Я вірю! Допоможіть моєму невір’ю! /I Do Believe! Help My Unbelief!

Щоразу, коли ми читаємо Євангеліє, ми хочемо намагатися увійти в оповідання та епізоди і застосувати їх значення в нашому власному житті. Ми хочемо замислитись над тим, як ми схожі на персонажів в оповіданнях, і хочемо молитися щодо цих міркувань і приймати змістовні рішення щодо того, як ми можемо змінити своє життя з Божою допомогою, щоб стати людьми, яких бажав Бог, коли Він створив нас.

Whenever we read the gospels, we want to try to enter into the stories and episodes and apply their meaning to our own lives. We want to reflect on the ways that we are like the characters in the stories, and we want to pray concerning these considerations and make meaningful resolutions concerning how we can change our lives with God's help, in order to become the persons, which God wanted when He created us.

Якби ми роздумували над усім повідомленням Святого Письма від початку до кінця, ми незабаром усвідомимо, що наша мета в цьому житті - любити, шанувати і служити Богові, як і наш катехизис, як нас навчали, коли ми були маленькими дітьми. Незалежно від того, які особисті невдачі ми могли зазнати, доки ми любимо Бога і поводимося відповідно до цієї любові, ми виконали свою мету. Ми прожили успішне людське життя. Ми переможці, так би мовити. З іншого боку, незважаючи на те, що наші особисті досягнення можуть бути величезними, якщо ми не любили Бога щиро, ми є невдахами у найглибшому та повному сенсі. Ми втратили все, що варто мати.

If we were to reflect on the whole message of the Scriptures from beginning to end, we would soon realize that our purpose in this life is to love, honor and serve God, just as our catechism as little children taught us. Regardless of what personal failures we may have experienced, as long as we love God and behave according to that love, we have fulfilled our purpose. We have lived a successful human life. We are winners, so to speak. On the other hand, despite the fact that our personal accomplishments might be enormous, if we have not loved God sincerely, we are losers in the most profound and complete sense. We have lost everything worth having. 

У той же час, ми бачимо в загальному навчанні Святого Письма, що наша любов до Бога є відповіддю на набагато більшу любов до нас. Наша любов до Бога така ж різна, як і Його любов до нас, як крапля води відрізняється від океану. Таким чином, ми помічаємо в усьому Писанні, що Бог ненавидить бачити самовіддачу в нас. Він хоче, щоб ми покладалися на Нього. Наприклад, у книгах пророків Бог сварить Своїх людей, бо вони продовжують робити розумні політичні союзи, щоб врятувати себе, а не звертатися до Нього в молитві та покаянні. Ми повинні визнати, що ми багато в чому однакові. Ми постійно намагаємось покластися на себе. Бог хоче, щоб ми покладалися на Нього.

At the same time, we see in the overall message of Scripture that our love for God is an answer to His far greater love for us. Our love for God is as different as His love for us as a drop of water is different from the Ocean. Thus, we notice throughout Scripture that God hates to see self-reliance in us. He wants us to rely on Him. In the books of the prophets, for example, God scolds His people, because they keep looking to make clever political alliances to save themselves, rather than turning to Him in prayer and repentance. We should recognize that we are much the same. We are constantly trying to rely on ourselves. God wants us to rely on Him.

Таким чином, ми можемо бачити себе чітко відображеними в характерах сьогоднішнього євангельського читання. Ми дуже схожі на біснуватого хлопчика, тому що нас порушують вороги і ми дуже, дуже слабкі. Дуже часто наші пристрасті, захоплені демонами, кидають нас у вогонь. Це означає, що ми легко піддаємося гніву, нетерпінню та страху. І все ж, часто ці самі пристрасті кидають нас у воду. Ми спокушаємось задоволенням усіх видів, і потрапляємо в лінощі, переїдання та похоть.

Thus, we can see ourselves clearly reflected in the characters of today's gospel reading. We are very like the demon-possessed boy, because we are beset by enemies and very, very weak. Very often our demon-controlled passions throw us into fire. This is to say that we get easily stirred to anger, impatience, and fear. Yet, often these same passions throw us into water. We get tempted by pleasure of all kinds, and find ourselves falling into sloth, over-eating and lust.

Однак, у той же час ми схожі на батька хлопчика, який дійсно хоче вірити у силу Господа Ісуса, щоб врятувати нас, але у нас є труднощі, бо ми слабкі у вірі. Ми визнаємо, що віра - це дар і що ми повинні молитися за віру. В принципі ми віримо в те, що "все можливе тому, хто вірить", але в практичних деталях нашого життя ми часто відчуваємо велику тривогу щодо майбутнього.

