Якщо ми йдемо за Христом у Його святих, переслідування неминучі If we follow Christ in His saints, persecution is inevitable

 

У сьогоднішньому посланні святий апостол Павло подає власний приклад для наслідування святому Тимофію. Тимофію, у́чневі св. Павла, апостол доручив вести Церкву в Ефесі. Св. Павло написав йому два листи́, щоб підбадьорити його і навчити як виконувати завдання єпископа цього міста. Сьогодні ми почули останні настанови апостола Тимофію. Він говорить йому дві пов’язані речі, які є цінними для нашого життя: по-перше, він наказує Тимофію наслідувати його в його поведінці під час переслідувань; а по-друге, він каже Тимофію, що якщо він вірний Христу, переслідування неминуче. Давайте поміркуємо над кожною з цих точок по порядку.

In the epistle today, the Holy Apostle Paul holds up his own example for the emulation of St. Timothy. Timothy, a student of St. Paul, had been entrusted by the Apostle with leading the Church in Ephesus. St. Paul wrote to him two letters to encourage him and instruct him in his task as bishop of that city. Today, we heard the Apostle’s final instructions to Timothy. He tells him two related things that are valuable for our own lives: first, he commands Timothy to emulate him in his conduct under persecution; and second, he tells Timothy that, if he is faithful to Christ, persecution is inevitable. Let us meditate on each of these points in order.

По-перше, ми повинні зауважити, що сенс першого слова Павла в загальному полягає в тому, що життя святих є для нас прикладом, на який слід наслідувати, відповідно до наших життєвих обставин. Іншими словами, ми наслідуємо святих, але не рабськи, оскільки наш спосіб життя часто зовсім інший, ніж їхній. Натомість ми наслідуємо їхні чесноти, тому що чеснота позачасова, вічна. Чеснота — це єдине, чим ми володіємо і яке переживе нашу смерть. З цієї причини ми маємо постійно піклуватися про те, щоб збага́чуватися цим і задовольнятися достатньою кількістю тих речей, які є лише тимчасовими. Наслідуючи чесноти святих, цілком зрозуміло, ми насправді наслідуємо Христа, тому що Він є чеснотою. Святі — це чоловіки й жінки, як і ми, які показують нам чесноти Христа в конкретних обставинах свого життя. Так само, як існують міріади святих, існують міріади способів життя за Христом; кожен святий показує нам унікальний аспект цієї істини. Слід зазначити, що святий Павло не пропонує Тимофію себе як взірець для наслідування взагалі, але лише в його поведінці під час переслідувань. Це важливе розуміння. Ми можемо мати різні моделі серед святих для різних чеснот. Я можу вирішити, щоб наслідувати святого Христофора в його ревності служіння Богові як істинному Учителю та в його великій любові до того ж Учителя, але в той же час я можу вирішити, щоб наслідувати царя Давида як мій взірець покаяння. В обох випадках я насправді наслідую Христа, Який є сама чеснота, а також Творець кожної чесноти в наших душах.

Firstly, we should note that the meaning of Paul’s first point is, in a general way, that the lives of the saints are examples for us, which should be emulated, according to our life circumstances. In other words, we emulate the saints, but not slavishly, since our way of life is often quite different than theirs. Rather, we emulate their virtues, because virtue is timeless, eternal, everlasting. Virtue is the only thing that we possess, which will survive our death. For this reason, it should be our constant concern to become rich in these things and be content with sufficiency in those things that are merely temporary. In emulating the virtues of the saints, it stands to reason, we are actually emulating Christ, because He is virtue. The saints are men and women like us, who show us the virtues of Christ in the specific circumstances of their lives. In the same way that there are myriads of saints, there are myriads of ways of living according to Christ; each saint shows us a unique aspect of that truth. It should be noted that St. Paul does not propose himself to Timothy as a model for emulation generally, but only in his conduct under persecution. This is an important insight. We may have different models among the saints for different virtues. I may decide to imitate St. Christopher in his zeal for serving God as the true Master and his great love for the same Master, but, at the same time, I may resolve to imitate King David as my model for repentance. In both cases, my emulation is actually of Christ, Who is virtue itself, as well as the Author of every virtue within our souls.

