Що намагаються зробити демони? What Are the Demons Trying to Do?

 

Демони прагнуть спонукати людей знищити один одного, а потім самих себе

Demons Seek to Induce Human Beings to Destroy One Another, Then Themselves

Нам не слід залишати без уваги кінцеві цілі демонів у нашому житті. У цьому євангельському читанні ми чули, що демон часто кидає одержимого хлопчика у вогонь і воду, намагаючись його знищити. Звичайно, в найпростішому сенсі демони завжди прагнуть нас знищити. Ми говорили про те, що духовний сенс уривка про вогонь і воду показує нам запальні́ й пожадливі пристрасті, які тя́гнуть нас до гріха або через гнів, або через насолоду. Проте демонічний план проти нас набагато складніший, і ми повинні витратити деякий час на його роздуми.

We should not be ignorant of the ultimate aims of the demons in our lives. In this Gospel reading, we heard that the demon frequently throws the possessed boy into fire and into water trying to destroy him. Of course, in the simplest sense, the demons are always aiming to destroy us. We have talked about the fact that the spiritual sense of the passage concerning the fire and the water shows to us the irascible and concupiscible passions that draw us towards sin either through anger or through pleasure. However, the demonic plan against us is far more intricate and we must spend some time meditating on the whole of it.

Перш за все, ми повинні розпочати з того, що кінцева мета демонічної змови проти нас — довести́ нас до вбивства та самогубства, духовно і, якщо можливо, фізично. Іншими словами, мета демонів — підштовхну́ти людство до ситуації остаточного нерозкаяння, коли ми фізично вмираємо у грісі без покаяння. Тим часом, намагаючись направити кожного з нас до цієї мети, вони також намагатимуться зробити нас знаряддям знищення інших через духовне вбивство (введення інших до серйозного гріха), і, можливо, зробити нас також знаряддям фізичного знищення інших. Їхній план для нас простий, але хитрий і заплутаний у викона́нні.

First of all, we should begin by saying that the ultimate aim of the demonic conspiracy against us is to drive us to murder and suicide, spiritually, and, if possible, physically. In other words, the purpose of the demons is to drive mankind towards a situation of final impenitence, in which we physically die in sin without repentance. In the meantime, as they try to channel each and every one of us towards that goal, they will also try to make us instruments in the destruction of others through spiritual murder (leading others into serious sin), and, in possible, make us the instruments of the physical destruction of others as well. Their plan for us is simple, and yet cunning and intricate in its execution.

Антилюдська ідеологія, демонічна за походженням, має ті самі цілі

An Anti-Human Ideology, Demonic in Origin, Has the Same Goals

Подібно до того, як ми можемо спостерігати ці зразки в історії Божого святого народу, яка відкривається нам на сторінках Біблії, ми також можемо побачити ті самі зразки, що відтворюються в історії людства. Багато хто вважає, що історія людства наближається до кінця через величезні потрясіння, які ми спостерігаємо навколо себе як у природі, так і в культурі. Вони можуть не помилятися. Посвячення Росії Непорочному Серцю Марії минулої п’ятниці, у свято Благовіщення Пресвятої Богородиці, нагадує нам про явно демонічне походження марксистської ідеології. Це антилюдська система, тому що в її основі лежить заздрість і ненависть, і вона спрямовує всіх людей, які опиняться в її сітях, до того самого знищення у вбивствах і самогубствах. Добре задокументовано той факт, що, незважаючи на те, що діалектичний матеріалізм є офіційно атеїстичним рухом, його засновником і основним автором був не атеїст, а сатаніст, весь поетичний корпус якого зосереджений на уя́вленні про помсту своєму Творцю. Протягом усього свого дорослого життя Маркс часто медитував, знову і знову повторюючи слова́ демонів Мефістофеля з «Доктора Фауста» Гете: «Все, що існує, заслуговує на знищення».

