«Свята Трійця – наша батьківщина» “The Holy Trinity is our homeland”

 

Сьогодні, 2 листопада, ми вшановуємо пам'ять святих мучеників Акіндина, Анемподіста, Елпідифора, Афтонія та багатьох інших, які загинули мученицькою смертю в Перській імперії під час гоніння на християнство, наказаного імператором Шапуром II. Коли цю групу мучеників притягнули до суду за злочин, пов'язаний з християнством, суддя запитав їх, звідки вони родом. Акіндин відповів судді: «Наша батьківщина — це Свята Трійця, Єдина за суттю та неподільна, Отець, Син і Святий Дух, Один Бог».

Today, on the 2^nd day of November, we commemorate the Holy Martyrs Akindynos, Anempodistos, Elpidephoros, Aphthonios and many others who were martyred in the Persian Empire during the persecution of Christianity ordered by the Emperor Shapur II. When this group of martyrs was brought to trial for the crime of being Christians, the judge asked them where they were from. Akindynos famously replied to the judge, “Our homeland is the Holy Trinity, One in essence and undivided, the Father, the Son and the Holy Spirit, One God.”

Сьогодні в Євангельському читанні ми чули притчу про сіяча. Притча розповідає про те, як Слово Боже сіється всюди у світі. В деяких місцях воно приносить рясні плоди благодаттю Святого Духа, але в інших серцях приносить мало або взагалі не приносить плодів через людську гріховність. Притча є символічним описом Втілення. Бог Слово, Друга Особа Святої Трійці, зійшов і прийняв нашу природу. Він увійшов у приниження, страждання та смерть, щоб явити воскресіння. А у Своєму воскреслому житті Він розсіявся, посіявся по всьому світу через Свої Животворчі Таїнства, щоб зібрати всіх нас в одне в радісному, божественному жн́иві. Через наше хрещення, миропомазання та Божественну Євхаристію ми включені в Його Єдине, Неповторне Синівство, бо через таїнства ми отримуємо Небесне Царство як нашу спадщину. Свята Трійця стає нашою батьківщиною, бо ми усвідомлюємо, що ми вийшли з небуття з волі Божої, і що Він дарував нам вічну долю бути правителями з Ним у майбутньому віці. Церква показує нам ці великі Таїнства образотворчим чином на іконі, яку по-різному називають «Трійця Старого Заповіту» або «Гостинність Авраама». Чи помічали ми коли-небудь, що на цій іконі передня частина столу, навколо якого сидять три Божественні Особи, завжди відкрита. Вона зображена таким чином, бо це запрошення для нас. Бог, Свята Трійця, кличе кожного з нас наблизитися, розділити Його спілкування та отримати нашу спадщину, яка є не що інше, як Сам Бог – вічне володіння Бога, повнота всього доброго.

Today in the Gospel reading, we heard the parable of the sower. The parable relates how the Word of God is sown everywhere in the world. In some places it bears abundant fruit through the grace of the Holy Spirit, but in other hearts it bears little or no fruit, because of human sinfulness. The parable is a symbolical description of the Incarnation. God the Word, the Second Person of the Holy Trinity, has descended and taken on our nature. He has entered into abjection, suffering and death, so that He could reveal the resurrection. And in His resurrected life, He has become diffused, sown into the whole world through His Life-Giving Mysteries, so that He can gather all of us into one in a joyful, divine harvest. Through our baptism, chrismation and the Divine Eucharist, we are incorporated into His One, Unique Sonship, for through the sacraments we receive the Heavenly Kingdom as our inheritance. The Holy Trinity becomes our homeland, for we recognize that we came forth from nothingness by the will of God and we have been gifted with an everlasting destiny by Him, to be rulers with Him in the age to come. The Church shows us these great mysteries in a pictorial way in the icon that is variously called “Old Testament Trinity” or “The Hospitality of Abraham.” In that icon, have we ever noticed that the front of the table around which the three Divine Persons are seated is always left open. It is depicted in this way, because it is an invitation to us. God, the Holy Trinity, is beckoning each and every one of us to approach, to share in His fellowship and receive our inheritance, which is nothing less than God Himself –the everlasting possession of God, the fullness of everything that is good.

Нас запрошують наблизитися. З великим бажанням Бог кличе нас, так само, як Господь Ісус сказав апостолам на Містичній вечері: «З великим бажанням Я бажав спожити з вами цю вечерю». Бог хоче, щоб ми відповіли Йому відповідним бажанням бути з Ним. Але як ми можемо показати Йому, що маємо це бажання? Він також сказав нам про це. Він сказав нам: «Якщо любите Мене, то заповіді Мої зберігайте». Проте, брати і сестри, на цьому етапі наш шлях уперед стає трохи неясним, трохи таємничим. Зрештою, коли ми читаємо Святе Євангеліє та роздумуємо над його словами, ми насправді знаходимо дуже мало явних заповідей. Це правда, що Старий Завіт має багато таких явних заповідей, але такі уривки в Новому Завіті дуже мало і трапляються рідко. Отже, які заповіді? Для нас усе життя Господа Ісуса є заповіддю, бо наше учнівство — це наслідування. Сам Христос — це заповідь, якої ми повинні дотримуватися. Його спосіб життя — це настанова для нас. Саме коли ми живемо так, як жив Він, Свята Трійця стає нашою батьківщиною та нашою вічною спадщиною.

We are being invited to approach. With great desire, God is beckoning us, just as the Lord Jesus told the Apostles at the Mystical Supper, “with desire, I have desired to eat this supper with you.” God wants us to reciprocate with a corresponding desire to be with Him. But how do we show Him that we have this desire? He has told us that too. He has told us, “If you love Me, keep My commandments.” Nevertheless, brothers and sisters, at this point our way forward becomes a bit obscure, a bit mysterious. After all, when we read the Holy Gospels and meditate on their words, we actually find very few explicit commandments. It is true that the Old Testament has many, many such explicit commandments, but such passages in the New Testament are very few and far between. So, what commandments? For us, the whole life of the Lord Jesus is commandment, because our discipleship is one of imitation. Christ Himself is the commandment we must follow. His manner of life is precept for us. It is when we live our lives as He lived that the Holy Trinity becomes our homeland and our everlasting inheritance.