Другий пункт Павла є для нас не менш важливим і нерозривно пов’язаний з першим. Якщо ми вирішимо наслідувати Христа через взірці, дані нам у святих, ми точно зазнаємо переслідувань від світу. Чому це так? Тому що світ є володінням сатани. Коли ми говоримо «світ», ми не маємо на увазі фізичний всесвіт, створений Богом. Ні, радше ми маємо на увазі сферу пристрастей, гріховних нахилів, які є в кожному з нас і які ми успадкували від наших предків. Поки ми підвладні пристрастям, ми належимо до «світу». Сатана — це Світовий Володар, про якого Христос говорить у Євангелії. Цікаво, що в Євангелії від Йоана Христос говорить про Володаря Світу як про вигнаного (скинутого) Животворчими Стражданнями, Смертю та Воскресінням Господа. Це об'єктивно вірно. Христос скинув Володаря Світу з трону, і тепер його армії в паніці відступають. (Нам слід замислитися над тим фактом, що ніщо́ не завдає більшої шкоди, ніж відступаюча армія.) Однак єдиний спосіб, яким цей факт якось вплине на нас особисто, це якщо ми передаємо свою відданість від Сатани до Ісуса. У нашому хрещенні ми дійсно перейшли від панування Сатани до панування Ісуса, але кожного разу, коли ми впадаємо в серйозний гріх, ми знову потрапляємо під контроль колишнього Світового Правителя. Тоді ми повинні покаятися і повернутися під панування Ісуса, нашого доброго Бога, і наше життя у Христі буде відновлено для нас у Тайні Покаяння, Святій Сповіді.

Paul’s second point is equally important to us and is intrinsically bound up with the first. If we resolve to emulate Christ through the models given to us in the saints, it is certainty that we will suffer persecution from the world. Why is this so? Because the world is the domain of Satan. When we say “the world” we do not mean the physical universe that God has created. No, rather, we refer to the domain of the passions, the sinful inclinations that are in all of us, and which we have inherited from our ancestors. As long as we are subject to the passions, we belong to “the world.” Satan is the World-Ruler that Christ speaks about in the Gospel. It is interesting that in the Gospel According to Saint John Christ speaks of the World-Ruler as being cast out (dethroned) by the Lord’s Life-Giving Suffering, Death and Resurrection. This is objectively true. Christ has driven the World-Ruler from the throne and his armies are now retreating in panic. (We should reflect on the fact that nothing does more damage than a retreating army.) Yet, the only way that this fact has any effect on us individually is if we transfer our allegiance from Satan to Jesus. In our baptism we did pass from the dominion of Satan to the dominion of Jesus, but each time that we fall into serious sin we lapse back into the former World-Ruler’s control. Then, we must repent and return to the dominion of Jesus, our good God, and our life in Christ is restored to us in the Mystery of Repentance, Holy Confession.

Господь Ісус попереджає Своїх дванадцятьох апостолів на Тайній Вечері: «Оскільки ви не від світу, тому світ вас ненавидить». Це те саме послання, яке дав нам сьогодні Святий Апостол Павло. Якщо ми щирі у своєму бажанні наслідувати Христа, наслідуючи Його чесноти, взірець для нас святими, тоді світ ненави́дітиме нас і переслі́дуватиме. Ми можемо розраховувати на те, що світ максимально ускладнить наслідування Христа для кожного з нас. Однак, згідно з Божим милосердям у Христі, навіть це приносить нам користь, бо коли чеснота зустрічає опір, вона стає сильнішою. Насправді, щоб рости, їй потрібна опозиція.

The Lord Jesus warns His twelve apostles at the Last Supper: “Because you are not of the world, therefore the world hates you.” This is the same message that the Holy Apostle Paul gave to us today. If we are sincere in our desire to follow Christ by emulating His virtues, modelled for us by the saints, then the world will hate us and persecute us. We can count on the world to make following Christ as difficult as possible for each one of us. Yet, according to the mercy of God in Christ, even this redounds to our advantage, because when virtue meets opposition, it gets stronger. In fact, it needs opposition in order to grow.