Just as we can observe these patterns in the history of God's holy people, which is revealed to us in the pages of the Bible, we can also see the same patterns played out in human history. Many believe that human history is coming to an end, because of the tremendous upheavals that we observe around us both in nature and in culture. They may not be wrong. The consecration of Russia to the Immaculate Heart of Mary last Friday, the Feast of the Annunciation of the Most Holy Mother of God, reminds us of the manifestly demonic origin of the Marxist ideology. It is an anti-human system, because it has its basis in envy and hatred, and funnels all the human beings caught up in its nets towards that same destruction in murder and suicide. The fact is well-documented that, even though the dialectical materialism is an officially atheist movement, its founder and primary author was not an atheist, but a Satanist, whose whole corpus of poetry is centered on the notion of taking vengeance on his Creator. Throughout his adult life, Marx would often meditate, repeating again and again the words of demons Mephistopheles from Goethe's Doctor Faustus, "Everything that exists deserves destruction." 

Оскільки людський розум любить послідовність і логіку, ми можемо легко стати запаморочливо дезорієнтованими через очевидну непослідовність тієї ж ідеології, яка, наприклад, відля́кувала і карала гомосексуалізм у Радянському Союзі, але заохочує та прославляє його в краї́нах сучасного Заходу. Проблема в тому, що послідовність шукають не в тому місці. Заздрість і ненависть в обох прикладах є послідовними, хоча деталі політики непослідовні, тому що ідеологія, будучи антилюдською, постійно шукає клин, щоб розділити людей один проти одного, щоб вони знищили один одного.

Because the human mind loves consistency and logic, we can easily become dizzyingly disoriented by the apparent inconsistency of the same ideology that, for example, discouraged and punished homosexuality in the Soviet Union, but encourages and glorifies it in the countries of the contemporary West. The problem is that the consistency is being sought in the wrong place. The envy and hatred in both examples are consistent, even though the details of policy are inconsistent, because the ideology, being anti-human, is constantly seeking a wedge to divide human beings against one another, so that they will destroy one another. 

Гріхи, що тягнуть за собою деградацію людської природи, мають на меті викликати ненависть до себе та інших

Sins that Involve the Degradation of Human Nature Are Aimed at Inducing Hatred of Self and Others

Демонічні сили у Всесвіті дуже часто прагнуть розпалити найнижчі інстинкти та бажання людей. Таким чином, деградація, яка пов’язана з підкоренням цього бажання, призведе до ненависті до себе та інших, які є співучасниками тих самих принизливих дій. Прикладів цього в сучасній культурі багато. Молодий чоловік, який з часом переконується через постійні й послідовні демонічні навіювання, що він насправді жінка, змушений тим самим демонічним навіюванням все більше і більше відповідати цьому ментальному образу у фізичній сфері. Він приймає одяг і звички жінки. Він приймає гормональну терапію, щоб змінити хімічний склад свого тіла, щоб воно розвивало жіночі риси. Нарешті, він може вирішити понівечити себе, щоб його тіло було схоже на тіло жінки. Проте, коли нічого з цього не веде до миру та самоприйняття, ані прийняття з боку оточуючих, демонам легко переконати його покінчити життя самогубством. Подібним чином інший молодий чоловік, який став залежним від використання інтернет-порнографії, починає зневажати себе через свою слабкість і зневажати жінок, яких він вважає своїми спокусницями. Звідти демони будуть лише прагнути поступово, повільно, якщо необхідно, посилювати деградацію свого стану все більш і більш руйнівни́ми звичками, на які з часом йому буде все легше і легше погодитися.

The demonic forces in the universe very frequently seek to inflame the basest instincts and desires in human beings. Thus, the degradation that is involved in succumbing to those desires will lead to hatred of oneself and others, who are accomplices in the same degrading acts. Examples of this in contemporary culture are multiplied. A young man, who is convinced over time by constant and consistent demonic suggestion that he is actually a woman is driven by the same demonic suggestion to conform to that mental image more and more in the physical realm. He adopts the garments and habits of a female. He takes hormone therapy to change his body's chemistry, so that it will develop feminine characteristics. Finally, he may decide to have himself mutilated, so that his body will resemble a female's. Yet, when none of this leads to peace and self-acceptance, nor acceptance from those around him, the demons easily convince him to commit suicide. In a similar way, a different young man, who has become addicted to the use of internet pornography, begins to despise himself for his weakness and to despise the women, whom he sees as his tempters. From there, the demons will only seek to increase by degrees, slowly if necessary, the degradation of his state by more and more destructive habits, to which it will become easier and easier for him to consent over time. 

