging, because we seek the good of friendship itself.

Це тим більше справедливо для Бога. Бог запрошує нас до дружби та близькості з Ним, але Він не винагороджує нас цим одразу. Навпаки, як обережний, потенційний друг, Він випробовує нас, щоб побачити, чого ми насправді шукаємо. Ми шукаємо Його заради Нього самого, чи ми просто хочемо ласощів, які Він може надати? Якщо ми добре відреагуємо на Його ніжне випробування, якщо ми будемо послідовні в молитві, незважаючи на страждання і випробування, тоді Він винагородить нас все більшим і більшим ступенем близькості із Собою.

It is all the more true for God. God invites us to friendship and intimacy with Him, but He does not reward us with this all at once. On the contrary, like a cautious, potential friend, He tests us to see what we are really after. Are we seeking Him for His own sake, or do we just want the goodies that He can provide? If we respond well to His gentle testing, if we are consistent in prayer despite suffering and trial, then He will reward us with a greater and greater degree of intimacy with Himself.

Процес не можна пришвидшити. Ми не можемо звернутися до іншої людини спочатку, або провести короткі, епізодичні періоди з іншою людиною, або перейти до іншої людини, не маючи нічого, крім прохань чи вимог, і очікувати негайного допущення до неї довіри. Спершу ми маємо продемонструвати, що ми вірогідні та надійні.

The process cannot be hurried. We cannot approach another person for the first time, or spend short, sporadic periods with another, or go to another person consistently with nothing but requests or demands, and expect to be admitted immediately to that person's confidence. We must first demonstrate that we are dependable and trustworthy.

Навчитися любови до Бога заради Бога

Learning to Love God for God

Ми повинні навчитися любови до Бога заради Бога, а це означає розвивати життя послідовної молитви, приділяти час, бо́рючись проти відволікання, незважаючи ні на що. Для цієї мети Бог дав нам засоби, щоб пізнати Його через Сотворення і Одкровення. Він дав нам основу спільного досвіду, коли ми маємо стосунки з Ним.

We must learn to love God for God's sake, and this means developing a life of consistent prayer, putting in the time, battling against distraction, no matter what. For this purpose, God has given us the means to know Him through Creation and Revelation. He has given us the basis of a shared experience in which to relate to Him.

У італійській містиці та авторкі Луїзі Пікарреті була сильна любов до подорожей, хоча вона хворіла в ліжку більшу частину свого дорослого життя. Вона розроби́ла практику молитви у дуже особливий спосіб. Поділяючи Божу працю на загальні сфери сотворення, викуплення та освячення, вона по́думки «блука́ла» у цих сферах, дякуючи Богу за все, що могла згадати. Наприклад, коли «роблячи обходи» у сотворенні, вона починає, на лісовій підстилці, даруючи подяку Богу за всі ґрунти, скелі, мохи та па́пороті, усіх кри́хітних тварин, що живуть серед них тощо, та її розум рухався звідти вгору до чагарникі́в і дерев і в небо за межі. Подібним чином, коли робила «обхо́ди» у відкупленні, вона намагалася згадати якомога більше речей із свого читання Писань, як могла, дя́куючи Богу за кожне. Вона намагалася згадати всю історію про викупну любов Бога до людства. Перш за все, вона дуже вірно виконувала свої "обходи" щодня.

The Italian mystic and author Luisa Picarreta had a terrible wanderlust, even though she was confined to her bed for virtually her entire adult life. She developed the practice of praying in a very particular way. Separating the work of God into the general areas of creation, redemption and sanctification, she would mentally "make rounds" in these areas, offering thanks to God for whatever she could recall. For example, when "making rounds" in creation, she would begin, for example, on the forest floor, offering thanksgiving to God for all the soils, rocks, mosses and ferns, all the tiny animals that live among them, etc., and move from there up to the shrubs and trees, and into the sky beyond. Similarly, when making rounds in redemption, she would try to recall as many things from her reading of Scripture as she could, giving thanks to God for each one. She tried to recall the whole story of God's redeeming love for mankind. Above all, she was very faithful in performing her "rounds" every day.

Значення простого проведення часу

The Value of Just "Hanging Out"

Проста практика Луїзи - лише приклад того, як людська душа вирішила провести час з Богом, знаючи, що проведення часу є необхідною умовою дружби та близькості.

Luisa's simple practice is only an example of a human soul deciding to spend time with God, knowing that spending time is the prerequisite for friendship and intimacy.

Це те саме для нас. Бог не досягає нашого спасіння завдяки складним системам і методам. Наше спасіння приходить через простоту особистої близькості з Трьохособо́вим Богом. У спробі індивідуальної людської душі подружитися з Богом, повернувши любов, яку Бог має для цієї душі, методи часом бувають корисні, але від методів завжди потрібно уникати, коли вони стають перешкодами для особистого спілкування.

It is just the same for us. God doesn't achieve our salvation through elaborate and complex systems and methods. Our salvation comes through the simplicity of personal intimacy with the Tri-Personal God. In the effort for the individual human soul to befriend God, returning the love that God has for that soul, methods are sometimes useful, but methods always have to be eschewed when they become obstacles to personal communication.

Зрештою, дружба створюється, підтримується і поглиблюється, проводячи час із другом. Що стосується Бога, для нас це не інакше.

Ultimately, friendship is created, sustained and deepened by spending time with the friend. It is no different for us in regard to God.