Послання
до Римлян є дуже важливим для нас, тому що воно виявляє глибоку антропологію
Святого Апостола Павла. Дійсно, особливо у сьомому розділі, ми знайдемо
пояснення цієї антропології, бо він відповідає на питання "що є людина?"
і "що є її частинами?" Ці дуже фундаментальні питання для
нас, тому що ми потребуємо розуміти нашу духовну комплекцію, щоб співпрацювати
з благодаттю Господньою у зціленні нашої природи. Це оздоровлення починається з
розуміння, бо коли ми розуміємо нашу природу у всіх її частинах, ми можемо
допомагати у нашому зціленні. Хоча Святий Апостол каже про його антропологію у
великих дета́лях сьомого розділу цього послання, вже у сьогоднішньому читанні,
він починає описувати це важливе навчання. У цьому читанні, ми знайдемо цей
вірш- "Бо коли погани, що не мають закону, з природи виконують те, що
законне, вони, не мавши закону, самі собі закон; вони виявляють діло закону,
написане в їхніх серцях, як свідчить їм їхнє сумління і думки, то засуджуючи
їх, то оправдуючи,-- в день, коли Бог, згідно з моєю Євангелією, судитиме тайні
вчи́нки людей через Ісуса Христа." Цей вірш вже показує те, що його
Апостол буде пояснений більш повністю у сьомому розділі. Просто, Апостол каже
те, що людський розум має дві частини- вищу і нижчу. Тут вищий розум
називається "сумлінням," але нижчий розум називається
"думками." Вищий розум є описаним як місце упорядкованого свідчення,
але нижчий розум є описаним неначе турботний, хаотичний базар, в якому думки,
постійно сварячись, засуджують або оправдують людську душу.
The Letter to the Romans is very important for
us, because it reveals the deep anthropology of the Holy Apostle Paul. Indeed,
especially in the seventh chapter, we find an explanation of this anthropology,
since he answers the question, "what is the human being?" and
"what are its parts?" These are fundamental questions for us, because
we need to understand our spiritual constitution, in order to assist the grace
of the Lord in the healing of our nature.
This healing begins with understanding, since, when we understand our
nature in all its parts, we can help in our healing. Although Saint Paul speaks
about his anthropology in great detail in the seventh chapter of the letter,
already in today's reading, he begins to describe this important teaching. In this
reading, we find this verse: "For when the Gentiles, who do not have the
Law, accomplish by nature what the Law requires, they, not having the Law, are
a law to themselves; they show forth the work of the law, written on their
hearts, as their conscience witnesses to them, and their thoughts, sometimes
condemning them, sometimes approving them, on the day when God, according to my
Gospel, will judge the secret deeds of men through Jesus Christ." This
verse already shows what the Apostle will explain more fully in the seventh
chapter. Simply, the Apostle says that the human mind has two parts: higher and
lower. Here the higher mind is called "the conscience," while the
lower mind is called "thoughts." The higher mind is described as a
place of ordered testimony, but the lower mind is described as if it were a
troubled, chaotic bazaar, in which thoughts, constantly quarreling, accuse or
approve the human soul.
Повернімося
до повні́шого навчання за ясність. У сьомому розділі, Святий Павло каже-
"Отож, знаходжу такий закон, що, коли я хочу робити добро, зло мені
накидається; мені бо милий, за внутрішнього людиною, закон Божий, але я бачу
інший закон у моїх членах, який воює проти закону мого ума і підневолює мене
законові гріха, що в моїх членах." Цей вірш включає дуже важливу ідею,
тому що часто ми бентежимо нашу тотожність нашими думками. Це проблема, яку ми
мусимо поправити, тому що ця фальшива віра є дуже небезпечною і шкідливою. Два
тижні тому, у злученні з концептом навчання Святого Духа, Який приведе нас до
всієї правди, ми роздумували над "річкою" наших думок, без початку і
без кінця --річка, яка тече постійно від сюжету до сюжету без зупинення. Якщо
ми виглядаємо цю річку так, як ми повинні виглядати її, ми пізнаємо те, що
маємо дуже малий контроль над рухом наших думок. Ми мусимо вирішити те, що
хто-небудь, інший, має контроль, або свідомість є неначе річка без контролю.
Обидвома обставинами, ми не є річкою, яка тече у нашому нижчому розумі, бо ми
не можемо бути обидвома річкою і також спостерігачем річки.
Let us turn to the fuller teaching for clarity.