Такої ж природи є залежність від наркотиків і а́лкоголю, а також розлади харчово́ї поведінки. Вони починаються і підтримуються демонічним навіюванням. Вони спрямовані на деградацію людської природи, щоб людина ненавиділа себе та інших і, оптимально, покінчила життя самогубством.

Addictions to drugs and alcohol, as well as eating disorders, are of the same nature. They are begun and sustained by demonic suggestion. They are aimed at the degradation of human nature, so that the human being will hate himself and others and, optimally, commit suicide.

Будьте на сторожі демонічного навіювання

Be On Guard Against Demonic Suggestion

Ми повинні остерігатися демонічного навіювання не тільки в собі, а й у тих, хто нас оточує. Коли ми бачимо, що інші страждають від ударів цього навіювання, ми повинні прагнути їм допомогти. Заздрість і ненависть завжди є озна́ками цієї діяльності.

We must be on guard against demonic suggestion not just in ourselves but in those around us. When we see others suffering under the blows of this suggestion, we must seek to help them. Envy and hatred are always signs of that activity.

Ті, хто страждає під владою демонічного обману, повинні мати місце в наших щоденних молитвах. Таким же чином ми повинні прагнути звільнитися від демонічного впливу через молитву, використання святої води та святих предметів і читання Біблії. Ми повинні вихо́вувати в собі справжню, довірливу і люблячу відданість Пресвятій Богородиці, бо Бог дав їй безмежну силу в сфері благодаті, щоб принизити ворогів Божих і вигнати їх. Ось чому старослов’янський текст Гімну Акафіста у вступно́му Кондаку згадує її словом Воєвода. Ви більше ніде не знайдете це, зазвичай, чоловіче слово, вживане для жінки.

Those who are suffering under the power of demonic deception should have a place in our daily prayers. In the same way, we should seek to liberate ourselves from demonic influence through prayer, the use of holy water and holy objects and the reading of the Bible. We should cultivate within ourselves a real, trusting and loving devotion to the Most Holy Mother of God, because God has given her infinite power in the realm of grace to humiliate the enemies of God and put them to flight. This is the reason why the Old Slavonic text of the Akafist Hymn, in the opening Kontakion, refers to her with the word Voyevoda (Warlord). You will not find this usually masculine word being used of a woman anywhere else.

 

Форми паралічу, до яких ми повинні бути уважними The Forms of Paralysis To Which We Must Be Attentive

Ми знаємо, що тема паралічу є важливою в контексті Євангелія, оскільки це одна з біблійних метафор гріха. Речі, якими матеріально страждають люди, репрезентують, згідно з тлумаченнями Отців Церкви, те, чим страждає людство духовно: рабство в грісі. Приклад паралічу дуже специфічний, тому що він показує нам, що гріх заважає здатності рухатися значущим чином. Це перешкоджає здатності досягати єднання з Богом, метою нашого творіння.

We know that the theme of paralysis is important in the context of the Gospels, because it is one of the Scriptural metaphors for sin. The things that afflict mankind materially are accepted, according to the interpretations of the Fathers of the Church, to represent the thing that afflicts mankind spiritually: slavery in sin. The example of paralysis is very particular, because it shows us that sin impedes are ability to move in a meaningful way. It impedes are ability to make progress towards union with God, the purpose of our creation.

Оскільки нам таким чином заважають вільно пересуватися, нам корисно поцікавитися Святим Письмом і Традицією щодо конкретних видів паралічу, які вражають нас. Зрештою, безсумнівно, правда, що, хоча всякий гріх заважає нам, не кожен гріх заважає нам досягти нашої мети однаково. Ні, радше, ми повинні визначити конкретні гріхи, які найбільше заважають нам у цьому житті, і працювати під час Великого посту, щоб усунути їх разом із пристрастями, які їх підтримують. На щастя, безперервний приспів Великого посту, Молитва святого Єфрема Сиріянина, є великою підмогою в цій сфері, оскільки в ній чітко названі гріхи, які є нашими великими пастками в цьому житті. Корисно поміркувати про те, як кожен із цих гріхів, які визначає молитва, відіграє роль у нашому житті, щоб ми могли попросити Бога за Його допомогу в очищенні цих конкретних сферах.

