Здоровий християнин має теорію разом з практикою The healthy Christian has theory together with practice

Наш отець між святими, Григорій Двоєсловський, Папа Римський написав дуже цікаву проповідь про цю притчу, яку ми чули у сьогоднішньому євангельському читанні. Згідно його тлумачення, три слуги у притчі репрезентують три сорти християн. Сьогодні, ми повинні слухати цю притчу з цим тлумаченням твердо при розуми, щоб імітувати ці сорти́ християн, які мають користь від їхніх талантів, і також відкидати приклад тих, хто заховують талант у землі.

Our father among the saints, Gregory Dialogus, the Pope of Rome wrote a very interesting sermon about this parable, which we heard today in the Gospel reading. According to his interpretation, the three servants in the parable represent three kinds of Christians. Today, we should listen to this parable with this interpretation firmly in mind, so that we can imitate those kinds of Christians, who profit from their talents, and reject the example of those, who bury their talent in the earth.

Святий Григорій нам каже те, що п’ять талантів, які перший слуга приймав, репрезентують п’ять чуттів. Чуття є дуже важливими для людського життя, тому що вони є джерелом всього знання. Церковні отці нам кажуть знову і знову те, що ніщо́ у розумі, яке не є спочатку у чуттях. Завжди, ми мусимо навчатися через чуття. Тож, ми маємо дуже великий і урочистий обов’язок, щоб використовувати чуття згідно заповідей Божих. Ми повинні відкидати приклад нашої праматері Єви, бо вона уживала чуття, щоб творити бажання проти Божої заповіді. Книга Буття нам каже те, що вона «побачила, що дерево добре на їжу, і принадне для очей, і пожадане дерево, щоб набути знання.» Отож, вона дозволила її бажанню, щоб віднімати себе від Божої Волі.

St. Gregory tells us that the five talents, which the first servant received, represent the five senses. The senses are very important for human life, because they are the source of all knowledge. The Church Fathers tell us again and again that nothing is in the mind that was not first in the senses. Always, we have to learn through our senses. Thus, we have a very great and solemn obligation to use the senses according to the commandments of God. We should reject the example of our first-mother Eve, since she used her senses to create desires against God’s commandment. The Book of Genesis tells us that “she saw that the tree was good for food, delightful to the eyes, and desirable for attaining knowledge.” Thus, she allowed her desire to take her away from God’s will.

У правдивому християнському житті, ми використовуємо наші чуття, щоб служити Богові, замість того, щоб заохочувати пристрасті у нашому серці. Це означає те, що ми мусимо захоронити наші чуття від нагод спокуси. Коротко, ми не мусимо шукати за задоволенням через наші чуття, але за любов’ю до Бога і ближніх. Ми не страхаємося задоволення цього світу, яке є згідно Божого закону, але ми не шукаємо за тим. Як християни, ми маємо дуже високий стандарт: Ми шукаємо тільки за любов’ю до Бога і ближніх. Тим способом, ми переводимо нашу увагу від того, яке не є під нашою силою, на тому, яке ми можемо контролювати Божою благодаттю. Якщо ми маємо досвід задоволення або ні, це не є завжди під нашою силою, але якщо ми любимо або ні, це ми завжди контролюємо.

In an authentic Christian life, we use our senses to serve God, instead of encouraging passion in our heart. This means that we must guard our senses from occasions of temptation. Briefly, we must not seek pleasure through our senses, but love of God and neighbor. We do not fear the pleasures of this world, which are according to the law of God, but we do not seek them. As Christians, we have a very high standard: We seek only the love of God and neighbor. In this way, we transfer our attention from that, which is not within our power, to that, which we can control by the grace of God. Whether we experience pleasure or not is not always within our power, but we can always control whether we love or not.

Святий Григорій нам каже те, що два таланти, які другий слуга приймав, репрезентують теорію і практику. У правдивому християнському житті, ми мусимо мати обоє. Ми маємо навчатися віровчення, молитов і катехизму, і ми повинні читати духовні книжки, щоб продовжувати нашу освіту у вірі більше і більше. Але, ми потребуємо практику також. Все наше вивчення є безкорисним, якщо ми не практикуємо нашу віру, особливо через молитву, піст і милосердя. Здоровий християнин завжди має теорію разом з практикою так, як він завжди дихає обома легенями. Отже, ми завжди шукаємо за балансом у нашому житті. Ми не можемо бути недбайливими про молитву, духовне читання, богослужіння, і так далі, але ми мусимо присвячувати час для практики, особливо тих діл, які зобов’язані у стані нашого життя.

St. Gregory tells us that the two talents, which the second servant received, represent theory and practice. In the authentic Christian life, we must have both. We have to learn the creed, prayers, and catechism, and we should read spiritual books, in order to continue our education in the faith more and more. But, we need practice as well. All our study is worthless if we do not practice our faith, especially through prayer, fasting and mercy. The healthy Christian always has theory together with practice, just as he always breathes with two lungs. Therefore, we always seek a balance in our life. We cannot be neglectful of prayer, spiritual reading, divine worship, etc., but we must dedicate time for practice, especially those works, which are obligatory for our state of life.

І накінець, Святий Григорій приходить до вважання того останнього нещасливого слуги, який взяв його талант і заховав його у землі. Св. Григорій нам каже те, що цей талант репрезентує теорію єдину, і, на жаль, цей слуга є описом більшости християн, тому що вони знають навчання Святої Церкви, вони пізнають їхні обов’язки згідно стану життя, але вони не практикують віру. Теорія не плодоносна. Ми повинні нотувати те, що цей слуга знав характер господаря дуже добре, але його добре знання не веде у відповідну дію. Накінець, господар наказує відняти талант від того слуги і подати талант тому, який мав п’ять талантів. І чому йому, і не тому, який мав два таланти? Тому що, Св. Григорій пояснює, слуга з двома талантами був фактично багатшим. Згідно цього пояснення, всі таланти не були рівними. Другий слуга був багатшим, тому що він мав багатство повного знання про теорію і практику. Перший слуга тільки знав про його моральні обов’язки, щоб захоронити чуття і анулюва́ти серйозний гріх. Його практика віри була дефективною, але його серце було добрим, і отже господар йому дав дарунок теорії також, тому що додання́ теорії буде вдосконалювати його практику.

Finally, St. Gregory comes to the consideration of that last, unfortunate servant, who took his talent and buried it in the earth. St. Gregory tells us that this talent represents theory alone, and, unfortunately, this servant is a description of the majority of Christians, because they know the teaching of the Church, they recognize their obligations according to their state in life, but they do not practice their faith. The theory is not fruitful. We should note that this servant knew the character of his master very well, but his good knowledge did not lead to an appropriate action. In the end, the master commands that the talent be taken away from that servant and given to the one who has five talents. And why to him, and not to the one who had the two talents? Because, St. Gregory explains, the servant with the two talents was actually richer. According to this interpretation, not all the talents are equal. The second servant was richer, because he had the wealth of the full knowledge concerning theory and practice. The first servant only knew about his moral obligations to guard his senses and avoid serious sin. His practice of the faith was deficient, but his heart was good, and therefore, the master gives him the gift of the theory as well, because the addition of the theory would perfect his practice.