Бенкет, на який запрошують багатьох The Banquet To Which Many Are Invited

 

"Вийдіть на вулиці та провулки міста та введіть бідних, каліків, кульгавих та сліпих". Це слова, якими господар звертається до свого слуги, наказавши йому заповнити місця, позбавлені тим, кого спочатку запросили. Якщо ми вивчаємо ці слова і ретельно обмірковуємо їх, ми помічаємо кілька речей, які мають для нас духовну користь, пробираючись через перипетії цього світу до Царства Небесного.

"Go out into the streets and lanes of the city, and bring in the poor, and the maimed, the lame, and the blind." These are the words, which the householder addresses to his servant, instructing him to fill the places forfeited by those, who were originally invited. If we study these words and ponder them carefully, we notice several things that are of spiritual benefit to us, as we make our way through the vicissitudes of this world towards the Kingdom of Heaven.

Перш за все, ми помічаємо, що слузі наказано виходити на вулиці та провулки міста. Його метою є місто, насамперед. Декілька тижнів тому ми зазначали, що урбанізація в Біблії зазвичай асоціюється з гріхом. Місто часто зображають як гріховне місце, де відносна легкість життя людей (на відміну від тяжкої праці, необхідної для проживання в заміськи́х місцях) змушує їх охоплювати марні розваги, поклоніння ідолам та різні форми сексуальної аморальності. Господар дому скеровує слугу піти у грішний світ і привести людей звідти на бенкет Царства Небесного. Насправді він не лише наказав слузі поїхати до міста. Він скеровує його піти ГЛИБОКО в місто. Це сенс конкретної згадки про вулиці та провулки. Вулиці - це головні артерії міста, що з’єднують одну його частину з іншими частинами, але провулки - це лише бічні вулиці, по яких ходять лише ті, хто живе в тому чи іншому конкретному районі. Ви йдете по провулку, щоб дістатися до певної групи помешкань, і там провулок закінчується без виходу в інший бік.

First of all, we notice that the servant is instructed to go into the streets and lanes of the city. His goal is the city, first of all. We noted some weeks ago that urbanization in the Bible is usually associated with sin. The city is often depicted as a sinful place, where the people's relative ease of life (as opposed to the toil necessary for living in country places) leads them to embrace vain amusements, the worship of idols and various forms of sexual immorality. The householder here directs the servant to go into the sinful world and bring people from there into the banquet of the Kingdom of Heaven. In fact, not only does he direct the servant to go into the city. He directs him to go DEEP into the city. This is the meaning of the specific mention of streets and lanes. The streets are the main arteries of the city, connecting one part of it to other parts, but lanes are merely the side streets that are trodden only by those who live in this or that particular neighborhood. You follow a lane to get to a specific group of dwellings, and there the lane terminates with no outlet to any other way.

Таким чином, ми бачимо образ турботи Господа про всіх нас, хто живе серед цього грішного світу. Він скеровує Свого ангела зібрати всіх нас у Своє Царство, незалежно від того, наскільки глибоко в «місті» ми живемо. Його ангелові наказано йти по кожній вулиці та досліджувати кожен глухий кут у по́шуках нас, приводити нас до бенкету.

Thus, we see the image of the Lord's concern for all of us, who live in the midst of this sinful world. He directs His angel to gather all of us into His Kingdom, no matter how deep in the "city" we live. His angel is instructed to follow every street and explore every dead end in search of us, to bring us to the banquet.

Але давайте подивимось на те, як нас описує ця притча. Слузі наказується розшукати чотири групи людей і привести їх на бенкет: бідних, покалічених, кульгавих і сліпих. Якщо ми уважніше розглянемо цю групу, то побачимо, що вона складається з двох менших груп. Усі чотири групи мають дефекти, але перші дві групи не мають дефектів, які заважають їх просуванню до Небесного Царства. Бідні мобільні. Вони навіть можуть працювати. Їм потрібно лише показати напрямок до Царства, щоб вони прибули. Так само каліки також мобільні. На відміну від бідних, вони не можуть працювати, але їм також потрібно лише слідувати вказівкам, щоб прибути на бенкет. На відміну від них, дві останні групи потребують транспортування. Кульгаві так називаються, бо вони не можуть ходити. Незважаючи на те, що вони можуть бачити напрямок, у якому вони повинні йти, вони не мають засобів рухатися. Слуга повинен буде забезпечити їх транспортним засобом (наприклад, вагоном). Подібним чином, сліпі дуже здатні пройти зі свого житла до бенкету, але вони не бачать напрямку, в якому повинні йти. Їм теж потрібно їхати на бенкет.

