БУДУЧИ УПЕРТИМ ПЕРЕД СПОКУСИ: ВІДПОВІДАЮЧИ НА АРГУМЕНТИ АТЕЇСТІВ BEING OBSTINATE IN THE FACE OF TEMPTATION: RESPONDING TO THE ARGUMENTS OF ATHEISTS

 

Брати й сестри у Христі—

Сьогодні, Євангеліє нам каже, що для наших християн спорідненість з Господом Ісусом повинна бути важливішою від усіх інших спорідненостей. Це правда, тому що всі інші споріднености є включеними у нашій спорідненості з Христом, якщо ми є у Христі.  Наша любов до Христа має бути більшою від нашої любови до дружини, родини і ближніх, тому що тільки любов до Христа Бога є всесвітньою і повною. У любові до Христа, ми знайдемо значення любови, бо Його любов до нас є джерелом нашої любови до Нього, і наша любов один до одного є свідченням Божої любови у нас так, як ми співаємо у службі Божій: «Возлюбім один одного, щоб однодумно визнавати Отця і Сина і Святого Духа, Тройцю єдиносущну і нероздільну.» Будьмо уважні до того, що Служба Божа каже: Має бути любов між нами, щоб визнавати Божу правду. Чому це? Тому що життя Бога є любов’ю, бо три божественні Особи живуть у досконалій любові, і Вони запрошують інших безсмертних, але сотворених, осіб, щоб брати участь у Їхньому житті. 

Today, the Gospel tells us that, for us Christians, our relationship with the Lord Jesus should be more important than all other relationships. This is so, because all other relationships are included in our relationship with Christ, if we are in Christ. Our love for Christ has to be greater than our love for wife, family and neighbours, because only love for Christ our God is universal and full.  In love for Christ, we find the meaning of love, since His love for us is the source of our love for Him, and our love for one another is the evidence of God’s love in us, just as we sing in the Divine Liturgy: “Let us love one another, so that with one mind we may profess the Father and the Son and the Holy Spirit, the Trinity one in being and undivided.” Let us be attentive to what the Divine Liturgy says: There has to be love among us, in order for us to confess the truth of God. Why is this? Because the life of God is love, since the three Divine Persons live in perfect love, and they invite other immortal, but created, persons to partake of their life.

Але, як ми знаємо, що Божественна громада трьох Осіб, єдиний Бог, дійсно є, і любить нас? Зрештою, глобальний виклик атеїзму росте день у день. Святий Апостол Петро заповідає нам, що мати рацію для надії, яка є у нас, але занадто часто ми не маємо відповіді для сердитих голосі́в атеїстів, які говорять, що релігія є тільки інтелектуальною в’язницею людського роду, відмовляючи людям прогрес до кращого життя.  Звичайно, це безглуздя, бо сучасна наука є вигадкою християнства, але атеїсти пропону́ють те, що вся релігія нераціональна, тому що немає емпіричного доказу існування Бога. Проте, завжди, атеїсти мають помилковий концепт Бога, бо вони думають, що релігійні люди вірують у Бога, Який належить категорії, яка називається «богами.» Але, Бог є повністю видатни́м над категоріями.  Отже, Він не може пізнатися емпіричним знанням, але Він ще може пізнатися, бо є іншими сорта́ми знання.  Бог є знаним інтуїцією, через спеціальну моду знання, яка називається «вірою.» Людська душа має простий досвід Бога, який примушує розум без посередництва категорій сотворених речей. Це шлях, яким ми мусимо пізнати Бога, тому що ми не можемо очі́кувати невидатни́й доказ видатної істоти так, як ми не очікуємо доказу леопардів у царстві «Рослин.» Єдиний доказ ми можемо очікувати видатної істоти є видатним доказом, бо обмежений не може розуміти безконечности. Це доказ приходить до нас простим почуттям. Це є доказом, хоча не емпіричним, тому що він примушує розум.