Being that we are thus impeded from free movement, it is useful for us to inquire of the Scriptures and Tradition regarding the particular kinds of paralysis that afflict us. After all, it is certainly true that, while all sin impedes us, not all sin impedes us from our goal equally. No, rather, we must identify the particular sins that impede us the most in this life and work during the Great Fast to eliminate them along with the passions that support them. Fortunately, the continuous refrain of the Great Fast, the Prayer of Saint Ephrem the Syrian, is a great help in this area, because it names the sins explicitly, which are our great pitfalls in this life. It is useful to meditate on how each of these sins, which the prayer identifies plays a part in our life, so that we can ask God for His help in purifying those particular areas.

У молитві преподобного Єфрема Сирійського виділяються такі гріхи, як особливе занепокоєння в людському житті загалом: лінивість, недбайливість, властолюбіє й пустомовство. Разом вони утворюють стислий опис усіх восьми пристрастей. Отже, слід поміркувати над кожним із них окремо, а також поглянути на чесноту, якою протиставляє їм святий Єфрем.

The Prayer of Saint Ephrem the Syrian identifies the following sins as being special areas of concern in human life generally: indifference, discouragement, lust for power and idle chatter. Together they form a shorthand description of the entirety of the eight passions. Thus, it behooves us to meditate on each of them individually, as well as to look at the virtue to which Saint Ephrem opposes them.

Насамперед – лінивство. Це український переклад грецького терміну «ацедія», який означає загальну відсутність цікавості та бажання до спасіння, яке обіцяє Бог, а також речей, які сприяють цьому спасiнню. Людина, яка бореться з ацедією, має великі труднощі з рішенням помолитися, читати Святе Письмо чи навіть піти до церкви. Ацедія спостерігається як велика млявість під час молитви, яка відразу відходить, коли людина звертає увагу на щось інше. Незважаючи на те, що ацедія є духовним гнобленням, це все одно гріх, тому що людина мусить пройти через цей гніт і змусити себе робити те, чого вимагає любов.

First of all, there is indifference. This is the English translation for the Greek term acedia, which is used to describe a generalized lack of interest in and desire for the salvation that God promises, as well as the things that conduce to that salvation. A person who struggles with acedia has great difficulty deciding to pray, read the Scriptures or even go to the church. Acedia is observed as a great sluggishness at the time of prayer, which immediately departs when the person turns his attention to something else. Despite the fact that acedia is a spiritual oppression, it is still a sin, because a human being must plough through that oppression and force himself to do what love requires.

По-друге, є недбайливість або знеохення. Цей порок суперечить чесноті відваги або мужності. Таким чином, знеохочені віддають себе смутку, гніву і страху. Знову ж таки, на цьому прикладі ми бачимо, що, хоча смуток не є добровільним, підданість йому є. Смутку, гніву та страху потрібно протистояти в наших думках так само, як цьому відчуттю тупості, млявості та нудьги потрібно протистояти в наших молитвах. Ліком від пороку знеохочення є мужність, особливо терпеливість, яка є чеснотою, завдяки якій ми охоче терпимо необхідні випробування. Відповідно до цього визначення, ми повинні пам’ятати, що Бог визначає те, що необхідно, а не ми.

Secondly, there is discouragement. As the name implies, this vice is contrary to the virtue of courage or fortitude. Thus, the discouraged give themselves over to sadness, anger and fear. Again, we see in this example that, while sadness is not voluntary, giving into it is. Sadness, anger and fear must be resisted in our thoughts just as that sense of dullness, sluggishness and ennui must be resisted in our prayers. The remedy for the vice of discouragement is the virtue of fortitude, most especially patience, which is the virtue by which we willingly suffer necessary trials. In accordance with that definition, we must remember that God determines what is necessary, not us.

По-третє, ми підходимо до пороку, який у молитві преподобного Єфрема іменується «властолюбіє». Це загальний термін молитви, що охоплює як пристрасті гордості, так і марнославства. Завдяки цьому пороку ми постійно намагаємося зробити себе центром існування. Таким чином, всупереч чесноті лагідності, ми постійно дозволяємо собі розчаруватися і гніватися на обставини, які не контролюються нами, замість того, щоб приймати їх як волю Бога щодо нас. Крім того, всупереч чесноті смирення, ми постійно намагаємося осягнути життєвий статус, який вищий або нижчий, ніж той, який бажає нам Бог. Таким чином, ми можемо схильні перебільшувати свої досягнення, розширювати свої прерогативи або привласнювати собі привілеї, які не належать нам по справедливості. Ліком від цього пороку є вищезгадані чесноти лагідності та смирення.

