Чеснота поміркованості: відновлення нашої свободи The Virtue of Temperance: Reestablishing Our Freedom

 

Читання Першого послання святого апостола Павла до Коринтян є важким, тому що воно раптово переходить між рі́зними темами. Воно починається з обговорення посту та його цілей, а потім переходить до загального розгляду християнської сексуальної моралі. Сьогодні, оскільки це читання було обрано як засіб підготовки до Великого посту, ми здебільшого стурбовані тим, що в читанні акцентовано увагу на по́сті.

The reading from the First Epistle of the Holy Apostle Paul to the Corinthians is difficult one, because it moves suddenly between different topics. It begins with the discussion of fasting and its purposes and then moves into the general consideration of Christian sexual morality. Today, because this reading has been chosen as a way to prepare for Great Lent, we are concerned mostly with the reading’s emphasis on fasting.

Коринфська громада, з якою листується Павло, прийняла різні гасла, які, на їхню думку, виражають свободу, яку їм дає прийняття Євангелія Христа. Ця свобода Євангелія є наслідком того, що ми не зв’язані Мойсеєвим законом. Тора дуже чітко говорить про те, яку їжу можна їсти, а яку заборонено. Коринфські християни дізналися, що в Христі вся їжа тепер стала для них дозволеною. Крім того, це лише одна конкретна сфера, в якій очевидна їхня нова свобода. Вони зробили свободу Христового Євангелія своєрідною ідеологією, яка призвела до різноманітних зловживань, усі з яких святий Павло намагався розсудливо виправити. Наприклад, коринфська концепція радикальної свободи у Христі призвела до того, що їхні члени шале́но напиваються на бенкетах після Божественної Літургії. Крім того, це призводить до того, що певні члени громади влаштовують серйозну ганьбу іншим членам, відвідуючи бенкети в язичницьких храмах і споживаючи жертви, принесені демонам. Нарешті, це змусило одного члена громади вступити в сексуальний зв’язок зі своєю ма́чухою (дружиною його батька). Святий апостол Павло, як відомо, повинен віддати ана́фемі цього останнього згаданого.

The Corinthian community that Paul is corresponding with has adopted various slogans that they believe express the freedom, which accepting the Gospel of Christ has given to them. This freedom of the Gospel is consequent upon not being bound by the Mosaic Law. The Torah is very explicit concerning the question of what foods may be eaten and what foods are prohibited. The Corinthian Christians have learned that in Christ all foods have now become permissible for them. Further, this is only one particular area in which their new freedom is apparent. They have made the freedom of the Gospel of Christ a kind of ideology, which has led to various abuses, all of which St. Paul has to endeavor to prudently correct. For example, the Corinthian concept of radical freedom in Christ has led to their members getting riotously drunk at the feasts that follow the Divine Liturgy. Further, it leads to certain members of the community giving grave scandal to the other members by attending feasts in pagan temples and eating sacrifices offered to demons. Finally, it led one member of the community to have a sexual affair with his stepmother (his father’s wife). The Holy Apostle Paul famously must anathematize this last-mentioned person.

Коринфська громада створила собі ідола свободи, але вони забули, що свобода у Христі має мету. Свобода, яку пропонує нам Христос, — це свобода вибору добра. Це свобода, якої наші предки до пришестя Христа, навіть ті, хто жив за Законом Мойсея, ніколи не мали. У Христі ми маємо можливість, потенційно, звільнитися від тирані́ї пристрастей, якщо щиро приймаємо благодать Христа і прагнемо бути подібними до Нього в Його чеснотах. Слід особливо наголошувати на чесноті поміркованості, тому що ця свобода (єдина справжня свобода) залежить від прагнення. Якщо ми не зуміємо боротися самі з собою і не перемогти себе, то ми знову потрапимо в рабство. Христос справді звільняє нас, так само, як Він визволив Свій народ від рабства в Єгипті під час Виходу, але, як тоді, так і зараз, існує постійна спокуса повернутися в рабство, коли ми виявляємо, що життя на свободі є важким і часто неприємним. Після виходу з Єгипту люди відчували спрагу в пустелі і думали повернутися в єгипетське рабство, пізніше вони зголодні́ли в пустелі Сін, між Елімом і Сінаєм, і думали про повернення в рабство. Це зразок, який знову і знову зустрічається в Святому Письмі та в житті кожного з нас. Нам легко стати рабами насолод; власне, приємно нам ко́взати під це ярмо рабства. Розглянемо, наприклад, жінку, яка відкриває переваги наявності облікових записів на різних платформах соціальних мереж. Вона дізнає́ться, що це простий спосіб наздогнати друзів і далеких родичів і залишатися на зв’язку з ними в подіях і випробуваннях їхнього повсякденного життя. Вона вважає відчуття зв’язку та спільноти приємним. Не помиляйтеся, використання леді соціальних медіа в цій мірі добре. Соціальні медіа – це інструмент, і вони створені таким чином, щоб ними було приємно користуватися. Тим не менш, жінка виявляє, що з часом соціальні медіа вимагають все більших вкладень часу. Вона заходить на ту чи іншу платформу, і, перш ніж усвідомить це, вона витратила годину або більше, переглядаючи оновлення, опубліковані її близькими. Крім того, час, проведений таким чином, стає все більше приводом для депресії, тривоги та розчарування обставинами її власного життя, тому що вона бачить усі яскраві моменти в житті інших, і починає надаватися порівня́нням і дивуватися самій собі, чому її власне життя не може бути щасливішим і повноціннішим, як життя її друзів у соціальних мережах. Вона використовувала інструмент для своєї вигоди, але, мимоволі, стала рабою цього самого інструменту.