But how do we know that the Divine community of three Persons, the One God, truly exists and loves us? After all, the global challenge of atheism grows day by day. The holy Apostle Peter commands us to have a reason for the hope that is in us, but, too often, we do not have an answer to the angry voices of atheists, who say that religion is only the intellectual prison of mankind, denying people progress toward a better life. Of course, this is nonsense, since modern science itself is an invention of Christianity, but they claim that all religion is irrational, because there is no empirical proof for the existence of God. Nevertheless, always, atheists have a wrong concept of God, since they think that religious people believe in a God, who belongs to a category called “gods.” But God is fully transcendent above all categories. Therefore, He cannot be known by empirical knowledge, but can still be known, for there are other kinds of knowledge.  God is known by intuition, through a special mode of knowledge called “faith.” The human soul has a simple experience of God, which compels the intellect without the mediation of the categories of created things. This is the way that we must come to know God, because we cannot expect non-transcendent evidence of transcendent Being, just as we do not expect evidence of leopards in the Kingdom of “Plants.” The only proof we can expect of transcendent Being is transcendent proof, since the finite cannot understand the Infinite. This proof comes to us by direct perception. It is proof, although not empirical, because it compels the intellect.

Атеїсти є без бази, щоб викликати досвід інших людей, бо знання через досвід є особистим. Тож, їх аргумент проти релігійних людей є фундаментально: «Я маю досвід всіх речей, яких людина може мати досвід.» Природно, ця пропозиція є, по суті, недоказовою. Пояснюючи цей аргумент більше, ми бачимо те, що він включає ці два висновків: 1) Мій розум має категорії. 2) Ваш досвід не є включеним у моїх категоріях. І, отже, ваш досвід не правдивий. Це ясно помилкове. Іншими словами, атеїсти є як люди, які мешкають у одній кімнаті будинку, і відкидають існування інших кімнат. Інші люди у будинку не можуть запевняти їх про існування інших кімнат, навіть якщо вони приносять речі з інших кімнат, щоб показати їм.

Правда релігії є показаною через всесвітність релігійного прагнення, бо релігія була базою всіх цивілізацій, тому що людська душа не є задоволена сотвореними істотами, а пра́гне до того, що є видатним над істотами. Кожен з нас має це прагнення,  але не всі люди діють, щоб задовольняти його. Сьогодні, ми згадуємо всіх святих—всіх приятелів Бога через всі віки і періоди історії від сотворення світу аж донині. Вони стають приятелями Бога через їх бажання, щоб задовольняти їхнє найглибше прагнення—прагнення пізнати джерело їхньої істоти. Напочатку, це легко, щоб бути святим. Просто, піднімайте серце до Бога. Але, випробуйте залишати його там. Це не легко, бо світові́ спокуси шукають розділити нас від того, яке буде поповнювати наше прагнення. Щоб бути святим, --це означає бути упертим перед спокусами, щоб залишатися зосередженими на нашій меті, віруючи, хоча ми можливо маємо всю причину, щоб сумніватися, і люблячи, хоча ми можливо маємо всю причину, щоб ненавидіти.

Atheists are without basis to challenge the experience of other people, since knowledge through experience is personal. Therefore, their argument against religious people is fundamentally: “I experience everything that can be experienced.” Naturally, this proposition is per se unprovable. Explaining this argument further, we see that it has these two premises: 1) My mind has categories. 2) Your experience does not fit my categories. And, therefore, your experience cannot be true. This is obviously fallacious. In other words, atheists are like people, who live in only one room of the house, and they deny the existence of the other rooms. Other people in the house cannot convince them of the existence of the other rooms, even if they bring things from the other rooms to show them.  

The truth of religion is shown through the universality of the religious impulse, since religion has been the basis of all civilizations, because the human soul is not satisfied by created things, but longs for that, which is transcendent above all beings. Each of us has this longing, but not all people act, in order to satisfy it. Today, we commemorate all the saints—all the friends of God through all the ages and periods of the history of the world, even until now.  They became friends of God through their desire to satisfy their deepest aspiration—the aspiration to know the source of their being. In the beginning, it is easy to be a saint. Simply lift up your heart to God. But, try to hold it there. This is not so easy, since worldly temptations seek to divide us from that, which will fulfill our longing. To be a saint means to be stubborn in the face of temptation, so as to remain focused on our goal, believing, although we may have every reason to doubt, and loving, even though we may have every reason to hate.