But let's look at the way we are described in this parable. The servant is commanded to seek out four groups of people and bring them to the banquet: the poor, the maimed, the lame and the blind. If we take a closer look at this group, we can see that it is comprised of two smaller groups. All four groups have defects, but the first two groups do not have defects that impede their progress towards the Heavenly Kingdom. The poor are mobile. They can even work. They only need to be shown the direction to Kingdom, in order for them to arrive. Similarly, the maimed also are mobile. Unlike the poor, they cannot work, but they too need only follow directions to arrive at the banquet. By contrast, the two last groups require conveyance. The lame are so called, because they cannot walk. Even though they can see the direction in which they must go, they have no means to go. The servant is going to have to provide them with a conveyance (a wagon, for example). Similarly, the blind are perfectly capable of walking from their dwellings to banquet, but they cannot see the direction in which they must go. They too need to ride to the banquet.

У різні періоди нашого життя ми схожі на кожну з цих чотирьох груп. Бог дбає про нас у всіх цих умовах, і Він хоче, щоб ми прибули на бенкет. У деяких випадках ми бідні чеснотами, необхідними для досягнення вічного життя. Ми повинні йти в напрямку, який нам показує Святе Письмо і Традиція. В інший час, нас калічить відсутність однієї конкретної чесноти, проте її відсутність не заважає нам прогресувати. Ми повинні прийняти тверді, конкретні рішення, щоб практикувати цю чесноту і продовжувати із завзяттям прогресувати до нашої мети.

At various times in our lives, we are like each of these four groups. God has care for us in all these conditions, and He wants us to arrive at the banquet. In some cases, we are poor in the virtues that are necessary for us to attain everlasting life. We must go in the direction that Scripture and Tradition show to us. At other times, we are maimed by the absence of one, particular virtue, yet its absence does not stop us from making progress. We must make strong, specific resolutions to practice that virtue and continue with zeal to progress towards our goal.

Однак в інший час ми отримуємо кульгавість через те, що ми втратили чесноту любови через серйозний гріх. Ми все ще можемо побачити напрямок, у якому ми маємо йти, тому що ми все ще маємо віру, але нам потрібно буде "проїхати" до бенкету Небесного Царства за допомогою транспорту Таїнства покаяння, оскільки через нього ми можемо отримати розгрішення і відновлення любови, яка є життям Бога.

At other times, however, we are rendered lame by the fact that we have lost the life of charity through serious sin. We can still see the direction that we must go in, because we still have faith, but we will need to "ride" to the banquet of the Heavenly Kingdom by means of the conveyance of the Mystery of Repentance, since through it we can receive absolution and recovery the virtue of charity, which is the life of God.

Нарешті, бувають випадки, коли ми страждаємо від великих сумнівів. Можливо, цей сумнів навіть ви́кликаний діями наших ворогів, демонів. Наша віра настільки слабка, що ми насправді не знаємо, яким шляхом піти. І тут так, як сліпі, ми повинні їхати до Небесного Царства, транспортом навчання і таїнства Церкви. Наші сумніви потрібно розвіяти Словом Божим, а наші душі зміцнити духовною їжею, яка надається нам в таїнствах Церкви.

Finally, there are times in which we suffer great doubt. Perhaps that doubt is even instigated by the actions of our enemies, the demons. Our faith is so weak that we do not really know which way to go. Here too, just like the blind, we must ride to the Heavenly Kingdom by means of the conveyance of the Church's teachings and sacraments. Our doubts need to be dispelled by the Word of God, and our souls must be strengthened by the spiritual food, which is provided to us in the Church's sacraments.

Існує цілком реальний сенс, коли кожен із нас є членом усіх цих груп одночасно, але більшою чи меншою мірою. Давайте продовжуватимемо рухатись до своєї мети, вічного життя у Царстві Небесному, і давайте будемо часто користуватися транспортами, які Христос дав нам привести туди.

There is a very real sense in which each one of us is a member of all these groups at once, but to a greater or lesser extent. Let us keep moving toward our goal, everlasting life in the Kingdom of Heaven, and let us make frequent use of the conveyances that Christ has given to bring us there.