The Corinthian community has made an idol of freedom, but they have forgotten that freedom in Christ has a purpose. The freedom that Christ offers us is the freedom to choose the good. It is a freedom that our ancestors before the coming of Christ, even those who lived under the Law of Moses, never had. In Christ we have the opportunity, potentially, to be free of the tyranny of the passions if we sincerely receive the grace of Christ and strive to be conformed to Him in His virtues. There must be special emphasis on the virtue of temperance, because this freedom (the only true freedom) is dependent on striving. If we fail to struggle against ourselves and vanquish ourselves, then we will fall into slavery once again. Christ really does free us, just as he freed His people from slavery in Egypt at the time of the Exodus, but, then as now, there is constant temptation to return to slavery, when we discover that life in freedom is difficult and often unpleasant. After leaving Egypt, the people became thirsty in the desert and thought of returning to slavery in Egypt, later they became hungry in the Wilderness of Sin, between Elim and Sinai, and they thought about returning to slavery. It is a pattern that occurs again and again in the Scriptures and in the life of each one of us. It is easy for us to become slaves to pleasure; in fact, it is pleasant for us to slide under this yoke of slavery. Let us consider, for example, the lady who discovers the benefits of having accounts on various platforms of social media. She learns that it is an easy way to catch up with friends and distant family and stay connected with them in the events and trials of their daily lives. She finds the sense of connectedness and community to be pleasant. Make no mistake, the lady’s use of social media is good to this extent. Social media are a tool, and they are designed in such a way that they are pleasant to use. Nevertheless, the lady finds that, over time, social media require a greater and greater investment of time. She goes to one platform or another and, before she knows it, she has spent an hour or more scrolling through the updates posted by her loved ones. Further, the time spent in this way becomes more and more an occasion for depression, anxiety and frustration with the circumstances of her own life, because she sees all the highlights in the lives of others, and she begins to indulge in comparisons and wonders to herself why her own life can’t be happier and more fulfilling like the lives of her social media friends. She was using a tool for her benefit, but, unwittingly, she has become enslaved by that very tool.

Так само з усіма приємними речами в нашому житті. Ми повинні постійно проявляти самозречення, розсудливо уникати певних задоволень, які самі по собі цілком добрі й корисні, щоб зберегти нашу свободу — щоб не бути поневоленими нашими власними бажаннями. Їжа є найкращим, по суті, архетипним прикладом. Їжа хороша, але багато хто з нас відчуває, що страждає від наслідків нестриманості в їжі. Це легко перевірити як з медичної, так і з естетичної точки зору. Ми втратили свою свободу, ми потрапили під ярмо рабства чогось, що має нам служити. Те, що має принести нам користь, зрештою зашкодить нам, якщо ми продовжуватимемо цим зловжива́ти. Нам потрібно відновити нашу свободу, терплячи голод, постячи. Таким чином ми показуємо собі, що наша залежність від Бога, а не від їжі, так само як і прагнення до Бога, а не до їжі.

It is just the same with every pleasant thing in our lives. We must constantly exercise self-denial, prudently avoiding certain pleasures that are entirely good and wholesome in themselves, in order to maintain our freedom—in order to not be enslaved by our own desires. Food is the best, in fact, archetypal example. Food is good, but many of us find that we suffer from the results of intemperance in the area of eating. This is easy to verify both medically and aesthetically. We have lost our freedom, we have fallen under the yoke of slavery to something that is supposed to serve us. That which is supposed to benefit us will eventually harm us if we continue to overuse it. We need to re-exert our freedom by enduring hunger, by fasting. In this way, we show to ourselves that our dependence is on God, not on food, just as our longing is for God, not for food.