At the same time, however, we are like the boy's father, who really wants to believe in the power of the Lord Jesus to save us, but we have difficulties, because we are weak in faith. We recognize that faith is a gift, and that we have to pray for faith. We believe in principle that "everything is possible for one who believes," but in the practical details of our life, we often have great anxiety about the future.

Що ж, цей наш великий піст - це час звернутися до Бога. Нам потрібно молитися про збільшення віри, навчаючись шукати відповіді в своєму житті від Бога, а не шукати власних ресурсів та сильних сторін.

Well, this Great Fast of ours is a time to turn to God. We need to pray for an increase in faith, learning to look to God for answers in our lives, rather than looking to our own resources and strengths.

Це не повинно нас дивувати, що колір і форма цього зростання у вірі - це не те, чого ми могли б очікувати. Бути самотнім у своїх домівках, без утіхи Святих Христових Таїнств, без фізичного спілкування з іншими членами нашої парафії, справді дуже несподівано. Але знову ж таки, ми покладаємось на Бога. Ми знаємо, що Його мудрість набагато перевершує нашу власну. Бог дав нам цього разу, з урахуванням усіх обставин, щоб зміцнити наше спілкування з рештою Церкви. У цей час ми переживаємо лише смак повсякденного життя членів Церкви, які живуть у широкій частині земної кулі. Ми отримуємо глибше розуміння тих, хто має лише спорадичний доступ до Євхаристії, Святої сповіді та інших таїнств Церкви. Насправді, коли багато католиків отримують ці таїнства на землях переслідування, вони отримують їх з великим ризиком для свого життя.

It should not surprise us that the color and shape of this growth in faith is not what we would have expected. To be alone in our homes, without the consolation of the Holy Mysteries of Christ, without the physical fellowship and communion of the other members of our parish, is very unexpected indeed. Yet, again, we rely on God. We know that His wisdom far surpasses our own. God has given us this time, with all the circumstances attendant on it, in order to strengthen our communion with the rest of the Church. In these times, we are experiencing just a taste of the daily life of members of the Church, who live in broad swathes of the globe. We are receiving a deeper understanding of those who have only sporadic access to the Eucharist, Holy Confession and the other Mysteries of the Church. In fact, when many Catholics receive these Mysteries in lands of persecution, they receive them at great risk to their lives.

Я хочу звернутися особливо до наших голів домогосподарств (як правило, батьків). Я хочу нагадати вам про те, що, я впевнений, ви вже знаєте. Ваша відповідальність полягає в тому, щоб покликати своє домогосподарство (домашню церкву) для молитви та поклоніння Богу. У нас немає відпустки від поклоніння Богові в неділю та обов'язкових свят, тому що ми не можемо ходити до церкви. Ні, ви несете відповідальність за те, щоб вести своє домашнє господарство до поклоніння Богові у вашому домі. Ви можете скористатися Літургією, що передається в прямому ефірі, з Інтернету або ви можете вести своє домогосподарство, молячись Молебен Пресвятої Богородиці, замінюючи Апостола та Євангеліє неділі замість Євангелія Молебня.

I want to address especially our heads of households (usually fathers). I want to remind you of what, I am sure, you already know. It is your responsibility to call together your household (the domestic church) for prayer and the worship of God. We do not have a vacation from worshiping God on the Sunday and obligatory feasts, because we cannot go to the church. No, it is your responsibility to lead your household to worship God in your home. You may make use of a live-streamed Liturgy from the internet or you can lead your household in praying the Moleben of the Most Holy Mother of God, substituting the Apostle and Gospel of the Sunday, instead of the Gospel of the Moleben.

Пам’ятайте, що важливо зробити свою Сповідь перед Святою Пасхою. Я доступний будь-коли. Приходьте до мене, або я відвідаю вас, якщо ви захочете. В будь-якому випадку можна прийняти Святе Причастя одночасно.

Remember that it is important to make your Confession before Holy Pascha. I am available anytime. Come and see me, or I will visit you, if you prefer. In either case, it is possible to receive Holy Communion at the same time.

Запам’ятайте найбільше: Ми покладаємось на Бога. Бог перейде до нас через цей час, і віра та спілкування Церкви будуть сильнішими через це.

Remember most of all: We rely on God. God is going to get us through this time, and the faith and communion of the Church will be stronger because of it.