Thirdly, we come to the vice that the Prayer of Saint Ephrem the Syrian refers to as “lust for power.” This is the prayer’s blanket term covering both the passions of pride and vanity. By this vice, we continually try to make ourselves the center of existence. Thus, contrary to the virtue of meekness, we continually allow ourselves to be frustrated and angry at circumstances that are beyond our control, rather than accepting them as the will of God for us. Also, contrary to the virtue of humility, we continually try to grasp a status in life, which is higher or lower than that willed for us by God. Thus, we may tend to exaggerate our accomplishments, expand our prerogatives or arrogate privileges to ourselves, which do not belong to us in justice. The remedy for this vice is the aforementioned virtues of meekness and humility.

Нарешті, є порок, який у молитві іменується як «пустомовство». Мається на увазі використання мовлення, яке порушує чесноту справедливості, насамперед через плітки, наклеп і зневагу. Цей порок є серйозною проблемою, оскільки, як і всі гріхи проти чесноти справедливості, він породжує об’єктивний борг, який необхідно повернути. Найпростіший гріх проти справедливості — крадіжка — це приклад. Якщо я вкраду в когось двадцять доларів, я винен цій людині рівно двадцять доларів, не більше і не менше. Доки я повинен цій людині? Поки я не віддам борг. Тепер, у випадку «пустомовства», якщо я завдаю шкоди чи знищу чиюсь репутацію, повагу в очах інших тощо, я справді позбавив цю людину того, на що вона має право по справедливості. Але як у такому разі повернути борг? Таким чином, ми бачимо, наскільки шкідливою може бути пустомовство для нас самих і для інших. Замість того, щоб таким чином розсіювати свою енергію, ми повинні зверну́ти свою внутрішню увагу на тишу та молитву. Насправді, молитва протиставляє цьому пороку чесноту цілісності буття, оскільки ця цілісність є відповіддю на розсіяння, викликане пороком. Нас не повинно бентежити той факт, що в деяких варіантах молитви цей термін перекладається як «цнотли́вість» або «чистота». Перекладачі просто мають справу з сирійським терміном, що лежить в основі грецького слова «енкрате́я», що дійсно може означати цнотливість і чистоту, але позначає щось набагато ширше, а саме внутрішню силу та здоров’я.

Lastly, there is the vice, which the prayer refers to as “idle chatter.” The word literally means “empty talking.” This refers to the use of speech, which violates the virtue of justice primarily through the vices of gossip, calumny and detraction. This vice is a serious problem, because, like all sins against the virtue of justice, it creates an objective debt, which must be repaid. The simplest, most straightforward sin against justice, theft, provides an example. If I steal twenty dollars from someone, I owe that person exactly twenty dollars, no more and no less. Until when do I owe that person? Until I repay the debt. Now, in the case of “idle chatter,” if I harm or destroy someone’s reputation, esteem in the eyes of others, etc. I have indeed deprived that person of something that he or she has a right to in justice. But, in that case, how do I repay the debt? Thus, we can see how harmful idle chatter can be to ourselves and to others. Rather than dissipating our energy in this way, we should turn our interior attention to silence and prayer. In fact, the prayer opposes to this vice the virtue of integrity or wholeness of being, because that wholeness is the answer to the dissipation caused by the vice. We should not be confused by the fact that the term is translated as “chastity” or “purity” in some versions of the prayer. The translators are simply dealing with the Syriac term underlying the Greek word “enkrateia,” which can indeed mean chastity and purity, but denotes something far more expansive, namely an interior strength and wellness.

Це ті конкретні форми паралічу, на які звертає нашу увагу Молитва святого Єфрема Сирійського під час тижнів Великого посту. Кожному з нас було б вигідно щодня перевіряти себе в цих пунктах.

These are the particular forms of paralysis to which the Prayer of Saint Ephrem the Syrian calls our attention during the weeks of the Great Fast. It would be profitable for each of us to examine ourselves on these points every day.