In the seventh chapter, Saint Paul says: "Therefore, I find such a law
that, when I want to do good, evil results instead; for I am delighted in my
inmost being by the law of God, but I see another law in my members, which
fights against the law of my mind and subjects me to the law of sin that is in
my members." This verse includes a very important idea, because often we
confuse our identity with our thoughts. This is а problem, which we must
correct, because this false belief is very dangerous and harmful. Two weeks
ago, in connection with the concept of the teaching of the Holy Spirit, Who
leads us into all truth, we meditated on the "river" of our thoughts,
without beginning and without end-- a river that flows continuously from
subject to subject without pause. If we observe this river as we should observe
it, we recognize that we have very little control over the traffic of our
thoughts. We must conclude that someone else has control, or that consciousness
is like a river without control. In both cases, we are not the river, which
flows through our lower mind, for we cannot be both the river and also the
observer of the river.
Ні, ми
є спостерігачем цієї річки, і дійсно це означає те, що ми не потребуємо бути
зв'язаними її течією, щоб бути ви́краденими. Протилежно, ми потребуємо навчати,
щоб виглядати її у тиші, тому що терпеливістю ми знищуємо наші пристрасті, і у
наших думках, ми особливо боремося проти наших пристрастей. Для цієї причини,
Господь наш Ісус Христос завжди нагадує нам про те, що внутрішнє діло є
важливішим від зовнішнього діла. Він нам каже, наприклад, те, що чоловік, який
чинить чужолож з жінкою у його серці, вже вчи́нив чужолож з нею направду. Наші
думки, ця могутня річка, є полем бо́ю, на якому ми вирішимо нашу долю
Господньою благодаттю. Дійсно, тільки Господь Ісус може мати контроль над
світом наших думок. Тільки Він може мати авторитет над хаотичним базаром наших
спокус. Цей факт знову показує нам величність Ісусової Молитви, бо перш за все,
ми мусимо розуміти те, що Господь є внутрішнім у нас так, як Він нам каже-
"Царство Боже не прийде помітно, і не скажуть, "Ось тут," або
"Там." Бо Божеє Царство всере́дині вас." Отже, прихід царства
Божого у нас починається, коли ми сповідаємо те, що є Господом над нашими
умами.
No, we are the observer of this river, and truly
this means that we do not need to be seized by its flow and carried off. On the
contrary, we need to learn to observe our thoughts in stillness, because it is
by patience that we destroy our passions, and in our thoughts, we especially
fight against our passions. For this reason, our Lord Jesus Christ always
reminds us that the interior deed is more important than the exterior one. He
tells us, for example, that a man, who commits adultery with a woman in his
heart has already committed adultery with her in truth. Our thoughts, this
mighty river, are the battlefield, in which we determine our destiny by the
Lord's grace. Truly, only the Lord Jesus is able to have control over the world
of our thoughts. Only He is able to have authority over the chaotic bazaar of
our temptations. This fact again shows to us the greatness of the Prayer of
Jesus, since, first of all, we must understand that the Lord is within us, just
as He tells us: "the Kingdom of God does not come by observation so that
it can be said, "behold it is here," or "behold, there."
The Kingdom of God is within you." Therefore, the arrival of the Kingdom
of God in us begins, when we confess that there is a Lord over our minds.
Але
Господь над умами не є просто якимось паном. Він Господь Ісус Христос,
співчуттєвий Син Божий, Який прийшов з неба, щоб нам дати милість. Він починає
показувати нам Його милість коли ми сповідаємо Його як Господа, Царя наших умів
і думок. «Господи, Ісусе Христе, Сину Божий, помилуй нас.» Ця молитва була нам
даною церковними отцями, щоб бути цілком вседостатньою молитвою, бо пізнання
Господа Ісуса Христа у наших розумах, контролю́ючи наші хаотичні спокуси і
думки, це початок того, що його ми називаємо «спасінням.»
But the Lord over our minds is not simply some
Lord. He is the Lord Jesus Christ, the compassionate Son of God, Who came from
Heaven to give us mercy. He begins to show us His mercy, when we confess Him as
Lord, the King of our minds and thoughts. “Lord, Jesus Christ, Son of God, have
mercy on us.” This prayer was given to us by the fathers of the Church to be a
completely all-sufficient prayer, since recognition of the Lord Jesus Christ in
our minds, controlling our chaotic temptations and thoughts, this is the
beginning of what we call “salvation.”
No comments:
Post a Comment