Єдність із Жертвою Христа Uniting Ourselves With the Sacrifice of Christ

Це євангельське читання, яке маємо на неділю перед празником Воздвиження Чесного Хреста Господнього, є одним із найкоротших читань у всьому церковному році. Але, водночас, наскільки воно багате змістом. Тут Христос говорить про «піднесеного» Сина Людсько́го. «Піднесення» грецькою мовою означає «жертва». «Піднесення» є коренем слова «анафора», яке ми використовуємо для позначення молитви в самому серці Божественної Літургії, молитви, завдяки якій хліб і вино стають для нас Тілом і Кров’ю Христовими.

This Gospel reading which we have for the Sunday Before the Feast of the Exaltation of the Holy Cross is one of the shortest readings in the entire Church year. Yet, at the same time, how rich it is in meaning. Here Christ speaks about the Son of Man being "lifted up." "Lifting up" in the Greek language means "sacrifice." "Lifting up" is the root of the word "Anaphora," which we use to refer to the prayer at the very heart of the Divine Liturgy, the prayer by which the bread and wine become for us the Body and Blood of the Christ.

Все, що підноситься до Бога, приноситься в жертву. Коли ми говоримо, що щось приноситься в жертву, ми маємо на увазі, що це відкладено виключно для використання Богом. Багато жертв (хоча не всі) у Старому Завіті були знищені вогнем. Саме за допомогою цього вогню ці жертви були символічно повністю розділені; вогонь символізував їхній перехід із цього світу в царство духа.

Whatever is lifted up to God is sacrificed. When we say that something is sacrificed, we mean that it is set aside for the exclusive use of God. Many sacrifices (although not all) in the Old Testament were destroyed by fire. It was by means of this fire that those victims were symbolically totally set apart; the fire symbolized their passage over from this world into the realm of the spirit.

Коли Син Людський підноситься для спасіння світу, Він є прикладом і взірцем для нас. Вірити в Нього, довіряти Йому означає наслідувати Його. Емуляція є доказом любові. Про це говорить нам сам Христос. Він каже: «Якщо любите Мене, зберігайте Мої заповіді». Його заповіді — це Його життя. Зрештою, Його перша заповідь усім нам, Його учням, — «Іди за Мною». Диявол і демони вірять у Бога, звичайно, але вони не люблять Бога. Отже, вони не наслідують Його. З цього ми бачимо, що ідея про те, що все, що нам потрібно зробити, це повірити в Христа, є демонічною. Ні, ми також повинні любити Його, і, люблячи, ми повинні йти за Ним.

When the Son of Man is lifted up for the salvation of the world, He is an example and model to us. Believing in Him, putting our faith in Him, means emulating Him. Emulation is the evidence of love. Christ Himself tells us this. He says, "If you love Me, keep My commandments." His commandments are His life. After all, His first commandment to all of us, His disciples, is, "Follow Me." The Devil and the demons believe in God, to be sure, but they do not love God. So, they do not emulate Him. We can see from this that the idea that all we need to do is put our faith in Christ, all we have to do is believe in Him, is demonic. No, we must love Him too, and loving, we must follow Him.

Христос «піднесений» у жертву. Отже, що для мене означає йти за Христом, наслідувати Його, бути піднесеним? Це означає віддати своє життя. Це означає відмовитися від себе заради любові. Кожен день у нашому житті є тисячі способів зробити це. Ми жертвуємо власною волею як актом любові до Бога кожного разу, коли вирішуємо відвернутися від спокуси й замість цього виконувати волю нашого Отця. Як приклад, ми можемо розглянути той факт, що кожного дня ми маємо багато спокус гніву, досади, розчарування, нетерпіння, образи тощо. Через застосування чеснот мужності та терпеливості ми можемо уникнути цих спокус і пожертвувати власною волею, смиренно підкоряючись волі Отця. Здається, ці спокуси знаходять нас, де б ми не були, навіть за кермо́м наших автомобілів.

Christ is "lifted up" in sacrifice. So, what does it mean for me to follow Christ, emulate Him, in being lifted up? It means to lay down my life. It means to deny myself for the sake of love. Every day of our lives there are a thousand ways to do this very thing. We sacrifice our own will as an act of love for God every time we decide to turn away from temptation and do the will of our Father instead. By way of example, we can consider the fact that, every day, we have many temptations to anger, annoyance, frustration, impatience, resentment and the like. Through the exercise of the virtues of fortitude and patience, we can avoid these temptations and sacrifice our own wills, humbly submitting to the will of the Father. These temptations seem to find us, wherever we are, even behind the steering wheels of our cars. 

З іншого боку, однак, є багато спокус, що приходять до нас щодня і від задоволення. Ми повинні протистояти цим спокусам, виявляючи чесноту поміркованості. Насправді, гнів і нетерпіння набагато менш небезпечні, тому що те, що їх викликає в нас, неприємне і ненави́сне для нас. З іншого боку, спокуси, що суперечать чесноті поміркованості, походять від речей, які приносять задоволення. З цієї причини ми маємо постійно бути насторожі, вишу́куючи можливості проявити чесноту поміркованості. Їжа та напої постійно дають нам різноманітні такі можливості, але також і відпочинок. Слово Господа Ісуса, безперечно, є правдивим: «Хто вірний у малому, той буде вірний і в великому». Коли ми часто жертвуємо задоволеннями в нашому житті, ми зміцнюємо чесноту поміркованості в собі, ніби це м’яз. Таким чином, ми стаємо більш здатними протистояти більшим спокусам, коли вони виникають.

On the other hand, however, there are many temptations that come to us every day from pleasure too. These temptations we must resist through the exercise of the virtue of temperance. Really, anger and impatience are far less dangerous, because the things that elicit them in us are unpleasant and hateful to us. Temptations contrary to the virtue of temperance on the other hand come from things that are pleasurable and enjoyable. For this reason, we have to be continually on guard, hunting for opportunities to exercise the virtue of temperance. Food and drink continually furnish us with a variety of such opportunities, but so too does rest. The Lord Jesus' dictum is certainly true: "He who is faithful in little will also be faithful in much." When we make frequent sacrifices of the pleasures in our lives, we strengthen the virtue of temperance within us, as if it were a muscle. Thus, we become more able to resist greater temptations when they arise.